ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 7/289а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ в м. Горлівка
на постанову від 01.03.2004 р. Донецького апеляційного
господарського суду
та на рішення від 22.01.2004 р.
у справі N 7/289а
господарського суду Донецької області
за позовом ВАТ "Донецькобленерго"
до ДПІ у м. Горлівка
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін
від позивача: Костюк С.В., Поліщук О.В., Козлович С.М., дов.
від відповідача: Фабрій В.В, Даниленко О.В., Шматко О.Ю.,
Чирікина Н.В., Корнева С.А., Середа О.Г., дов.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ "Донецькобленерго" звернулося до господарського суду
Донецької області з позовом до ДПІ у м. Горлівка про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача
N 0000062331/0 від 28.05.2003 та N 0000062331/3 від 17.11.2003.
Позов мотивовано тим, що відповідач визначив при здійсненні
комплексної перевірки додержання позивачем податкового
законодавства різницю між вартістю електричної енергії одержаної
від постачальників та переданої структурним підрозділам, яка не
підлягає віднесенню до валових витрат, і кошти відшкодовані в цій
частині з бюджету підлягають поверненню в бюджет за відсутністю
належних документів, що підтверджують такі витрати. Викладене, на
думку позивача, суперечить пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо права позивача
віднесення таких витрат до податкового кредиту, зважаючи на те, що
придбана електрична електроенергія оплачена була у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав та просив відмовити у його
задоволені, посилаючись на відсутність у позивача документів, що
підтверджують вартість електроенергії, використаної у власних
потребах.
Рішенням від 22.01.2004 господарського суду Донецької області
(колегія суддів у складі: Малашкевича С.А. - головуючого,
Москальової І.В., Кониченько О.М.) позов задоволено у повному
обсягу, визнавши наявність витрат позивача на придбання
електроенергії та неможливість обліку обсягу електричної
електроенергії, використаної у власних потребах та при її
постачанню своїм споживачам по технологічним умовам.
Постановою від 01.03.2004 Донецького апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Величко Н.Л. -
головуючого, Алєєвої І.В., Бондаревої Г.Г.) рішення суду першої
інстанції змінено, в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення N 0000062331/0 від 28.05.2003 провадження у
справі припинено відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, в решті рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції по суті погодився з висновками суду
першої інстанції, визначивши, що податкове повідомлення-рішення
N 0000062331/0 від 28.05.2003 скасовано ДПА України та іншими
рішеннями податкових органів щодо цього оспореного позивачем акту,
тобто відсутній предмет спору.
Не погоджуючись з рішенням і постановою, Державна податкова
інспекція у м. Горлівка звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і
постанову та відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000062331/3 від
17.11.2003, посилаючись не їх невідповідність обставинам у справі
та нормам матеріального права.
Ухвалою від 26.05.2004 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження у справі.
У судовому засіданні скаржником було подано заяву про
уточнення вимог касаційної скарги щодо відмови у задоволенні
позовних вимог у повному обсязі, яка судовою колегією була
прийнята.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників сторін, що підтримали викладені у справі доводи,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
вартість електроенергії, віднесеної позивачем до валових витрат і
податкового кредиту, придбана і оплачена відповідним
постачальникам, а відпущена структурним підрозділам електроенергія
складається зі спожитого ними обсягу та технологічних втрат.
Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовими
витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності. До складу валових
витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) з
врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Відповідно до пункту 5.10 цієї ж статті установлення додаткових
обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника
податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.
Віднесення до податкового кредиту валових витрат у зв'язку з
придбанням товарів передбачено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Виходячи з приписів наведених правових норм, суди першої та
апеляційної інстанції дійшли висновку про правомірність включення
позивачем до валових витрат і податкового кредиту витрат за
придбану електроенергію у спірний період.
Доводи відповідача про неповне використання придбаної
електроенергії позивачем у власній господарський діяльності суди
відхилили, посилаючись на особливий технологічний характер убутку
електроенергії, який не визначено у переліку витрат, визначених
податковим законодавством, що не підлягають віднесенню до валових
витрат.
Допустимий обсяг втрат електроенергії при здійсненні її
передачі позивачем своїм структурним підрозділам, визначений
відповідним нормативним актом, судами не визначений.
Відповідно до ст.ст. 18-20 Закону України "Про
енергозбереження" ( 74/94-ВР ) (74/94-ВР)
державні енергетичні стандарти є
обов'язковими для виконання. Вони визначають основні терміни та
поняття, організаційно-методичні основи енергозбереження,
раціональні питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів, методи
визначення потреб в енергії, сертифікації об'єктів відповідно до
вимог енергозбереження, методи збирання та обробки інформації про
витрати паливно-енергетичних ресурсів, вимоги до енергозберігаючих
технологій і енергозберігаючого обладнання, вимоги до вторинних
енергетичних ресурсів, нетрадиційних і поновлюваних джерел
енергії.
На період до введення в дію систем енергетичних стандартів
допускається застосування прогресивних норм і нормативів витрат
паливно-енергетичних ресурсів.
Контроль за дотриманням нормативів витрат
паливно-енергетичних ресурсів здійснюється уповноваженим на те
Кабінетом Міністрів України органом.
Наявність нормативів витрат електроенергії та і відповідність
їм зазначених у справі витрат судами не було встановлено і
розрахунки відповідача на підставі цих нормативів втрат не
спростовано.
Таким чином, обставини технологічних втрат електроенергії або
її використання не для власної господарської діяльності у рішенні
і постанові не були встановлені і обґрунтовані відповідними
доказами.
Тобто судами були порушені вимоги ст.ст. 4-3, 4-7, 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не були встановлені нормативні обсяги
втрат електроенергії, які використовуються у діяльності позивача,
що є суттєвою обставиною для визначення правомірного використання
електроенергії позивачем у власній господарський діяльності,
відповідно, не було встановлено дотримання вимог податкового
законодавства при придбанні та використанні спірного обсягу
електроенергії у звітний податковий період.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що
рішення і постанова прийняті при неповному встановленні усіх
суттєвих обставин у справі, тому підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для
встановлення відсутності понаднормативних втрат електроенергії у
звітний податковий період зазначений у матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
01.03.2004 та рішення господарського суду Донецької області від
22.01.2004 у справі N 7/289а скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.