ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 2/158
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді
на постанову від 15.01.2004 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 2/158
господарського суду Закарпатської області
за позовом ТОВ "Контактна група"
до ДПІ у м. Ужгороді
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін
від позивача: Ружицький О.К., дов.; Черненко М.М. - директор
від відповідача: у засідання не прибули
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 21.10.2003 господарського суду Закарпатської
області (суддя Рогач Л.І.) задоволено позов товариства з обмеженою
відповідальністю "Контактна група" до Державної податкової
інспекції у м. Ужгороді в частині визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень від 11.02.2003
N 000772234/0/282/23-1/20455122/1969 та від 12.03.2003
N 0007722341/1/416/23-1/20455122/3481 про донарахування позивачу
60000 грн. основного платежу з податку на прибуток та 32700 грн.
штрафних санкцій.
Суд свій висновок мотивував тим, що згідно з аудиторським
висновком оподатковуваний прибуток позивача по операціях з цінними
паперами за 1 квартал 2001 року дорівнює нулю. Що стосується
внеску 18000 грн. до статутного фонду гр. Кузьміним М.В., то суд
посилається на вимоги пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, який не
передбачає віднесення до валового доходу коштів, внесених до
статутного фонду.
В частині вимоги про визнання недійсним рішення від
29.04.2003 N 4607/10/25-055 про результати розгляду скарги від
12.03.2003 за N 3336/ю/ю, яке прийнято ДПА в Закарпатській області
за наслідками розгляду скарги позивача в апеляційному порядку,
провадження в справі припинено відповідно до вимог п. 1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки таке не є підставою виникнення
податкового зобов'язання і не підлягає розгляду судом.
Постановою від 15.01.2004 Львівського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Бойко С.М. -
головуючого, Кузя В.Л., Давида Л.Л.) рішення суду першої інстанції
залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням і постановою Державна податкова
інспекція у м. Ужгороді звернулася до Вищого господарського суду з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову
та відмовити у задоволені позову.
Касатор доводить, що судами першої та апеляційної інстанцій
неправильно застосовано норми податкового законодавства з
обставин, що стали підставою для нарахування позивачу податку на
прибуток та санкції, зокрема, на думку касатора, не застосовано до
обставин у справі вимоги п. 4.1 ст. 4, пп. 7.6.2 п. 7.6. ст. 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Ухвалою від 25.05.2004 р. Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників позивача, що підтримали викладені у справі доводи,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від
11.02.2003 N 000772234/0/282/23-1/20455122/1969 та від 12.03.2003
N 0007722341/1/416/23-1/20455122/3481 про донарахування позивачу
60000 грн. основного платежу з податку на прибуток та 32700 грн.
фінансових санкцій за неправомірне віднесення до валових витрат
операцій з цінними паперами є невключення до валового доходу
одержаних коштів за векселі та отримання доходу від
гр. Кузьміна М.В.
Відповідно до вимог пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під
витратами слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену
(нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та
деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат
включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка
виникає у зв'язку з таким придбанням.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем емітовано
простий вексель N 683125160038 на суму 200000 грн. на користь
Волинської експортно-імпортної бази на виконання договору поруки
від 19.12.2000 N 2411. В січні 2001 року на підставі акту
приймання-передачі векселя підприємство нарахувало боргове
зобов'язання на суму емітованого векселя, яке погасилося при
пред'явленні останнього до оплати ТОВ "Салон-Тис". Відповідно до
договору поруки від 19.12.2000 N 2411 НГВУ "Охтирканафтогаз"
передало ТОВ "Контактна група" за актами приймання-передачі
векселів від 25.01.2001 та від 19.02.2001 двох векселів на
загальну суму 200000 грн., а тому суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли висновку, що оподатковуваний прибуток позивача по
операціях з цінними паперами за 1 квартал 2001 року дорівнює нулю,
що також підтверджується аудиторським висновком, який як доказ
прийнятий судами.
Відповідач проти наведеного висновку заперечує, посилаючись
на пп. 7.6.2 п. 7.6. ст. 7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Оскільки судами не встановлені обставини здійснення позивачем
операцій з векселями, які визначені у пп. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, підстави для застосування норм, на які послався
відповідач відсутні, тому доводи касатора в цій частині
відхиляються.
Відповідно до вимог пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
включаються до складу валових витрат суми коштів або вартість
майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій
або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником
податку.
В частині внесення громадянином Кузьміним М.В. у статутний
фонд позивачу 18000 грн. за відсутністю змін в установчих
документах, доводи касатора, що ці кошти слід вважати отриманими з
інших джерел, та щодо безпідставності їх віднесення до валових
доходів, не можна визнати доведеними обставинами справи, оскільки
відповідні зміни до статутних документів не могли бути внесені в
зв'язку з відсутністю заяви громадянина Кузьміна М.В., а чинне
законодавство не встановлює строки, в які має бути перераховано
внесок до статутного фонду (до оформлення змін чи після їх
здійснення). Проте в цій частині судами не встановлено обставин
змін статуту позивача та підстави включення нових засновників до
складу засновників товариства і прийняття спірних коштів від
особи, яка не є членом товариства не визначена згідно
законодавства, що регулює діяльність господарських товариств, і
статуту товариства, що є недотриманням вимог ст. 4-3 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
В частині вимоги про визнання недійсним рішення від
29.04.2003 за N 4607/10/25-055 про результати розгляду скарги від
12.03.2003 за N 3336/ю/ю, яке прийнято ДПА в Закарпатській області
за наслідками розгляду скарги позивача в апеляційному порядку,
провадження в справі припинено відповідно до вимог п. 1 ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки за висновками суду таке рішення
не є підставою виникнення податкового зобов'язання і не підлягає
розгляду судом. Наведений висновок суперечить ст. 124 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою до юрисдикції судів віднесені всі
правовідносини, що виникають в державі, тобто акти податкового
органу, прийняті за результатами розгляду скарги, є актами, що
згідно ст. 12 ГПК України підвідомчі для розгляду у господарських
судах відносно їх відповідності законодавству.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що
рішення і постанова в підлягають скасуванню, а справа направленню
на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід встановити обставини
надходження до статутного фонду позивача 18000 грн. з врахуванням
причинного зв'язку зі змінами статуту товариства, фактичне
використання цих коштів та відповідність законодавству рішення від
29.04.2003 за N 4607/10/25-055 про результати розгляду скарги від
12.03.2003 N 3336/ю/ю, яке прийнято ДПА в Закарпатській області.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 -111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення від 21.10.2003 господарського суду Закарпатської
області та постанову від 15.01.20004 Львівського апеляційного
господарського суду у справі N 2/158 скасувати, а справу направити
на новий розгляд до суду першої інстанції.