ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 3/267-03-8410
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г. Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси
на постанову від 3 березня 2004 р. Одеського апеляційного
Господарського суду
за позовом Одеського санаторію інвалідів ВВВ "Салют"
до Одеського санаторію інвалідів ВВВ "Салют"
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача: Дарієнко В.Д. довіреність N 164
від відповідача: Івчанська І.Д. довіреність N 115/9/10-0116
Одеським санаторієм інвалідів ВВВ "Салют" у листопаді 2003 р.
заявлений позов про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції
у Приморському районі м. Одеси від 27.06.2003 р.
N 977-141-26-24539732/12711, та від 11.11.2003
N 977-141-26-24539732/2-19216. Позовні вимоги обґрунтовані
відсутністю порушень з боку позивача вимог статей 2 та 12 Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
через неправомірне
донарахування позивачеві земельного податку, з огляду на те, що
земельна ділянка площею 3700 кв. м. не передавалася в оренду ГО
"Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д. Лейвера", оскільки з останнім
був укладений договір про спільну діяльність без створення
юридичної особи від 30.03.2001 р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19 січня
2004 р., ухваленим суддею Гладишевою Т.Я., позовні вимоги про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої
державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від
27.06.2003 р. N 977-141-26-24539732/12711, та від 11.11.2003
N 977-141-26-24539732/2-19216 задоволені в повному обсязі. Рішення
господарського суду вмотивоване тим, що донарахування позивачеві
податку на землю є неправомірним з огляду на вимоги пункту 4
статті 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
та
недоведеність матеріалами справи того факту, що позивачем була
передана в оренду ГО "Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д. Лейвера"
земельна ділянка, окремі будівлі або їх частини.
Одеський апеляційний господарський суд у складі: головуючого
Таценко Н.Б., суддів Сидоренко Н.Б., Савицького Я.Ф. постановою
від 3 березня 2004 р. залишив перевірене рішення Господарського
суду Одеської області без змін з тих же підстав, а апеляційну
скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі
м. Одеси без задоволення. Постанова апеляційного господарського
суду вмотивована приписами статті 1 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
та статті 430 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
з огляду на те, що земельна ділянка
позивачем Клубу для самостійного тимчасового користування не
надавалась, і відповідно відсутні правові підстави для
донарахування санаторію земельного податку.
Спеціалізована державна податкова інспекція у Приморському
районі м. Одеси вважає, що рішення і постанова апеляційного
господарського суду прийняті з порушенням матеріального права.
Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і
постанову у справі і відмовити позивачеві у задоволенні його
позовних вимог.
Податкова служба обґрунтовує касаційну скаргу приписами
статті 2 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
,
відповідно до вимог якої використання землі в Україні є платним.
Зауважує на положеннях статті 5 Закону України "Про плату за
землю", якими визначено об'єкт плати на землю. Наголошує на тому,
що судами не враховані приписи статті 12 Закону України "Про плату
за землю", якими передбачено, що разі коли підприємства, установи
та організації, що користуються пільгами з земельного податку,
мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у
тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі
або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими
госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами),
переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених
розмірах на загальних підставах. При цьому ДПІ звертає увагу суду
на визначення "спільна діяльність", яке міститься у приписах
статті 430 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та
підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Окрім цього,
податкова служба посилається на те, що судом в порушення вимог
статті 43 Господарського процесуального кодексу України неповно
досліджені матеріали справи, зокрема доповнення N 2 до договору
про спільну діяльність.
Одеським санаторієм інвалідів ВВВ "Салют" відзив на касаційну
скаргу не надісланий.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки Одеським апеляційним господарським судом, Вищий
господарський суд України відзначає наступне.
Господарськими місцевим і апеляційним судами встановлено, що
податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової
інспекції у Приморському районі м. Одеси від 27.06.2003 р.
N 977-141-26-24539732/12711 Одеському санаторію інвалідів ВВВ
"Салют" донараховано до сплати земельного податку 170311 грн. і
85155,50 грн. санкцій за його несплату. Податковим
повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси від 11.11.2003
N 977-141-26-24539732/2-19216 позивачеві донараховано
119326,63 грн. земельного податку та 59663,32 грн. санкцій за його
несплату. Оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на
підставі актів перевірки від 26.06.2003 N 121-26-24539732-0816 та
акта від 03.10.2003 N 121/1-26-0816-24539732 у яких відбиті
порушення вимог статей 2 та 12 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
внаслідок не включення до об'єкту оподаткування
земельної ділянки площею 3700 кв.м., наданої санаторієм
ГО "Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д. Лейвера" для будівництва
спортивно-тенісного комплексу.
Водночас судами встановлено і підтверджується матеріалами
справи, що Одеський санаторій інвалідів ВВВ "Салют" є спеціальною
санатроно-курортною установою Міністерства праці і соціальної
політики України, призначеною для санаторно-курортного лікування
інвалідів, ветеранів війни, праці та громадян похилого віку.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
в редакції Закону від
19 вересня 1996 року за N 378/96-ВР ( 378/96-ВР ) (378/96-ВР)
(із змінами і
доповненнями), який є Законом, що визначає розміри та порядок
плати за використання земельних ресурсів, пільги щодо
оподаткування, відповідальність платників та контроль за
правильністю обчислення і справляння земельного податку. Статтею 1
цього Закону визначено, що термін податок вживається в значенні:
обов'язковий платіж, який справляється з юридичних і фізичних осіб
за використання земельних ділянок. У розділі 5 Закону України "Про
плату за землю" містяться положення, які регулюють відносини з
надання пільг щодо плати за землю. Зокрема приписами пункту 4
статті 12 зазначеного Закону передбачено, що від земельного
податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти,
охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури і
спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим
призначенням.
Згідно з частиною 4 статті 12 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, у разі коли підприємства, установи та
організації, що користуються пільгами з земельного податку, мають
у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у
тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі
або їх частини, податок на земельні ділянки, зайняті цими
госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами),
переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених
розмірах на загальних підставах. За змістом наведеної норми,
необхідною ознакою для обов'язку щодо сплати земельного податку
для пільговиків є здача земельної ділянки, окремої будівлі або їх
частини у тимчасове користування (оренду). Оренда, у розумінні
приписів Закону України "Про плату за землю" є засноване на
договорі строкове платне володіння, користування земельною
ділянкою.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час
здійснення апеляційного провадження, що земельна ділянка
3700 кв. м. за умовами договору про спільну діяльність від
30.03.2001 р. та доповнення до неї N 2 була надана позивачем у
тимчасове спільне користування з ГО "Спортивний тенісний клуб
ім. Р.Д. Лейвера". При цьому, суди визнали доведеним факт надання
земельної ділянки ГО "Спортивний тенісний клуб ім. Р.Д. Лейвера" у
тимчасове спільне користування а не в оренду останньому для
самостійного тимчасового користування.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції. Переглядаючи у касаційному порядку судову
постанову касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права. При цьому не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені господарським судом чи відхилені ним, вирішувати
питання достовірності, переваги доказів, збирати або додатково
перевіряти докази.
Наведені мотиви спростовують доводи касаційної скарги та
унеможливлюють висновок про відповідальність активів податкової
служби приписами згаданого законодавства. за таких обставин і саме
з наведених у цій постанові мотивів, рішення місцевого і постанова
апеляційного судів залишаються без змін по суті.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий Господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Одеської області від 19 січня
2004 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 3 березня 2004 року у справі N 3/267-03-8410 залишити без
змін.
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення.