ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 4/464
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ТОВ “К”
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 22.01.2004
року
у справі за позовом ТОВ “І”
до ТОВ “К”
про спонукання до вчинення дій
В С Т А Н О В И В:
у травні 2004 року, ТОВ “І” звернулось до суду з позовом, у
якому посилаючись на договір від 21.04.2003 року про
відступлення ТОВ “Ц” частини своєї частки у статутному фонді ТОВ
“К” у розмірі, що складає 13,5%, та рішення загальних зборів
учасників ТОВ “К” від 21.04.2003 року просить зобов’язати ТОВ
“К” забезпечити реєстрацію змін до установчих документів
відповідно до протоколу № 6 від 21.04.2003 року у Солом’янській
районній у м. Києві державній адміністрації у п’ятиденний
термін.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2003 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 22.01.2004 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильну
правову оцінку судами обставин справи і просить постановлені у
справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення,
яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
зокрема і після оголошеної судом перерви до 22.07.2004 року,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги судова
колегія вважає, що рішення суду першої інстанції і постанова
апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на
новий судовий розгляд виходячи з наступного.
Постановляючи рішення про задоволення позову суд першої
інстанції виходив з того, що відповідач зобов’язаний здійснити
державну реєстрацію змін до установчих документів товариства
відповідно до рішення загальних зборів від 21.04.2003 року та
вимог ст. 7 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
.
Але з наведеними мотивами задоволення позову, які визнані
правильними і апеляційним судом, повністю погодитись не можна,
оскільки висновки суду зроблені без повного та всебічного
з’ясування дійсних обставин справи.
Згідно ст. 4 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
, акціонерні товариства, товариства з обмеженою і
товариства з додатковою відповідальністю створюються і діють на
підставі установчого договору і статуту.
При цьому установчі документи товариства з обмеженою
відповідальністю, крім відомостей, зазначених у ст. 4 цього
закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з
учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.
Додані до матеріалів справи копії установчого договору і статуту
відповідача посвідчують розміри часток учасників товариства лише
в установчому договорі, але зобов’язуючи відповідача здійснити
державну реєстрацію змін до установчих документів, пов’язаних зі
зміною часток кожного із учасників суд не зазначив до якого із
установчих документів ці зміни повинні вноситись.
Відповідно до чинного на час вирішення спору “Положення про
державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності”
( 740-98-п ) (740-98-п)
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 25.05.1998 Справа N 740, внесення змін (доповнень) в
установчих документах суб’єкта підприємницької діяльності (п.
23) оформляється у вигляді окремих додатків або шляхом
викладення установчих документів у новій редакції з додержанням
вимог, визначених цим Положенням.
Проте зміни до установчих документів у вигляді окремих додатків
чи нової редакції установчих документів у матеріалах справи
відсутні. Не містить цього і протокол зборів учасників
товариства № 6 від 21.04.2003 року на який позивач посилається в
обґрунтування своїх позовних вимог.
Постановляючи рішення про задоволення позову, та залишаючи це
рішення без змін суди на наведені вище обставини уваги не
звернули, обставини, які б підтверджували прийняття зборами
учасників доповнень чи змін до установчих документів та їх
редакцію не навели, а тому постановлені у справі судові рішення
не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати їм
належну правову оцінку і в залежності від встановленого
постановити законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.01.2004 року скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд.