ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 8/208
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного
підприємства "І" на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 9 лютого 2004 року у справі № 8/208 за
позовом товариства з обмеженою відповідальністю
виробничокомерційного підприємства "І" до дослідного господарства
"Д" Інституту зернового господарства Української академії аграрних
наук про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю
виробничо-комерційне підприємство "І" звернулось до господарського
суду Дніпропетровської області з позовом до дослідного
господарства "Д" Інституту зернового господарства Української
академії аграрних наук про визнання недійсним договору
купівлі-продажу векселів № 06/02 від 22 березня 2002 року та
зобов'язання відповідача повернути чотири спірні прості векселі
загальною номінальною вартістю 100000 грн. у тому стані, в якому
вони були на момент укладання вказаного договору, посилаючись на
те, що договір № 06/02 від 22 березня 2002 року не відповідає
вимогам закону, оскільки укладений без отримання відповідної
ліцензії та в суперечності з встановленими цілями діяльності
сторін за договором, без досягнення згоди сторін щодо ціни спірних
векселів.
Позивач звернувся до суду з заявою про зміну позовної вимоги щодо
повернення векселів, оскільки повернути дані прості векселі
неможливо, і просив стягнути з відповідача їх номінальну вартість
в сумі 100000 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17
листопада 2003 року позов задоволено. Визнано недійсним договір
купівлі-продажу векселів № 06/02 від 22 березня 2002 року.
Стягнуто з відповідача на користь позивача в порядку реституції
100000 грн. та судові витрати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
9 лютого 2004 року рішення місцевого суду скасовано. Стягнуто з
позивача на користь відповідача судові витрати по розгляду
апеляційної скарги.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції
залишити без змін, посилаючись на те, що судом апеляційної
інстанції порушені норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої
інстанції, 22 березня 2002 року сторонами укладено договір
купівлі-продажу векселів № 06/02, відповідно до умов якого позивач
продав, а відповідач купив чотири простих векселя № 65305880490864
від 27 червня 2001 року, № 65305880490867 від 27 червня 2001 року,
№ 65305880490879 від 17 липня 2001 року, № 65305299567259 від 23
жовтня 2001 року - загальною номінальною вартістю 100000 грн.,
вказаних в акті прийманняпередачі від 22 березня 2002 року, який є
невід'ємною частиною договору, які в подальшому відповідач передав
третій особі в рахунок погашення заборгованості перед останньою,
що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 28
березня 2002 року. Проте, як встановлено місцевим судом, доказів
оплати векселів відповідач не надав.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що
прості векселі, які позивач продав відповідачу, були придбані ним
за договором купівлі-продажу цінних паперів № 177/02-Т від 20
березня 2002 року у товариства з обмеженою відповідальністю "ФК
"ІСД", що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 20
березня 2002 року.
Місцевий суд дійшов висновку, що позивач здійснив операцію з
торгівлі цінними паперами, як виду професійної діяльності на ринку
цінних паперів, оскільки вказані векселі були придбані ним з метою
перепродажу відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.
Позивач відповідної ліцензії, згідно ст. 27 Закону України "Про
цінні папери та фондову біржу" та ст. 9 Закону України "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
,
на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів в
комісії не отримував, а тому договір № 06/02 від 22 березня 2002
року укладений сторонами з порушенням чинного законодавства, що є
підставою для визнання вказаного договору недійсним на підстав ст.
48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Оскільки відповідач позбавлений можливості повернути позивачу
чотири прості векселі, емітовані ДОДКП "О", отримані ним по
недійсній угоді, в зв'язку з тим, що останні вибули з його
володіння, суд дійшов висновку, що він повинен відшкодувати
позивачу номінальну вартість вказаних векселів в сумі 100000 грн.
При розгляді апеляційної скарги суд другої інстанції дійшов
висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду з
посиланням на те, що для укладання спірного договору відповідного
дозволу (ліцензії) потрібно не було.
Проте, з вказаним висновком суду другої інстанції погодитись не
можна, оскільки приймаючи постанову у справі та скасовуючи рішення
місцевого суду, апеляційний господарський суд, в порушення ст.ст.
103, 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не прийняв нового рішення у справі та не зазначив,
які конкретно норми матеріального права порушені місцевим судом та
в чому саме полягають дані порушення.
З огляду на викладене, постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 9 лютого 2004 року не можна визнати
законною, обґрунтованою. прийнятою у відповідності з нормами
матеріального і процесуального права, а тому вона підлягає
скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції слід урахувати
наведене і згідно вимог чинного законодавства прийняти законну та
обґрунтовану постанову.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
виробничо-комерційного підприємства "І" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
9 лютого 2004 року у справі № 8/208 скасувати, а справу направити
до того ж суду на новий розгляд.