ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 29/653
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Божок В.С.
суддів: Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.05.2004
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна"
до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Нагай І.М. (дов. від 24.10.03), Федоренко О.В.
(дов. 11.03.04)
від відповідача: Кішинський Д.Г. (дов. від 22.10.02
N 2865/9/10-104), Курганський Г.М. (дов. від 24.02.03
N 1005/9/10-214), Ловейко О.О. (дов. від 20.02.04
N 1332/9/10-113),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 05.03.04 господарського суду м. Києва задоволено
позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від
30.09.03 N 11632308, яким позивачу відповідно до ст. 17 Закону
України "Про державне регулювання виробництва обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" від 19.12.95 N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
(далі - Закон
України N 481/95-ВР) визначено суму фінансових санкцій в розмірі
3 658 464,58 грн.; припинено провадження у справі в частині
заборони ДПІ у Шевченківському районі м. Києва здійснювати
будь-які дії, передбачені Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
та
Законом України N 481/95-ВР, спрямоване на примусове стягнення
фінсанкцій; скасовано заходи забезпечення позову.
Постановою від 14.05.04 N 29/653 Київського апеляційного
господарського суду рішення від 05.03.04 господарського суду
м. Києва залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач, обраховуючи
розмір штрафу, врахував вартість всіх алкогольних напоїв,
отриманих позивачем від різних постачальників і за різними
товарно-супровідними документами, в результаті чого завищив розмір
фінансових санкцій; при притягненні позивача до відповідальності
вийшов за межі своїх повноважень та порушив, порядок застосування
фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України N 481/95-ВР
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, тому що не є органом, який видав ліцензію на право
роздрібної торгівлі алкогольними напоями позивачу, а тому не мав
права приймати оспорюване рішення та застосовувати до позивача
фінансові санкції.
Прийняття податкового повідомлення-рішення Законом України
N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
не передбачено.
Оскільки визначена в спірному податковому
повідомленні-рішенні сума не є податковим зобов'язанням, доказів
узгодження податкових зобов'язань на цю суму суду не надано,
спірне податкове повідомлення-рішення видане відповідачем є
неправомірним.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що
судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме:
норми п. 4 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" від 04.12.90 N 509-XII ( 509-12 ) (509-12)
(в редакції від
24.12.93 N 3813-XII ( 3813-12 ) (3813-12)
зі змінами та доповненнями),
ст. 22 Закону України від 01.06.2000 N 1775-III ( 1775-14 ) (1775-14)
"Про
ліцензування певних видів господарської діяльності", ч. 4 ст. 17
Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
. Наголошує на тому, що штрафна
санкція за порушення норм Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є складовою податкового
боргу, тому на неї поширюється загальний порядок стягнення
податкового боргу платників податків, визначений Законом
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарськими судами встановлено, що ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва проведено перевірку щодо контролю за здійсненням
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу
суб'єктом підприємницької діяльності, за наслідками якої складено
акт від 22.09.03 N 085388, згідно якого позивач в порушення вимог
ч. 6 ст. 15 Закону України N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
17.08.2003
реалізував в торгівельному центрі ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна"
за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 1-В, одну пляшку вина
(0,7 літрів) "Шабське оксамитне" на загальну суму 7,33 грн.
(касовий чек N 420 від 17.08.2003 в 13 годин 04 хвилини). Ліцензія
на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у позивача була
відсутня.
Позивач отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі
алкогольними напоями 22 липня 2003 року. Термін дії зазначеної
ліцензії становив з 18.08.2003 по 17.08.2004.
За наслідками перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення про
застосування до відповідача штрафних фінансових санкцій в сумі
3 658 464,58 грн. на підставі ст. 17 Закону України N 481/95-ВР
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Відповідно до частини 6 ст. 15 Закону України N 481/95-ВР
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
роздрібна торгівля алкогольними напоями може
здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм
власності, в тому числі її виробниками за наявності у них
ліцензій.
Згідно ст. 17 Закону України N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
в разі
здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за відсутності
ліцензії до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються
фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків
вартості отриманої для реалізації партії товару, але не менше
1 700 грн.
Рішення про стягнення штрафів, перелічених у ст. 17 згаданого
вище Закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, приймаються органом, який видав
ліцензію на право торгівлі алкогольними напоями.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ліцензія на
право роздрібної торгівлі алкогольними напоями була видана
позивачу 22.07.2003 регіональним управлінням Департаменту з питань
адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та
обігом підакцизних товарів ДПА України у м. Києві.
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.2 Положення про Департамент з
питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом
та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації
України, затвердженого наказом ДПА України N 331 ( z0789-01 ) (z0789-01)
від
21.08.2001, останній функціонує як самостійний функціональний
підрозділ з правами юридичної особи у складі Державної податкової
адміністрації України; здійснює ліцензування діяльності з
роздрібної торгівлі алкогольними напоями та контроль за обігом
алкогольних напоїв, а також застосовує у випадках, передбачених
законодавством, фінансові санкції до суб'єктів підприємницької
діяльності за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини
у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і
тютюнових виробів.
З огляду на викладене, суди дійшли вірного висновку, що
податкова інспекція вийшла за межі свої повноважень та порушила
порядок застосування фінансових санкцій, встановлених ст. 17
Закону України N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з попередніми судовими інстанціями в тому, що
визначена в спірному податковому повідомленні-рішенні сума не є
податковим зобов'язанням і прийняте повідомлення-рішення у цьому
зв'язку є безпідставним, оскільки Закон України N 481/95-ВР
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
не є законом про оподаткування, а Порядок про
застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону
України "Про державне регулювання виробництва обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
02.06.03 N 790 ( 790-2003-п ) (790-2003-п)
, визначає процедуру накладення
фінансових санкцій та спеціальну форму рішення про застосування
останніх.
Обґрунтованою визнає колегія суддів і позицію судів щодо
визначення поняття "партія товару" і відповідно порядку розрахунку
суми санкцій. Закон України N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
не визначає
поняття "партії товару".
Згідно п. 2 Положення про вантажну митну декларацію,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня
1997 року N 574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
, партією товару є товари, які
переміщуються на адресу одного одержувача за одним перевізним
документом (транспортною накладною, коносаментом тощо). Згідно
листа Державної податкової адміністрації України від 26.06.2002
N 2704/21-4317 ( v2704225-02 ) (v2704225-02)
термін "отримана партія товару"
розуміється як сукупність одиниць продукції одного чи декількох
найменувань, відвантаженої чи отриманої по одному
товарно-транспортному документу.
Судами встановлено, що вино "Шабське оксамитне" було отримане
позивачем згідно з видатковою накладною N К-20000349 від
06.08.2003 р. (транспортною накладною N К-20000349 від
06.08.2003 р.). По інших товарно-супровідних документах вино
"Шабське оксамитне" не надходило. Загальна вартість алкогольних
напоїв, отриманих позивачем згідно з видатковою накладною
N К-20000349 від 6.08.2003 (транспортною накладною N К-20000349
від 06.08.2003), складає 18 394 грн. 56 коп., в тому числі
отриманої позивачем партії товару, алкогольний напій з якої було
реалізовано - вино "Шабське оксамитне", складає вісімнадцять тисяч
триста дев'яносто чотири гривні 56 коп.
Крім того, судами правомірно не взято до уваги висновок
відповідача про те, що позивач порушив пункт 10 ст. 3 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від
06.07.1995 р. N 265/95-ВР ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, в редакції Закону України
01.06.2000 N 1776-III ( 1776-14 ) (1776-14)
, оскільки питання
відповідальності за не збереження контрольних стрічок реєстраторів
розрахункових операцій не було предметом спору.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішенні відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 14.05.04 Київського апеляційного господарського
суду у справі N 29/653 залишити без змін.