ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2004                                Справа N 4/1913-12/318

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ЛМКП “Л”

скаргу

на постанову                 Львівського апеляційного

                             господарського суду від 02.03.2004

                             року

у справі за позовом          ЛМКП “Л”

до                           ТОВ фірма “Ф”

про    стягнення 871 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у грудні 2003 року, Львівське міське комунальне підприємство “Л”

звернулось  до  суду з позовом про стягнення  з  ТОВ  фірма  “Ф”

853,55   грн.   за   надані  послуги  з  опалювання   приміщення

відповідача  в  опалювальний сезон 2002 – 2003 років,  та  17,45

грн. пені за несвоєчасні розрахунки.

Заявою від 28.08.2003 року позивач змінив правові підстави своїх

вимог  і  просив стягнути спірну суму відповідно до ст.  469  ЦК

України ( 435-15 ) (435-15)
        .

Рішенням  господарського суду Львівської області від  07.10.2003

року позов задоволено.

Постановою  Львівського  апеляційного  господарського  суду  від

02.03.2004  року рішення суду першої інстанції  скасовано,  а  у

задоволенні позову відмовлено.

У  касаційній скарзі позивач посилається на неправильну  правову

оцінку апеляційним судом обставин справи, помилковість висновків

щодо відсутності заборгованості і просить постанову апеляційного

суду  скасувати,  а рішення суду першої інстанції  залишити  без

змін.

Заслухавши  суддю–доповідача, перевіривши  матеріали  справи  та

обговоривши наведені позивачем доводи судова колегія вважає,  що

касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Із  наявних  у  справі матеріалів вбачається, що  незважаючи  на

припинення  терміну  дії  договору від  01.12.1998  року  №  628

відповідач  продовжував  користуватись послугами  позивача  щодо

опалення   його   приміщення,  що  підтверджується   актом   від

15.11.2003  року,  яким  посвідчено  початок  надання  послуг  з

опалення  приміщень в опалювальному сезоні  2002  –  2003  років

починаючи з 11.11.2002 року (а.с. 7).

Як у період дії договору № 628 від 01.12.1998 року до 31.12.2002

року,  так  і  після цієї дати позивач продовжував користуватись

послугами   на  раніше  визначених  умовах,  зокрема  погодженим

додатковою  угодою  до  договору (а.с. 7 дв.)  рівнем  теплового

навантаження і питання щодо зміни цих умов не ставив.

За  таких обставин, та враховуючи, що тарифи на послуги позивача

регульовані  і  встановлені відповідно до вимог  ст.  28  Закону

України “Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
         суд

першої    інстанції   правомірно   постановив   про    стягнення

заборгованості  і  підстав  для скасування  судового  рішення  з

мотивів  повної  оплати відповідачем послуг за тарифами,  що  не

були чинними у апеляційного суду не було.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову  Львівського  апеляційного  господарського  суду   від

02.03.2004   року  скасувати,  а  рішення  господарського   суду

Львівської області від 07.10.2003 року, - залишити без змін.