ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22.07.2004                               Справа N 4/4466-15/453

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                           головуючого,

                           суддів

за  участю  повноважних  представників :

позивача

відповідача

розглянувши  у             ДК "ГУ" НАК "НГУ"

відкритому засіданні

касаційну  скаргу

на  рішення                від 18-30 березня 2004 року

                           господарського суду Львівської

                           області

у справі   за  позовом     ДК "ГУ"  НАК "НГУ"

до                         ВАТ "ЛЗА"

про                        стягнення 12099, 32 грн.,

                        В С Т А Н О В И В:

В грудні  2003 року ДК "ГУ" НАК "НГУ" звернулась до господарського

суду Львівської області з  позовом  до  ВАТ  "ЛЗА"  про  стягнення

12099,32 грн.,  посилаючись на те,  що відповідач не виконав своїх

зобов'язань згідно договору по розрахункам за поставлений  в  1999

році природній газ.

Рішенням господарського  суду Львівської області від 18-30.03.2004

року в позові відмовлено.

У касаційній  скарзі  позивач  просить  вказане   судове   рішення

скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника позивача,  перевіривши матеріали

справи та на  підставі  встановлених  в  ній  фактичних  обставин,

проаналізувавши  правильність застосування господарським судом при

прийнятті оскаржуваного  рішення  норм  матеріального  права,  суд

вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у   позові  ДК  "ГУ",  господарський  суд  виходив  із

необгрунтованості позову,  а  також  з  того,  що  строк  позовної

давності закінчився до пред'явлення позову.

Проте, у  випадку,  коли  суд  на  підставі досліджених у судовому

засідання доказів встановить,  що право позивача, про захист якого

він  просить,  відповідачем  не порушено,  ухвалюється рішення про

відмову в задоволенні позову  саме  з  цих  підстав,  а  не  через

пропуск  строку давності.  Якщо ж буде встановлено,  що таке право

позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних

причин,  суд  на  підставі  статті  80  Цивільного кодексу України

( 435-15 ) (435-15)
         приймає рішення,  яким відмовляє в позові у зв'язку  із

закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього

строку поважною порушене право має бути захищене.

Вирішуючи справу,  місцевий  господарський  суд   зазначеного   не

врахував, що визнати законним і обгрунтованим не можна.

За таких  обставин,  суд  вважає,  що рішення суду,  як прийняте з

порушенням норм  матеріального  і  процесуального  права  не  може

залишатись без змін і підлягає скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати

наведене та вирішити спір і прийняти рішення  відповідно  до  норм

діючого законодавства.

На підставі наведеного,  керуючись ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-9,

111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                       П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського  суду  Львівської області від 18-30 березня

2004 року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської

області в іншому складі суду.