ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.07.2004                                          Справа N 5/51

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 23.09.2004

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого - Остапенка М.І.

     суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.,

     розглянувши касаційну скаргу ЗАТ страхова група "ТАС"

     на постанову  Київського апеляційного господарського суду від
07.04.2004 року

     у справі за позовом СТОВ імені Мічуріна

     до ЗАТ страхова група "ТАС"

     третя особа - ЗАТ Комерційний банк "ПриватБанк"

     про стягнення 391 467,20 грн.,

     В С Т А Н О В И В:

     У серпні 2003 року СТОВ імені Мічуріна звернулось до  суду  з
позовом  про  стягнення з ЗАТ страхова група "ТАС" 370 148,48 грн.
страхового відшкодування та 21 318,72  грн.  пені  посилаючись  на
невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо виплати страхового
відшкодування відповідно до умов договорів страхування  N  3922-ЗМ
та N 3923-ЗМ від 14.11.2002 року.

     Рішенням господарського  суду міста Києва від 13.02.2004 року
позовні  вимоги  задоволено  частково,  постановлено  стягнути  на
користь   СТОВ   імені   Мічуріна   291 528,48  грн.    страхового
відшкодування, 15 061,54 грн. пені та 1 818 грн. судових витрат.

     Постановою Київського апеляційного  господарського  суду  від
07.04.2004  року  рішення  суду  першої інстанції змінено.  Розмір
страхового відшкодування зменшено  до  290 528,48  грн.  У   решті
позову відмовлено.

     У касаційній  скарзі відповідач просить постановлені у справі
судові рішення скасувати,  як такі,  що прийняті з  порушенням  та
неправильним  застосуванням  норм  матеріального та процесуального
права, а у задоволенні позову відмовити.

     Заслухавши суддю доповідача,  пояснення представників сторін,
третьої  особи,  який  наполягав  на  скасуванні  судових  рішень,
перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши  доводи  касаційної
скарги  судова  колегія вважає,  що рішення господарського суду та
постанова апеляційного  суду  не  можуть  залишатись  без  змін  і
підлягають  скасуванню,  а  справа  направленню  на  новий судовий
розгляд виходячи з наступного.

     Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і
страховиком,  згідно  якої  страховик  бере на себе зобов'язання у
разі  настання  страхового  випадку  здійснити  страхову   виплату
страхувальнику або іншій особі,  визначеній у договорі страхування
страхувальником,  на користь якої укладено договір страхування,  а
страхувальник   зобов'язується   сплачувати   страхові  платежі  у
визначені строки та виконувати інші умови договору.

     Обов'язковою умовою укладення  договорів  страхування  згідно
вимог  ст.  16  Закону  України  "Про  страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
         є
відповідність   їх   правилам   страхування,   які   розробляються
страховиком для кожного виду страхування і підлягають реєстрації в
Уповноваженому органі при  видачі  ліцензії  на  право  здійснення
відповідного виду страхування.

     Відповідно до   п.   10.6  Правил  добровільного  страхування
ризиків аграрного  товаровиробника,  зареєстрованих  Міністерством
фінансів  України 30.07.2001 року (а.с.  156-177,  т.  1) на які є
посилання у  договорах  страхування  і  якими  сторони  погодились
керуватись  у  своїх взаємовідносинах,  з метою зменшення можливих
збитків Страхувальником може бути проведений  підсів  або  пересів
сільськогосподарських  культур.  При  цьому у межах страхової суми
Страховик відшкодовує Страхувальнику вартість  витрат  на  пересів
(підсів),  а  вартість урожаю знову посіяних або підсіяних культур
враховується як отриманий очікуваний урожай.

     Зазначене положення  не  суперечить  вимогам  ст.  9   Закону
України  "Про  страхування"  ( 85/96-ВР  ) (85/96-ВР)
        ,  яка  передбачає,  що
страхове  відшкодування  не  може  перевищувати  розміру   прямого
збитку, а тому з урахуванням наведених вище норм суди повинні були
з'ясувати обставини щодо дій позивача по пересіву  площ  зернових,
урожай  яких  був  застрахований,  вартість урожаю нових культур і
врахувати  це  при  визначенні  розміру   збитків   і   страхового
відшкодування, яке підлягало виплаті страхувальнику.

     Проте, в   супереч   вимогам   щодо   повного  та  всебічного
з'ясування  обставин  справи  суди  на  наведене  вище  уваги   не
звернули,  дійсний  розмір  збитків  завданих  втратою  врожаю  не
з'ясували, а тому їх висновки щодо необхідності страхових виплат у
розмірі  повної  страхової  суми  не можна визнати правильними,  а
постановлені у справі судові рішення законними і обґрунтованими.

     При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
повно  та  всебічно  перевірити  дійсні обставини справи,  дати їм
належну  правову  оцінку  і   в   залежності   від   встановленого
постановити законне і обґрунтоване рішення.

     Враховуючи наведене,    керуючись    ст.ст.   111-9,   111-11
ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий   господарський   суд   України
П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну скаргу задовольнити частково.

     Рішення господарського  суду міста Києва від 13.02.2004 року,
постанову  Київського   апеляційного   господарського   суду   від
07.04.2004  року  скасувати,  а  справу направити на новий судовий

розгляд у іншому складі суддів.