ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 4/3708-26/249
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ВАТ “Л”
скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 02.03.2004
року
у справі за позовом ВАТ “Л”
до ТОВ “Ш”
про стягнення 22 999,67 грн.
В С Т А Н О В И В:
у вересні 2003 року ВАТ “Л” звернулось до суду з позовом про
стягнення з ТОВ “Компанія “Киянка-Штайнгофф” 22999,67 грн. за
перевищення договірної величини споживання електричної енергії у
березні 2003 року.
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2003
року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 02.03.2004 року, у задоволенні позову
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач посилається на неправильну правову
оцінку судами обставин справи і просить прийняті ними судові
рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення
позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова
колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції
та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.
Постановляючи про відмову у задоволенні позову місцевий
господарський суд і суд апеляційної інстанції виходили з того,
що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
27.03.1999 року, № 441 Порядок постачання електричної енергії
( 441-99-п ) (441-99-п)
споживачам та Правила користування електричною
енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, затверджені постановою НКРЕ від
31.07.1996 року № 28 не відповідають ст. 26 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, а тому не можуть
застосовуватись і давати право постачальнику електричної енергії
самостійно визначати граничну величину споживання електроенергії
у залежності від рівня оплати і вимагати п’ятикратну вартість
спожитої електричної енергії.
Окрім того, суди послались на відсутність доказів щодо надання
відповідачу рахунку 18.03.2003 року.
Проте, наведене судами правове обґрунтування прийнятих ними
рішень не можна визнати таким, що відповідає нормам
матеріального права, які регулюють спірні відносини.
Умовами укладеного 18.07.2002 року договору № 64077 сторони
погодили, що при його виконанні вони будуть керуватись не лише
зазначеними в ньому умовами постачання електроенергії, а і
чинним законодавством України.
Згідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживач енергії несе відповідальність за
порушення умов договору з енергопостачальником та правил
користування електроенергією.
Споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної
енергії понад договірну величину за розрахунковий період
сплачують енергопостачальникам п’ятикратну вартість різниці
фактично спожитої і договірної величини.
Як встановлено Порядком постачання електричної енергії
споживачам ( 441-99-п ) (441-99-п)
, затвердженим Постановою Кабінету
Міністрів України від 27.03.1999 року, № 441, граничні величини
споживання електричної енергії для споживачів визначаються
енергопостачальними організаціями у обсязі, передбаченому
договором між ними у разі відсутності заборгованості за
використану електроенергію.
В разі нездійснення споживачем поточних платежів у терміни,
встановлені договором, граничні величини споживання електричної
енергії не встановлюються.
Пунктом 11 цього Порядку передбачено право енергопостачальної
організації за підсумками місяця корегувати граничну величину
споживання електричної енергії для споживача до рівня фактично
сплаченої за цей місяць величини її споживання.
У разі корегування для споживача договірної величини споживання
обсягу електричної енергії до рівня фактично оплаченої за певний
розрахунковий період здійснюється відповідне корегування і
договірної (граничної) величини споживання електричної енергії.
Визнаючи наведені вище положення Порядку постачання електричної
енергії та аналогічні норми Правил користування електричною
енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, затверджені постановою НКРЕ від
31.07.1996 року, № 28 такими, що суперечать законодавству
України і не підлягають застосуванню, місцевий господарський і
апеляційний суд мотивів щодо цього та обставин, які б свідчили
про те, що визначення договірної величини споживання
електроенергії на рівні фактично сплаченої електроенергії за
певний розрахунковий період суперечить ст. 26 Закону України
“Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
не навели, належної оцінки
матеріалам справи, які стосуються виконання сторонами умов
договору та дотримання визначеного нормативного порядку
постачання і споживання електричної енергії, її своєчасної
оплати, зокрема, платіжним документам, у яких відповідач
посилався як на підставу перерахування коштів на рахунок від
18.03.2003 року не дали, а тому висновки суду щодо
неправомірності визначення позивачем договірної величини
споживання електроенергії з урахуванням рівня її оплати не можна
визнати обґрунтованими, а прийняті судові рішення законними.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи і в
залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване
рішення.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2003
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 02.03.2004 року скасувати, а справу направити на новий
розгляд в іншому складі суддів.