ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N А-16/531-03
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю H-ської
інвестиційної компанії на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 17.03.2004 року у справі № А-16/531-03 за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю H-ської
інвестиційної компанії до Харківського територіального управління
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України
про визнання недійсною постанови,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Харківської області з позовною заявою до відповідача про визнання
недійсною постанови начальника Харківського територіального
управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
України № 194-ХА від 21.11.2003 року про накладення санкції за
правопорушення на ринку цінних паперів, посилаючись на те, що
останній прийняв спірний акт з порушенням вимог чинного
законодавства, а саме, що права та повноваження відповідача
відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
не дійсні при виконанні
його обов'язків відповідно до вимог Закону України "Про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом" ( 249-15 ) (249-15)
.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.02.2004
року в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
17.03.2004 року зазначене рішення суду першої залишено без змін.
Доповідач-Вовк І.В.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом не правильно
застосовано норми матеріального й процесуального права, і тому
просить прийняті ним судові рішення скасувати та прийняти нове
рішення, яким задовольнити позов.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що оскаржені
судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства, і тому
просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без
задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою начальника
Харківського територіального управління Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку України № 194-ХА від 21.11.2003 року за
порушення вимог чинного законодавства до позивача застосовано
санкцію у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. на підставі п.18.3
Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку
цінних паперів та накладення санкцій ( z0010-97 ) (z0010-97)
, затверджених
наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
України від 09.01.1997 року № 2 (у редакції від 13.02.2001 року
( z0243-01 ) (z0243-01)
).
Правопорушення позивача полягало у неподанні інформації на запит
вих.№1628/2 від 25.09.2003 року Уповноваженої особи Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку начальника
Харківського територіального управління ДКЦПФР з службових,
професійних питань, пов'язаних з забезпеченням фінансового
моніторингу.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсною
наведеної постанови на підставі її невідповідності вимогам чинного
законодавства.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"
( 249-15 ) (249-15)
до суб'єктів державного фінансового моніторингу (за
винятком Уповноваженого органу), які відповідно до законодавства
виконують функції регулювання та нагляду за суб'єктами первинного
фінансового моніторингу, відносяться Національний банк України,
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, спеціально
уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків
фінансових послуг.
Зазначені у частині першій цієї статті суб'єкти державного
фінансового моніторингу зобов'язані:
вимагати від суб'єктів первинного фінансового моніторингу
виконання завдань та обов'язків, передбачених цим Законом
( 249-15 ) (249-15)
.
Ст.4 наведеного Закону ( 249-15 ) (249-15)
визначено, що професійні
учасники ринку цінних паперів є суб'єктами первинного фінансового
моніторингу.
Згідно з вимогами Рішення ДКЦПФР від 16.07.2003 року № 326
( z0760-03 ) (z0760-03)
, яким внесено зміни та доповнення щодо питань
фінансового моніторингу до Правил здійснення торговцями цінними
паперами комерційної діяльності та комісійної діяльності по цінних
паперах ( z0743-96 ) (z0743-96)
, торговець визначає працівника,
відповідального за проведення фінансового моніторингу. Призначення
відповідального працівника, визначення його прав та обов'язків,
повідомлення про його призначення здійснюються відповідно до вимог
чинного законодавства України.
Торговці зобов'язані сприяти працівникам спеціально уповноваженого
органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу в
проведенні аналізу фінансових операцій, що підлягають
обов'язковому фінансовому моніторингу, та Державній комісії з
цінних паперів та фондового ринку у виконанні функцій регулювання
та нагляду за дотриманням вимог Закону України "Про запобігання та
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом" ( 249-15 ) (249-15)
.
Функції і повноваження ДКЦПФР та її Уповноважених осіб визначені
ст.ст. 7, 8,9,11,12 Закону України "Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
, відповідно до яких ДКЦПФР
визначена в ст. ст. 4, 10 Закону України "Про запобігання та
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом" ( 249-15 ) (249-15)
як суб'єкт державного фінансового моніторингу,
на який покладено виконання функцій регулювання та нагляду за
суб'єктами первинного фінансового моніторингу відповідно до вимог
законодавства.
Таким чином, ДКЦПФР, виконуючи функції та завдання покладені на
неї відповідно до вимог Закону України "Про державне регулювання
ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
, одночасно є органом
регулювання та нагляду за суб'єктами первинного фінансового
моніторингу, і тому вона має право застосовувати до професійних
учасників ринку цінних паперів, які є суб'єктами первинного
фінансового моніторингу, штрафні санкції за правопорушення на
ринку цінних паперів щодо питань фінансового моніторингу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є професійним
учасником ринку цінних паперів - торговцем цінними паперами, і
внаслідок цього згідно зі ст. 4 Закону України "Про запобігання та
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом" ( 249-15 ) (249-15)
- суб'єктом первинного фінансового моніторингу,
і надання інформації торговцем щодо обставин організації
фінансового моніторингу на запит Уповноваженої особи Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку є його обов'язком при
здійсненні його діяльності як професійного учасника ринку цінних
паперів. Позивач не надав таку інформацію на вимогу відповідача.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне
регулювання ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
та
п.18.3 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на
ринку цінних паперів та накладення санкцій ( z0010-97 ) (z0010-97)
Державна
комісія з цінних паперів та фондового ринку України накладає штраф
на юридичних осіб за ненадання, несвоєчасне надання або надання
завідомо недостовірної інформації- у розмірі до 1000
неопдаткованих мінімумів доходів громадян.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної
інстанції, прийшов до правильного висновку про наявність правових
підстав для застосування відповідачем санкцій до позивача та
відповідність оспорюваної постанови вимогам закону, і обґрунтовано
відмовив у позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають матеріалам
справи та вимогам закону, і тому їх необхідно залишити без змін, а
касаційну скаргу -без задоволення.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю H-ської
інвестиційної компанії залишити без задоволення, а постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2004 року
- без змін..
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук