ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД  УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                   І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
 
 21.07.2004                                        Справа N 7/549
 
                            м. Київ
 
Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:
 
                    Перепічая В.С.  (головуючого),
                    Вовка І.В.,
                    Гончарука П. А.,
 
розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності А.А.А. на постанову Київського
апеляційного господарського суду  від  15.01.2004  року  у  справі
№7/549  за  позовом  Державного  підприємства  "XXX"  до  Суб'єкта
підприємницької діяльності А.А.А. 
 
про   стягнення суми,
 
                       У С Т А Н О В И В:
 
У вересні 2003 року позивач звернувся до  господарського  суду  м.
Києва   з   позовною   заявою   до   відповідача   про   стягнення
заборгованості в сумі 26 535,  38  грн.,  посилаючись  на  те,  що
останній   неналежним   чином  виконує  договірні  зобов'язання  з
внесення орендної плати та інших витрат пов'язаних з користуванням
орендованим майном.
 
Рішенням господарського  суду  м.  Києва від 20.10.2003 року позов
задоволено.
 
Постановою Київського апеляційного  господарського  суду  від  15.
01.2004  року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без
змін.
 
У касаційній  скарзі  відповідач  вважає,  що  судом  порушено   і
неправильно  застосовано  норми  матеріального  та  процесуального
права,  і  тому  просить  прийняті  ним   рішення   скасувати   та
провадження у справі припинити.
 
Доповідач Вовк І.В.
 
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
 
Заслухавши пояснення   представників   сторін,  дослідивши  доводи
касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи та прийняті у ній
судові  рішення,  суд  вважає,  що  касаційна  скарга  не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
 
Як вбачається з матеріалів справи,  між сторонами укладено договір
оренди  №196  від  01.03.2001 року та додаткову угоду №1 до нього,
згідно умов яких позивач здав,  а  відповідач  прийняв  в  орендне
користування   нежиле  приміщення  площею  240  кв.м  та  відкриту
площадку площею 980 кв.м за адресою м.  Київ,  вул. Н-ська, 99, що
підтверджується актом приймання - здачі від 01.03.2001 року.
 
П.3.1 зазначеного договору визначено,  що місячна орендна плата за
перший  місяць  оренди  становить  2  609,60  грн.  з  послідуючим
урахуванням   індексу   інфляції,   а  також  ПДВ  згідно  чинного
законодавства.
 
Згідно з  п.3.2  договору  відповідач   зобов'язується   своєчасно
проводити   оплату  орендних  платежів  на  розрахунковий  рахунок
позивача шляхом щомісячних  перерахувань  до  10  числа  поточного
місяця.
 
03.04.2003 року  сторонами  підписана  додаткова угода до договору
оренди,  якою сторони погодили, що розмір орендної плати за кожний
наступний  місяць визначається шляхом коригування розміру місячної
орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний
місяць,  а  також встановили,  що 70 %  орендної плати сплачується
орендарем  на  поточний  рахунок  орендодавця  шляхом   щомісячних
перерахувань до 25 числа поточного місяця,  а 30 %  орендної плати
-щомісячно до державного бюджету.
 
Відповідно п.7.1  зазначеного  договору  строк  дії   договору   з
01.03.2001 року по 28.02.2006 року.
 
Предметом даного   судового   розгляду   є  вимоги  про  стягнення
заборгованості за неналежне виконання умов зазначеного договору  з
внесення орендної плати та інших витрат пов'язаних з користуванням
орендованим майном.
 
Відповідно до ст.ст.161,  162 ЦК УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
          зобов'язання
повинні  виконуватись  належним  чином і в установлений строк та у
відповідності до вказівок закону,  договору.  Одностороння відмова
від виконання зобов'язання не допускається.
 
Судом першої  інстанції  встановлено,  що  на  час вирішення спору
відповідач зобов'язання за договором з оплати виконав  частково  і
має  заборгованість  перед  позивачем  у  сумі 26 535,38 грн.,  що
підтверджується наявними в справі матеріалами.
 
Отже, суд  першої  інстанції,  з  яким  погодився  і   апеляційний
господарський суд, прийшов до правильного висновку про невиконання
відповідачем належним чином своїх зобов'язань за спірним договором
та обґрунтовано задовольнив позов.
 
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
 
За таких  обставин,  прийнята у справі постанова апеляційного суду
відповідає матеріалам справи та вимогам закону,  і  тому  її  слід
залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
 
З огляду  наведеного  та  керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України
 
                     П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу   Суб'єкта   підприємницької   діяльності  А.А.А.
залишити без  задоволення,  а  постанову  Київського  апеляційного
господарського суду від 15.01.2004 року - без змін.
 
Головуючий В. Перепічай
Судді      І. Вовк
           П.Гончарук