ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N А-42/41-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді
суддів :
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну Жовтневому районі м. Харкова
скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від
20.04.2004
у справі № А-42/41-04
господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “АТ”
до відповідача: Державної податкової інспекції у
Жовтневому районі м. Харкова
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення,
за участі представників сторін від:
позивача не з’явились
відповідача не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2004,
залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 20.04.2004р., по справі № А-42/41-04
позов задоволено повністю: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому
районі м. Харкова № 4/7/23-205 від 20.01.2004; стягнуто з
відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 203
грн.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція в Жовтневому
районі м. Харкова просить скасувати ухвалені по справі судові
акти, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні
позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, а
саме пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського
суду, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Судами встановлено, що за результатами позапланової
документальної перевірки ТОВ “АТ” з питань правомірності
відшкодування податку на додану вартість за листопад 2003 року
прийняте податкове повідомлення-рішення № 4/7/23-205 від
20.01.2004, яким позивачу виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2003р. на
суму 600739грн. Підставою для вказаного зменшення позивачу суми
до відшкодування податку на додану вартість відповідач зазначив
включення до складу податкового кредиту суму податку на додану
вартість по податковим накладним, заповнених з порушенням
встановленого порядку, а саме – невідображення місцезнаходження
підприємства, що призвело до завищення податкового кредиту за
листопад 2003 року на 555572грн., чим порушено пп. 7.2.1 п. 7.2
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В акті перевірки також вказано на порушення позивачем п. 4.7 ст.
4 Закону України Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
у зв’язку з чим позивачу зменшено до відшкодування податок на
додану вартість в розмірі 45166,67грн. На думку відповідача,
фактично вартість проданого товару по договору комісії в
листопаді 2003 року становила 1195373грн. і відповідно до п. 7.3
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач повинен був збільшити податкові
зобов’язання по податку на додану вартість на суму 45166,67грн.
Відповідно п. 7.2.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартўсть” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна є звітним податковим
і розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам пп.
7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку зобов'язаний надати покупцю
податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові
фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової
адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на
додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість
(обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому
значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням
податку.
Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, посилається на те, що у
податкових накладних не заповнено графу: місце розташування
юридичної особи.
Таким чином, податкові накладні не відповідають вимогам пп.
7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Апеляційний суд, залишаючи рішення без змін, мотивував свою
позицію, зокрема, тим, що виправлені податкові накладні, які
були надані позивачем до закінчення перевірки та копії яких
надано до матеріалів справи, є дійсними, а дії відповідача
відповідають вимогам чинного законодавства.
Проте такий висновок зроблено без належного правового аналізу
положень підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5
пункту 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У разі порушення продавцем порядку виписування податкової
накладної позивач згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
повинен був звернутися до кінця поточного
податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу
за своїм місцем знаходження з доданням копій товарних чеків або
інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів
(робіт, послуг). Своєчасно подана заява була б підставою для
включення до податкового кредиту суми податку на додану
вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг).
Разом з тим, розглядаючи справу, суди не дослідили, чи звертався
з такою заявою позивач до податкового органу.
У відповідності до п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття
робіт, послуг чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт, послуг. У
разі коли на момент перевірки платника податку органом державної
податкової служби суми податку, попередньо включені до складу
податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними
цим підпунктом документами, платник податку несе
відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених
законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не
підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При
новому розгляді справи суду необхідно всебічно і повно
перевірити обставини по справі, проаналізувати їх та інші
докази, що містяться в матеріалах справи, визначитися щодо
належних способів доказування у даній справі і прийняти рішення
у відповідності до вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Харкова від 07.05.2004 № 3640/10/10-015 на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2004 у
справі № А-42/41-04 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2004
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
20.04.2004 у справі № А-42/41-04 – скасувати.
Справу № А-42/41-04 направити до Господарського суду Харківської
області на новий розгляд.