ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 2-14/5426-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Малого підприємства "XXX"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 22.10.2003 року
у справі за позовом Малого підприємства "XXX"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY",
Товариства з обмеженою відповідальністю "ZZZ"
та Міністерства фінансів Автономної Республіки
Крим
про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ :
У лютому 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача ТзОВ
"YYY" про стягнення заборгованості в сумі 72449 грн., посилаючись
на те, що останній не розрахувався за передані йому боргові
зобов'язання Міністерства фінансів АРК, і на підставі ст.ст. 161,
162, 165 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
він зобов'язаний
здійснити зазначені розрахунки.
Одночасно позивач просив відновити пропущений строк позовної
давності з посиланням на поважність пропуску.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
12.06.2003 року позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.10.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано
та в позові відмовлено.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції до участі у
справі в якості співвідповідачів було залучено ТзОВ "ZZZ" та
Міністерство фінансів АР Крим.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом порушено
норми матеріального та процесуального права, і тому просить
прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції
залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач ТзОВ "YYY" вважає, що
постанова апеляційного суду відповідає законодавству, і просить
залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відзиви на касаційну скаргу від решти відповідачів до суду не
надходили.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач за сліпом № 00643 від
27.12.1999 року передав відповідачу ТзОВ "YYY" боргові
зобов'язання Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим на
суму 72449 грн.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача заборгованості на підставі ст.ст. 161, 162, 165
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п.п.1, 6 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності
і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Проте, судові рішення попередніх інстанцій за своїм змістом не
відповідають цим вимогам.
Так, вирішуючи спір, суди не з'ясували правову природу спірних
правовідносин, а звідси, якими нормами матеріального права ці
правовідносини регулюються та висновкам у прийнятих рішеннях не
навели належного правового обґрунтування.
Разом з цим, зробивши висновок про застосування до спірних
правовідносин норм матеріального права, що регулюють перевід
боргу, апеляційний суд не з'ясував правового змісту документів, за
якими склалися ці правовідносини з урахуванням фактичних дій
сторін, пов'язаних з цими обставинами та їх доводів і не навів
зазначеному належної правової оцінки.
При цьому, суду слід було звернути увагу на вимоги ст.ст. 197-200
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та, виходячи з них, з'ясувати
питання про те, чи не мала місце між сторонами уступка вимоги, а
звідси, чи виникає обов'язок у відповідача з оплати заборгованості
за заявленими вимогами, і з яких правових підстав.
У той же час, суд першої інстанції задовольнивши позов зробив
суперечливі висновки у прийнятому рішенні застосувавши до спірних
правовідносин одночасно ст.4 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і
ст.469 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та не встановив з яких
же правових підстав у відповідача виникає зобов'язання за
заявленими вимогами.
До того ж, суд першої інстанції не навів належної правової оцінки
клопотанню позивача про відновлення строку позовної давності та
зробив висновки щодо цих обставин, які ґрунтуються на припущеннях.
За таких обставин, ухвалені в даній справі судові рішення не можна
визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати викладене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Малого підприємства "XXX" задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.10.2003 року та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 12.06.2003 року скасувати, і справу №
2-14/5426-03 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в
іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук