ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 справа N 2/263
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ТОВ "КЛ"
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 24.03.2004
у справі № 2/263
господарського суду Закарпатської області
за позовом Мукачівської ОДПІ
до Сільськогосподарського
ТОВ "З",
ТОВ "КЛ"
про визнання договору недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.10.2003
у справі № 2/263 у позові відмовлено з мотивів недоведення
позивачем відсутності у сторін угоди наміру створити юридичні
наслідки при укладанні спірної угоди і здійснення відповідачами
фактичних дій по виконанню угоди.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Мукачівська ОДПІ подала
апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
24.03.2004 рішення господарського суду Закарпатської області від
03.10.2003 у справі № 2/263 скасовано, позов задоволено: визнано
недійсним договір поставки від 31.08.2002 № 31.08.2002-п на
підставі ч. 1 ст. 58 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, з
мотивів відсутності в матеріалах справи доказів здійснення
відповідачами дій, спрямованих на виконання спірного договору на
умовах ЕХW Правил Інкотермс.
У касаційній скарзі ТОВ "КЛ" просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2004, а
рішення господарського суду Закарпатської області від 03.10.2003 у
справі № 2/263 залишити в силі, посилаючись на порушення
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, а саме: п. 11 ст. 10 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
від 04.12.1990
№ 509-ХІІ, ст.ст. 49, 58 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
п.п. 7, 8 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач-1 не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-2,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між
ТОВ "КЛ" (замовник) та Сільськогосподарським ТОВ "З"
(постачальник) було укладено договір поставки товару від
31.08.2002 № 31.08.02-п на умовах ЕХW (склад постачальника м.
Мукачево) Правил Інкотермс, на виконання умов якого відповідач-1
зобов'язався в строк до 31.12.2002 поставити відповідачу-2 пшеницю
у кількості 300 тон за ціною - 400 грн. за 1 тону, а ТОВ "КЛ"
протягом 10 днів з дня отримання товару здійснити оплату.
30.09.2002 на виконання умов зазначеного договору на складі
постачальника було передано пшеницю продовольчу у кількості 300
000 кг на загальну суму 120 000 грн., що підтверджено актом
приймання-передачі від 30.09.2002 № 1/30.09.02,
товарнотранспортною накладною від 30.09.2002 № 00554 та податковою
накладною.
З метою забезпечення зберігання товару між відповідачем-1 та
відповідачем-2 було укладено договір схову від 30.09.2002, згідно
з яким СГ ТОВ "З" зобов'язувалось зберігати пшеницю в кількості 3
000 центнерів за ціною 40 грн./цнт. на суму 120 000 грн. (акт
приймання-передачі від 30.09.2002).
Під час проведення перевірки кількості та якості поставленої
продукції було виявлено невідповідність одержаної партії пшениці
якісним показникам, зазначеним у ДСТУ, за наслідками якої складено
акт від 01.10.2002.
На підставі висновків комісії про невідповідність пшениці за
якісними показниками ДСТУ останню було повернуто постачальнику -
СГ ТОВ "З", що підтверджено накладною від 01.10.2002 № 00173,
актом приймання-передачі № 2 від 02.10.2002.
ТОВ "КЛ" під час перевірки були надані вищезазначені договори,
товарно-транспортні накладні, що знайшло своє відображення в акті
перевірки та матеріалах зустрічної перевірки СГ ТОВ "З".
Мукачівська ОДПІ, вважаючи дану операцію безтоварною та
посилаючись на нездійснення оплати за пшеницю, звернулася з
позовом про визнання вказаної угоди недійсною на підставі ст. 58
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки вважає, що договір
поставки товару від 31.08.2002 № 31.08.02-п було укладено про
людське око, без мети одержання прибутку та для мінімізації
податкових зобов'язань ТОВ "КЛ".
Відмовляючи у позові про визнання угоди недійсною на підставі ст.
58 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, господарський суд першої інстанції
виходив з того, що позивачем не доведено факту відсутності у
сторін волевиявлення на купівлю-продаж товару з метою одержання
прибутку від господарської діяльності, а відповідачами надано
докази здійснення ними фактичних дій, спрямованих на виконання
угоди.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та
задовольняючи позов, господарський суд апеляційної інстанції
виходив з того, що договір поставки товару від 31.08.2002 №
31.08.02-п було укладено відповідачами без наміру створити
юридичні наслідки, а саме: здійснити поставку товару на умовах ЕХW
Правил Інкотермс.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд першої інстанції всебічно і повно дослідив
обставини справи і дійшов правомірного висновку щодо відсутності
підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 58 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
недійсною є угода,
укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні
наслідки (мнима угода). Якщо угода укладена з метою приховати іншу
угоду (удавана угода), то застосовуються правила , що регулюють ту
угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
(зі змінами і доповненнями) передбачено, що мнима
угода, тобто угода, укладена про людське око, без наміру створити
юридичні наслідки, є в силу ч. 1 ст. 58 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
недійсною, незалежно від мети її укладення.
Ознакою мнимої угоди є волевиявлення, в основі якої немає
справжньої волі укласти угоду, а лише створити враження наявності
юридичних наслідків укладеної угоди, при цьому, укладення мнимих
угод може мати на меті різні цілі, в т.ч. й протизаконні.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 58 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, для
визнання угоди мнимою необхідно встановити той факт, що угода була
укладена без наміру створити юридичні наслідки та що сторони за
угодою ніяких дій по здійсненню мнимої угоди не вчиняли.
Господарським судом першої інстанції встановлено і матеріалами
справи підтверджено здійснення відповідачами фактичних дій по
виконанню спірного договору, зокрема:
- договір поставки товару від 31.08.2002 № 31.08.02-п було
укладено завчасно та передбачав тривалу дію її в часі (з
31.08.2002 по 31.12.2002);
- посилання позивача на неналежне оформлення товаросупровідних
документів (відсутності номера транспортного засобу тощо) як на
доказ нездійснення відповідачами дій по фактичному виконанню угоди
спростовані матеріали справи, оскільки придбаний товар було
передано на зберігання продавцю без зміни його місцезнаходження;
- доказом укладення оспорюваного договору ТОВ "КЛ" з метою
отримання прибутку є угода № 25/07 від 25.07.2002, укладена з ПП
Б-ик В.В про поставку останньому на протязі періоду з 01.09.2002
по 31.12.2002 товару - озимої пшениці продовольчої.
Викладене свідчить, що рішення господарського суду першої
інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним
обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування у
Львівського апеляційного господарського суду не було.
З огляду на викладене, постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 24.03.2004 у справі № 2/263 не відповідає
вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає
скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "КЛ" задовольнити.
Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 24.03.2004 у справі № 2/263.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 03.10.2003 у
справі № 2/263 залишити в силі.