ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 справа N 4/498
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Стахановської ОДПІ
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 10.12.2003
у справі 4/498
господарського суду Луганської області
за позовом ВАТ "СЗФ"
до Стахановської ОДПІ, ВДК у м.
Стаханові
про стягнення 5 801 119 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: присутній
від відповідача 1: присутній
від відповідача 2: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 08.08.2003 у
справі № 4/498, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 10.12.2003 позов задоволено
частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь
позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по
декларації за вересень 2001 р. у сумі 2 652 545 грн. та проценти з
несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість по декларації
за вересень 2001 р. за період з 19.11.2001 по 31.07.2003 у розмірі
61 092, 06 грн., бюджетну заборгованість з податку на додану
вартість по декларації за жовтень 2001 р. у сумі 2 205 794 грн. та
проценти з несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість по
декларації за жовтень 2001 р. за період з 05.01.2002 по 31.07.2003
у розмірі 408 992, 42 грн. Стягнуто зі Стахановської ОДПІ на
користь позивача судові витрати у сумі 1 799, 82 грн. В решті
позову відмовлено.
У касаційній скарзі Стахановська ОДПІ просить скасувати рішення
господарського суду Луганської області від 08.08.2003, постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2003 у
справі № 4/498 і передати справу на новий розгляд до
господарського суду Луганської області, посилаючись на порушення
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, а саме: п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), п. 4.7 Порядку
податкового обліку податку на додану вартість, затвердженого
наказом ДПА України від 20.11.1998 № 596 та ст.ст. 12, 83
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
ВДК у м. Стаханові не скористався своїм процесуальним правом на
участь свого представника у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1,
перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено
наступне.
Позивач надав Стахановській ОДПІ 18.10.2001 податкову декларацію
на додану вартість за вересень 2001 р., в якій було відображено
суму бюджетного відшкодування у розмірі 2 922 897 грн., шляхом
перерахування на рахунок в установі банку (в т.ч. 529 489 грн. -
експортне відшкодування, 2 393 408 грн. - бюджетне відшкодування).
20.11.2001 позивач подав до Стахановської ОДПІ податкову
декларацію на додану вартість за жовтень 2001 р., в якій
відображено суму бюджетного відшкодування у розмірі 2 054 797 грн.
шляхом перерахування на рахунок в установі банку. 04.12.2001
позивачем було подано уточнену податкову декларацію за жовтень
2001 р., згідно з якою сума податку на додану вартість, що
підлягає відшкодуванню за вказаний період, становить 2 218 508
грн. (в т.ч. 1 033 542 грн. - експортне відшкодування, 1 184 966
грн. - бюджетне відшкодування).
У зв'язку з частковим відшкодуванням сум податку на додану
вартість по деклараціям за вересень-жовтень 2001 р., позивач
звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних
вимог від 10.01.2003, в якій просив стягнути бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість по декларації за
вересень 2001 р. у розмірі 2 652 545 грн., а по декларації за
жовтень 2001 р. 2 205 794 грн.
У зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість
позивачем нараховано проценти по деклараціям за вересень-жовтень
2001 р.
Відповідач, не заперечуючи проти права позивача на відшкодування
податку на додану вартість у спірний період, вважає, що останнім
неправильне визначено суму бюджетної заборгованості, оскільки не
прийнято до уваги розпорядження Стахановської ОДПІ від 27.03.2002
№ 143/23-00186513/3854 та від 29.03.2002 № 151/00186513/4045 про
внесення змін у визначену платником суму податку на додану
вартість за результатами перевірки правильності заявлених до
відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за
вересень-жовтень 2001 р., якими було зменшено суму бюджетного
відшкодування податку на додану вартість у спірний період.
Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення з Державного
бюджету заборгованості з податку на додану вартість по декларації
за вересень 2001 р. у сумі 2 652 545 грн. та по декларації за
жовтень 2001 р. у сумі 2 205 794 грн., господарські суди
попередніх інстанцій виходили з того, що зменшення сум бюджетного
відшкодування на підставі розпоряджень Стахановської ОДПІ не
відповідає способу відшкодування податку на додану вартість,
передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що
грунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права
та всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це
передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 цієї статті,
має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок майбутніх платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на суму
якої нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Право позивача на відшкодування податку на додану вартість по
декларації за вересень 2001 р. у розмірі 2 644 866 грн. та по
декларації за жовтень 2001 р. у розмірі 2 197 035 грн. (з
врахуванням розпоряджень Стахановської ОДПІ від 27.03.2002 №
143/23-00186513/3854 та від 29.03.2002 № 151/00186513/4045)
встановлено господарськими судами, підтверджено матеріалами справи
і Стахановською ОДПІ (а.с. 28 т. 1).
Стосовно висновків господарських судів щодо невідповідності
розпоряджень Стахановської ОДПІ від 27.03.2002 № 143/23-
00186513/3854 та від 29.03.2002 № 151/00186513/4045 про зменшення
суми бюджетного відшкодування у спірний період вимогам чинного
законодавства, слід зазначити, що господарськими судами не надано
будь-якої оцінки доводам відповідача-1 про те, що вищезазначені
розпорядження Стахановської ОДПІ не було визнано недійсними в
установленому законом порядку (розпорядження Стахановської ОДПІ не
були оскаржені позивачем в установленому законом порядку).
Не надано апеляційним господарським судом і будь-якої оцінки
доводам відповідача-1, викладеним в апеляційній скарзі, щодо
неправильного розрахунку процентів за несвоєчасне відшкодування
податку на додану вартість у спірний період внаслідок порушення
вимог ч. 5 п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Вищенаведене свідчить про те, що у цій частині судами зроблено
висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції
вищезазначені порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
неправильне застосування у зв'язку з цим норм матеріального права
відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою
для часткового скасування прийнятих у справі судових рішень і
направлення справи на новий розгляд.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновки щодо правильності
вирішення спору при невстановленні судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Стахановської ОДПІ задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду Луганської області від
08.08.2003 та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 10.12.2003 у справі № 4/498 у частині стягнення бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість по декларації за
вересень 2001 р. у сумі 7 678 грн. і по декларації за жовтень 2001
р. у сумі 8 759 грн. та у частині стягнення процентів.
У цій частині справу направити на новий розгляд до господарського
суду Луганської області.
В решті рішення господарського суду Луганської області від
08.08.2003 та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 10.12.2003 у справі № 4/498 - залишити без змін.