ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа N 3/213-2
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Ніжинської ОДПІ Чернігівської області
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 11.02.2004 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 32
господарського суду Чернігівської області
за позовом Закритого акціонерного товариства "Н"
до Ніжинської ОДПІ Чернігівської області
про визнання недійсним рішення
№ 518-23-00204470/6031 від 04.12.2001 р.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.07.2003
року по справі № 32 в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що в
порушення абзацу 3 п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
підприємство
віднесло у рядок 42.12 додатку "П" Декларації про прибуток
підприємства суму матеріальних активів, спрямованих підприємством
на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей,
що перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого
протягом III кварталу 2001р., в якому здійснено таке інвестування
в сумі 15500,00 грн. Загальна декларація за 9 місяців підтверджує
наявність податкового зобов'язання в загальній сумі 124,1 тис.
грн. Таким чином, відповідачем правильно донараховано податок на
прибуток в сумі 15 500 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.02.2004р., по справі № 32 рішення Господарського суду
Чернігівської області у справі № 32 від 11.07.2003р. скасовано;
постановлено нове рішення; позов Закритого акціонерного товариства
"Н" задоволено; визнано недійсним рішення Ніжинської об'єднаної
державної податкової інспекції № 518-23-00204470/6031 від 4 грудня
2001 р. про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових)
санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових
платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства
в сумі 15500,0 грн.; стягнуто з Ніжинської об'єднаної державної
податкової інспекції на користь Закритого акціонерного товариства
"Н" судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції 203
грн. та державне мито за розгляд апеляційної скарги 42,5 грн.
В касаційній скарзі Ніжинська ОДПІ Чернігівської області просить
скасувати ухвалену по справі постанову, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права, а саме абзацу 3 п. 22.3 ст.
22, п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Сторони не скористалися процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що Рішенням від 04.12.2001р.
№ 518-23-00204470/6031 про застосування та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів
(обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого
законодавства Ніжинською об'єднаною державною податковою
інспекцією донараховано податкове зобов'язання з податку на
прибуток у сумі 15500 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі
1550 грн.
Спірне рішення було прийнято на підставі акту тематичної перевірки
з питання правомірності отримання пільг щодо інвестування
будівництва житла для військовослужбовців Закритого акціонерного
товариства "Н" від 03.12.2001 р. № 23-109/257 за період з
01.01.2001 р. по 30.09.2001 р.
В акті зазначено, що пільга по податку на прибуток (код -
11020079) щодо коштів, спрямованих платником податку на
будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які
мають право на отримання житла відповідно до законодавства
України, за укладеними до 01.07.1997 р. угодами про інвестування
будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, по
яких на 01.07.1997 р. проведені фактичні витрати, враховується у
зменшення податкового зобов'язання такого платника податку,
протягом терміну завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих
до 01.07.1997 р. становить 264, 5 тис. грн. В порушення абзацу 3
п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
підприємство віднесло у р.42.12 додатку
"П" Декларації про прибуток підприємства суму матеріальних
активів, спрямованих підприємством (платником податку) на
будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, що
перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом
III кварталу 2001 року, в якому здійснено таке інвестування в сумі
15500 грн. За висновками акту підлягає донарахуванню податок на
прибуток в сумі 15500 грн. по строку 20.10.2001 року.
Відповідно до пункту 22.3 ст. 23 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до 1 січня 2006 року 1,5
відсотка сплаченого до бюджету податку на прибуток зараховується
органами державного казначейства на спеціальний рахунок бюджету
Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та
Севастопольського міських бюджетів для фінансування житлового
будівництва та придбання житла за ціною, що не може бути вищою
середньої розрахункової вартості одного квадратного метра
загальної площі житла у відповідному регіоні, яка визначається у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, для
військовослужбовців, учасників бойових дій в Афганістані та
воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членам сімей
військовослужбовців, що загинули під час виконання ними службових
обов'язків, а також для військовослужбовців, звільнених у запас
або відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у
зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному
обліку за місцем проживання.
Кошти, спрямовані платником податку на будівництво та придбання
житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право
на отримання житла відповідно до законодавства України, за
укладеними до 1 липня 1997 року угодами про інвестування
будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, по
яких на 1 липня 1997 року проведені фактичні витрати, враховуються
у зменшення податкового зобов'язання такого платника податку у
сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання,
нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому
здійснювалося таке інвестування, протягом терміну завершення
будівництва об'єктів житла, розпочатих до 1 липня 1997 року, але
не пізніше терміну, встановленого абзацом першим цього пункту.
У разі здійснення платником податку інвестування будівництва
такого житла шляхом передачі матеріальних активів його податкове
зобов'язання зменшується на суму вартості таких матеріальних
активів за цінами і процедурою, що визначаються за методологією,
встановленою Кабінетом Міністрів України, у сумі, яка не перевищує
розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного
(податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування.
Відповідно до акту перевірки від 03.12.2001 р. № 23-109\257 ЗАТ
"Н" задекларувало за 9 місяців 2001 р. пільги по податку на
прибуток в сумі 280 тис. грн. зокрема : І квартал 2001 р. -
нульове значення ; II квартал 2001 р.- 160,0 тис. грн., III
квартал 2001 р.- 120,0 тис. грн.
Суд першої інстанції встановив, що загальна декларація позивача за
9 місяців 2001 року підтверджує наявність податкового зобов'язання
за звітний квартал в загальній сумі 124,1 тис. грн.
Колегія Київського апеляційного господарського суду встановила на
підставі наданих позивачем документів факт здійснення ним витрат
на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей на
загальну суму 280 тис. грн., зокрема, фактично здійснено
інвестицій у III кварталі 2001 року в розмірі 120 тис. грн.
Отже підприємство мало усі підстави для включення у зменшення
свого податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємства
по рядку 42.12 декларації за 9 місяців 2001 року пільги по коду
11020079 у сумі 120 тис. грн., оскільки його податкове
зобов'язання у III кварталі 2001 року склало 124,1 тис. грн.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової
інспекції Чернігівської області від 18.02.2004 року № 72/10/10-006
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.02.2004 року у справі № 32 залишити без задоволення, а
постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.02.2004 року у справі № 32 - без змін.