ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 2/3/658-7/301
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С., (головуючого)
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Державного підприємства "XXX" в особі
відокремленого підрозділу H-cької атомної
електричної станції
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 23.03.2004 року
у справі за позовом Українсько-Андорського Спільного підприємства
акціонерного товариства "YYY"
до Державного підприємства "XXX" в особі
відокремленого підрозділу H-cької атомної
електричної станції
про стягнення збитків
установив:
У лютому 2002р. позивач звернувся до господарського суду
Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення
збитків в сумі 204970,62 грн., посилаючись на те, що останній
неналежним чином виконав договірні зобов'язання з оплати за
поставлену продукцію, чим завдав йому збитки у зв'язку з
інфляційними процесами та витратами, сплаченими за юридичні
послуги, і за ст.214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язаний сплатити
індекс інфляції та 3% річних.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив
позовні вимоги і просить стягнути з відповідача збитки, пов'язані
з інфляційними процесами за період з 05.02.1999 року по 01.12.1999
року в сумі 145584,61 грн., індекс інфляції за основною сумою
заборгованості 53988,42 грн. та збитки, пов'язані з витратами на
оплату юридичних послуг в сумі 56000 грн. на підставі ст.ст. 203,
209, 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.12.2003
року позов задоволено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
23.03.2004р. зазначене рішення суду першої інстанції змінено і
позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь
позивача збитки в сумі 227573,03 грн.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено і
неправильно застосовано норм матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та у позові
відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова
апеляційного суду відповідає законодавству і просить залишити її
без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено
договір від 27.10.1998 року № 485(4)98У та додаткові угоди до
нього, за умовами якого позивач зобов'язувався поставити
продукцію, а відповідач зобов'язався здійснити розрахунки у
будь-яких формах, що не суперечать діючому законодавству на
протязі 30 днів з дати поставки з додатковим визначенням порядку і
форми сплати.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.12.2001
року у справі № 2/3/1756, яке набрало законної сили, стягнуто з
відповідача на користь позивача основний борг в сумі 1730398,33
грн., індекс інфляції в сумі 796903,04 грн. і 3% річних в сумі
25884,86 грн., а у стягненні судових витрат у вигляді оплати
послуг юридичної фірми відмовлено та вимоги щодо збитків,
пов'язаних з інфляційним процесом, залишено без розгляду.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача збитків, пов'язаних з інфляційними процесами за період
з 05.02.1999 року по 01.12.1999 року і за період 01.11.2001 року
по 01.02.2002 року та з витратами на оплату послуг юридичної фірми
у зв'язку з прострочкою виконання грошового зобов'язання за
договором.
Відповідно до ст.111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Проте, суд під час нового розгляду справи на зазначені вимоги
норми процесуального права уваги не звернув і не виконав вказівок,
що містяться в постанові Вищого господарського суду України від
24.09.2003р. про скасування судових рішень та передачу справи на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, суд, стягнувши збитки, нараховані згідно ст. 214 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
за заявлений позивачем період, не навів правового
обгрунтування щодо строку виникнення грошового зобов'язання у
відповідача з урахуванням умов договору та обставин, встановлених
рішенням господарського суду Запорізької області від 13.12.2001
року у справі № 2/3/1756. При цьому суд, не прийнявши до уваги
доводи відповідача щодо строку виникнення у нього грошового
зобов'язання, такому висновку не навів належного правового
обгрунтування.
До того ж суд, стягнувши збитки, пов'язані з оплатою юридичних
послуг, не врахував того, що такий висновок суперечить закону,
зокрема, положенням ст.203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
В той же час, судам обох інстанцій, приймаючи рішення, слід було
мати на увазі вимоги до судового рішення, викладені в Постанові
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, оскільки прийняті ним рішення не
відповідають зазначеним вимогам.
За таких обставин, ухвалені в даній справі рішення не можна
визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати викладене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "XXX" задовольнити
частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
23.03.2004 року та рішення господарського суду Запорізької області
від 22.12.2003 року, і справу № 2/3/658-7/301 передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук