ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 12/132
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. - головуючого, Семчука В.В., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вітеко"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 26 січня 2004 р.
у справі N 12/132
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма
"Вітеко" (далі - ТОВ "Вітеко")
до Сулинської державної інспекції рибоохорони (далі -
Інспекція)
про стягнення 12694,24 грн.
за участю представників сторін:
позивача Дробот І.І.
відповідача Позивайло А.І., Кулинич О.А.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Вітеко" звернулося до господарського суду Полтавської
області з позовною заявою про стягнення з Інспекції 12694,24 грн.
збитків.
Позивач збільшив суму позову і просить стягнути з відповідача
15816,36 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
03.10.2003 р. (суддя Сергєєва Л.А.) позов задоволено частково, з
відповідача стягнуто на користь позивача 9384,19 грн. збитків, в
іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що: прокуратурою не доказано факту
вилову риби судном ТОВ "Вітеко" на забороненій території
Сулинського заказника; організація повинна відшкодувати шкоду,
заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх
трудових (службових) обов'язків; вимоги про стягнення суми
виплаченої рибалкам заробітної плати за час простою не підлягають
задоволенню, оскільки позивач не довів, що ці збитки заподіяні
саме діями відповідача.
Харківський апеляційний господарський суд (судді
Могилєвкін Ю.О., Пущай В.І., Плужник О.В.) постановою від
21.01.2004 р. рішення господарського суду Полтавсько області від
03.10.2003 р. скасував, у позові відмовив, мотивуючи тим, що
позивач не надав доказів, що підтверджують причинний зв'язок між
діями працівників відповідача і заподіянням збитків у зв'язку з
втратою риболовецьких сіток, а також розмір збитків.
В касаційній скарзі ТОВ "Вітеко" просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду, а рішення
господарського суду Харківської області залишити без змін,
посилаючись на те, що: при прийнятті постанови суд неправильно
застосував норми матеріального права; суд апеляційної інстанції не
обґрунтував своїх висновків з посиланням на норми чинного
законодавства.
В судовому засіданні оголошувалася перерва.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
28.11.2002 р. на Кременчуцькому водосховищі інспекторами
Сулинської держрибінспекції був затриманий риболовецький катер
N ЯПО 5815 ТОВ "Вітеко", на якому знаходилась ланка Шамрая А.Я.,
та були вилучені документи (промисловий талон, посвідчення
рибалок, посвідчення тернового моториста.
Судом першої інстанції встановлено, що природоохоронною
прокуратурою Полтавської області не було встановлено факту
правопорушення працівниками ТОВ "Вітеко" (Шамрай А.Я., Кийло М.І.,
Бондар А.Є., Юхименко С.М.) при зайнятті рибним промислом.
На підставі інформації Світловодської гідрометеобсерваторії
генеральним директором ТОВ "Вітеко" був виданий наказ
29.11.2002 р. N 21 "Про різке зниження температури повітря та про
заходи по вилученню знарядь лову з промислових ділянок на
Кременчуцькому водосховищі", за яким всі ланкові без винятку були
зобов'язані вжити термінових заходів по вилученню знарядь лову з
промислових ділянок.
Судом також встановлено, що при затриманні працівниками
рибінспекції риболовецького катера і вилучення у рибалок названих
документів рибалки не змогли виконати покладені на них
зобов'язання, а саме: вибрати поставлені у водосховищі
риболовецькі сітки, які і були втрачені з причини льодоставу.
Як видно із пояснень, наданих суду старшим помічником
Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора
Лісового В.В. "при проведенні перевірки по факту незаконного
зайняття рибним промислом ланкою Шамрая А.Я. доказати, що вилов
риби судном N ЯПО 5815 ТОВ "Вітеко" проводився саме на забороненій
території Сулинського заказника не було можливим", тому ним була
прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за
відсутності в їх діях складу злочину.
Висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач мав
можливість вибрати риболовецькі сітки ланки Шамрая А.Я. не
підтверджуються відповідними доказами і є необгрунтованими.
Відповідно до ст. 441 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
організація повинна
відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час
виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.
Колегія суддів вважає, що висновки суддів як першої, так і
апеляційної інстанцій про недоведеність позивачем заподіяних
збитків в сумі заробітної плати є підставними і вимоги в цій
частині не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст.ст. 111-5,
111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
фірма "Вітеко" задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
26 січня 2004 р. у справі N 12/132 скасувати, рішення
господарського суду Полтавської області від 03.10.2003 р. у
названій справі залишити без зміни.