ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 12/33пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді
суддів :
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну Артемівському районі м. Луганська
скаргу
на ухвалу господарського суду Луганської
області від 15.04.2004
у справі № 12/33пн
господарського суду Луганської області
за позовом Державної податкової інспекції у
Артемівському районі м. Луганська
до відповідача: Приватного підприємства “Б”
про визнання засновницьких
(установчих) документів
недійсними,
за участі представників сторін від:
позивача не з’явились
відповідача не з’явились
В С Т А Н О В И В:
ДПІ у Артемівському районі м. Луганська звернулась до
господарського суду з позовом, в якій просить: визнати статутні
документи ПП “Б” недійсними з моменту їх реєстрації; відмінити
державну реєстрацію ПП “Б” в якості платника податку на додану
вартість від дати внесення до Реєстру платників податку на
додану вартість.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.04.2004
провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ДПІ у Артемівському районі
м. Луганська звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду
Луганської області від 15.04.2004 скасувати та прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення
господарським судом норм процесуального права, а саме ст.ст. 1,
2,12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
з
мотивів, які викладено у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі місцевого
господарського суду, проаналізувавши правильність застосування
судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Місцевим господарським судом встановлено, що 13.09.1994р.
відділом соціального розвитку та підприємництва Артемівського
виконкому було зареєстроване ПП “Б”. Тоді ж ПП “Б” було взято на
податковий облік ДПІ у Артемівському районі м. Луганська.
05.07.2000р. ПП “Б” було перереєстровано в зв’язку зі зміною
засновника.
Відповідно до статутних документів ПП “Б” його засновником є М-а
Олена Миколаївна.
Суд першої інстанції прийняв до уваги пояснення М-ої О.М.,
згідно яких вона ніколи не займалася підприємницькою діяльністю,
фінансово-господарську діяльність від імені ПП “Б” ніколи не
здійснювала і ніякого відношення до цього підприємства не мала.
Документи про фінансову діяльність ПП “Б” М-а О.М. не
підписувала, звітів до податкових органів не здавала, печатку ПП
“Б” не отримувала і нею не користувалася; довіреностей на
здійснення фінансово-господарської діяльності від імені ПП “Б”
нікому не давала.
За загальним правилом підвідомчість господарських спорів
визначається законодавчими актами України. Однак у випадках,
коли в законодавчих актах підвідомчість спорів визначена
нечітко, слід виходити з суб’єктного складу учасників спору.
За таких обставин без участі у справі М-ої О.М. – фізичної особи
спір вирішити неможливо, оскільки стосовно саме неї необхідно
дослідити питання щодо наміру створювати підприємство і
займатися підприємницькою діяльністю. Однак, господарським судам
не підвідомчі спори за участю фізичних осіб.
Згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
сторонами в судовому процесі – позивачами і
відповідачами – можуть бути підприємства та організації,
зазначені у ст. 1 цього Кодексу.
При цьому статтею 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що підприємства, установи,
організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні),
громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також
для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що у разі, якщо засновником
підприємства є фізична особа, справа про визнання недійсними
установчих документів такого підприємства господарському суду не
підвідомча.
Відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд припиняє провадження у
справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах
України.
З огляду на викладене, переглянута ухвала у справі відповідає
приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги
визнаються непереконливими.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Артемівському
районі м. Луганська від 11.05.2004 № 4298 залишити без
задоволення, а ухвалу господарського суду Луганської області від
13.05.2004 у справі № 12/33пн – без змін.