ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 30/22-04-179
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Підприємства заснованого на власності
об’єднання громадян “Н” на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 21.04.2004р. у справі за позовом
Підприємства заснованого на власності об’єднання громадян “Н”
до Іллічівського міського об’єднання ім. отамана Семена Палія
Чорноморського козацького війська Українського козацтва
про розірвання договору, виселення та стягнення сум
Заслухавши пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2003р. Підприємство засноване на власності об’єднання
громадян “Н” (далі ПЗВОГ “Н”) пред’явило в господарському суді
позов до Іллічівського міського об’єднання ім. отамана Семена
Палія Чорноморського козацького війська Українського козацтва
про розірвання договору № 001 оренди нежитлового приміщення від
15.06.2001р., виселення відповідача з нежитлового приміщення,
розташованого за адресою м. Іллічівськ, вул. Леніна, 35-Б/2 та
стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 5293,07 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.02.2004р.,
позов було задоволено.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
21.04.2004р., апеляційну скаргу Іллічівського міського
об’єднання ім. отамана Семена Палія Чорноморського козацького
війська Українського козацтва було задоволено, рішення
господарського суду Одеської області від 20.02.2004р. скасовано,
у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2004р., а
рішення господарського суду Одеської області від 20.02.2004р.
залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За приписом ст. 256 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(діяв на момент
виникнення спірних правовідносин) та ст. 2 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
орендою є
засноване на договорі строкове платне користування орендарем
майном.
Згідно ст. 210 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
у випадку, коли невиконання
або неналежне виконання зобов'язання обумовлено умислом або
необережністю кредитора, боржник звільняється від
відповідальності за невиконання або неналежне виконання
зобов'язання, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом, Іллічівське міське козацьке товариство на
підставі договору № 001 від 15.06.2001 року, укладеного з ПЗВОГ
“Н”, орендувало належне останньому на праві власності нежиле
примўщення в м. Іллічівську Одеської області по вул. Леніна,
35-Б, загальною площею 143, 08 кв. м. строком до 15.07.2004 року
з орендною платою в сумі 772 грн. 63 коп. щомісячно (ас.44-52).
Згідно наданих сторонами розрахунків, орендарем протягом 2001
року -.07.2002 року сплачено ПЗВОГ “Н” орендну плату в загальній
сумі 17885 грн. 83 коп., тобто, за вказаний період й наперед по
20.05.2003 року включно. Заборгованість козацького товариства з
орендної плати в сумі позовних вимог -5293 грн. 07 коп.,
позивачем було визначено починаючи з 20.05.2003 року.
Судом апеляційної інстанції досліджені документи, надані
Іллічівським міським козацьким товариством, зокрема, акти від
27.08.2002 року (з фотокарткою до нього), від 6.09.2002 року та
від 5.10.2002 року (а.с.86-89), звернення до прокурора міста
Іллічівська Одеської області (ас.90) та відповідь цього
прокурора (ас.77), відповідь на претензію (ас.53), із змісту
яких встановлено, що позивачем, починаючи з.06.2002 року,
чинилися перешкоди в користуванні козацьким товариством об'єктом
оренди.
З огляду вищевикладеного, суд апеляційної інстанції прийшов до
підставного висновку про те, що невиконання відповідачем
зобов'язань за спірним договором оренди сталося з вини
орендодавця, внаслідок створення ним перешкод у користуванні
орендованим козацьким товариством приміщенням, а тому
Іллічівське міське козацьке товариство звільняється від
відповідальності за невиконання грошового зобов'язання за
спірним договором.
Таким чином, суд другої інстанції обґрунтовано звернув увагу на
вищезазначені обставини, доказам по справі в їх сукупності, у
порядку виконання вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дав
правильне юридичне обґрунтування і прийшов до правильного
висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого
позову, скасувавши помилково прийняте рішення господарського
суду.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права, яке привело чи могло привести до
неправильного вирішення спору, а посилання в касаційній скарзі і
на недоведеність обставин справи, як і перевірку та переоцінку
доказів, то виходячи з припису ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, це виходить за межі
перегляду справи в касаційному порядку.
За таких обставин, законна та обґрунтована постанова
апеляційного суду підлягає залишенню в силі, а касаційна скарга
без задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Підприємства заснованого на власності
об’єднання громадян “Н” залишити без задоволення, а постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2004р. без
змін.