ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 12/587
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Приватного підприємства "XXX"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 19.03.2004 року
у справі за позовом Приватного підприємства "XXX"
до Приватного підприємства "YYY"
про стягнення збитків,
УСТАНОВИВ :
У листопаді 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення
збитків у сумі 19900,56 грн., посилаючись на те, що останній не
виконав договірних зобов'язань з поставки продукції, чим завдав
йому збитки в розмірі, здійсненої ним попередньої оплати.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.12.2003
року позов задоволено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
19.03.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано,
та в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом порушено
і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення
суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено
договір № 12/09/03 від 12.09.2003 року за умовами якого відповідач
зобов'язувався поставити вугілля, а позивач здійснити передоплату.
За платіжним дорученням № 899 від 16.09.2003 року позивач оплатив
відповідачу на підставі зазначеного договору в сумі 19900,56
грн.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача збитків у зв'язку з невиконанням договірних
зобов'язань з поставки продукції.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п.п.1,6 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази,
суд має це обґрунтувати.
Проте, судові рішення попередніх інстанцій за своїм змістом цим
вимогам не відповідають.
Так, суд першої інстанції, зробивши висновок про задоволення
позову, а суд апеляційної інстанції про відмову в позові не
з'ясували належним чином правової природи, укладеного між
сторонами договору, а звідси, якими нормами матеріального права
регулюються спірні правовідносини.
При цьому суду слід було мати на увазі вимоги Глави 23 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та виходячи з них з'ясувати, чи не є за
своїм змістом спірний договір, договором поставки, і з урахуванням
зазначеного дослідити правові підстави заявленого позову.
Разом з цим, суду належало звернути увагу на те, чи виникають за
умовами спірного договору правові підстави для задоволення
заявлених вимог, виходячи з їх підстав, а звідси, які зобов'язання
виникають у відповідача за договором.
Отже, суди обох інстанцій не з'ясували дійсних обставин спірних
правовідносин, прав і обов'язків сторін за умовами укладеного між
ними договору, та не навели, зробленим у прийнятих рішеннях,
висновкам належного правового обґрунтування.
За таких обставин, прийняті в даній справі судові рішення не можна
визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду суду слід врахувати наведене і вирішити
спір відповідно до вимог закону.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "XXX" задовольнити
частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
19.03.2004 року та рішення господарського суду Запорізької області
від 16.12.2003 року скасувати, і справу № 12/587 передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук