ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 03/114/9-44
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги Нововолинської ОДПІ
Волинської області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.04.2004 р.
у справі господарського суду Волинської області
за позовом
Нововолинської ОДПІ Волинської області
до ТОВ "Завод художнього литва"
про стягнення 513527,44 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: не з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 12.02.04 господарського суду Волинської області
в задоволенні позову відмовлено.
Постановою від 29.04.04 Львівського апеляційного
господарського суду рішення від 12.02.04 господарського суду
Волинської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ні Законом України "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
,
ні ніякими іншими, законодавчими актами України не передбачено
відповідальності суб'єктів господарювання у вигляді стягнення з
них в доход держави грошових коштів одержаних в результаті
здійснення діяльності, що підлягала ліцензуванню, без отримання
відповідної ліцензії, а в конкретному випадку - за заготівлю і
переробку металобрухту чорних металів. Пунктом 4 статті 10 Закону
України "Про державну податкову службу" ( 509-12 ) (509-12)
передбачено
здійснення державними податковими інспекціями контролю за
наявністю ліцензій на здійснення деяких видів підприємницької
діяльності. Що ж до відповідальності за провадження господарської
діяльності без ліцензії, то така не передбачена ст. 10 Закону
України "Про державну податкову службу". Угоди, відповідно до яких
здійснювалась безліцензійна діяльність, не визнані у встановленому
законом порядку недійсними, а тому і права на стягнення коштів,
одержаних без установлених законом підстав немає.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Нововолинська ОДПІ
звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною
скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами
порушено п. 36 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
, п. 11 ст. 10 Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали
рішення у даній справі, за результатами документальної перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства
відповідачем за період з 01.07.00 по 31.03.03 Нововолинською ОДПІ
складено акт N 22 від 20.08.03, у якому вказано, що підприємство
здійснювало діяльність із заготівлі і переробки металобрухту
чорних металів без отримання ліцензії. За період з 01.11.2000 р.
по 01.09.01 р. згідно бухгалтерських документів ТОВ "Завод
художнього литва" виготовлено та реалізовано 88584 кг стального
литва на суму 315262,12 грн. та чавунного литва 90775 кг на суму
254402,48 грн. За період з 01.11.00 р. по 01.09.01 р.
підприємством отримано валовий дохід від реалізації продукції в
сумі 569664,60 грн. без одержання ліцензії на заготівлю та
переробку металобрухту чорних металів. Реалізація підтверджується
актами виконаних робіт, товарно-транспортних накладними,
накладними. Поступлення відповідачу коштів за реалізацію продукції
підтверджується виписка банків, платіжними дорученнями та
рахунками.
При цьому судами не взято до уваги, що кошти, одержані без
достатніх підстав, які згідно з п. 11 ст. 10 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
підлягають
стягненню в доход держави, це усі кошти, що одержані без
відповідних ліцензій.
Крім того, посилаючись в судових рішеннях як підставу відмови
в позові на чинність укладених відповідачем угод в період
відсутності ліцензії, судові інстанції, приймаючи рішення лише на
підставі даних, викладених в акті перевірки, не надали правової
оцінки угодам, за якими здійснювалась підприємницька діяльність,
їх наступному виконанню відповідачем та третіми особами та не
з'ясували, чи підпадають зобов'язання за цими угодами під
діяльність, яка відповідно потребує ліцензування відповідно до
Закону України "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
.
За таких обставин прийняті у справі рішення місцевого та
постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню,
а справа - направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та
перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку
доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно
застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні
відносини.
Керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 12.02.04 господарського Волинської області та
постанову від 29.04.04 Львівського апеляційного господарського
суду у справі N 03/114/9-44 скасувати.
Справу направити до господарського суду Волинської області на
новий розгляд.