ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 27/267-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Цвігун В.Л., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ч--ському
районі м. Н-ська
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 08.10.03
у справі господарського суду Харківської області
за позовом ДПІ у Ч--ському районі м. Н-ська
до ТОВ "ХХХ", м. Н-ськ
про визнання суми податкового зобов'язання
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 11.07.2003 господарського суду Харківської області
відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними
сум податкових зобов'язань, визначених у податкових
повідомленнях-рішеннях № 303/23-204, № 304/23-204, № 306/23-204, №
307/23-204 від 12.03.2003.
Постановою від 08.10.2003 Харківського апеляційного господарського
суду рішення від 11.07.2003 господарського суду Харківської
області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до п. 19.3.6 ст. 19
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
до 01.01.2005 діє правило, за яким, якщо платник
податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане
податковим органом з використанням непрямого методу, податковий
орган зобов'язаний звернутися до суду про визнання такої суми
податкового зобов'язання.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Ч--ському районі м.
Н-ська звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами були
порушені норми процесуального права, а саме ч. 1 ст. 47
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п. 6.1
ст. 6, п. 19.3.6 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом даного спору є рішення ДПІ у Ч--ському районі м. Н-ська
№ 4 від 25.02.2003 про застосування непрямих методів визначення
податкових зобов'язань з податків на прибуток та додану вартість з
використанням методу розрахунку надходжень та методу аналізу
інформації про доходи підприємства. За результатами перевірки був
складений акт № 26/23-2004 від 07.03.2003, на підставі якого були
прийняті податкові повідомлення-рішення № 303/23-204, №
304/23-204, № 306/23-204, № 307/23-204 від 12.03.2003, про
нарахування податку на прибуток.
Господарським судом встановлено, що акт був підписаний директором
А.А.А. із приміткою, що з висновками, викладеними в акті
перевірки, він не погоджується.
Відповідно до п. п. 4.3.1, 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
якщо контролюючий
орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4
цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у зв'язку з невстановленням фактичного
місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів,
місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи
його посадових осіб від надання відомостей, передбачених
законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових
зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового
обліку або відсутністю визначених законодавством первинних
документів, сума податкових зобов'язань платника податків може
бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися
також у випадках, коли декларацію було подано, але під час
документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом,
платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації,
наявними документами обліку у порядку, передбаченому
законодавством.
За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою
витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб,
які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших
елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку
податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору
(обов'язкового платежу) відповідно до закону.
Підпунктом 19.3.6 п. 19.3 ст.19 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що до 1
січня 2005 року діє правило, за яким якщо платник податків
відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане
податковим органом з використанням непрямого методу, податковий
орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання такої
суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того,
що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на
податковий орган.
Господарським судом встановлено, що позивач не звернувся до
господарського суду із відповідним позовом, а прийняв податкові
повідомлення-рішення № 303/23-204 та № 304/23-204, № 306/23-204 та
№ 307/23-204, які на час розгляду справи не скасовані в
установленому порядку ні відповідними органами, ні самим
позивачем.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 08.10.2003 Харківського апеляційного господарського
суду зі справи № 27/267-03 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді В.Л. Цвігун
Т.Ф. Костенко