ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 303/3-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П., Рибака В.В.,
розглянувши комунального підприємства
касаційну скаргу водопровідно-каналізаційного господарства
“Богуславводоканал”
на постанову від 12.02.2004 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 303/3-2003
за позовом комунального підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства
“Богуславводоканал”
до ВАТ “Богуславська суконна фабрика”
про стягнення 199127,85 грн.,
за участю представників:
- позивача – Карпусенка О.П. , Пономаренко Н.О.,
- відповідача –Дорфман О.С., Кулікової Є.М.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 10.12.2003 господарського суду Київської області
(суддя Сибіга О.М.) у справі № 303/3-2003 строк позовної
давності відновлено і позов задоволено повністю; стягнуто з ВАТ
“Богуславська суконна фабрика” 97654,33 грн. основного боргу,
індекс інфляції в сумі 12484,10 грн., 3% річних в сумі 4199,44
грн., штраф у розмірі 84789,00 грн. та судові витрати.
Постановою від 12.02.2004 Київського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючого-судді Пантелієнко
В.О., судді Бившева Л.І., Розваляєва Т.С.) у справі № 303/3-2003
зазначене рішення скасовано; постановлене нове рішення, яким
Позивачу в позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що
місцевим судом не встановлено підстав для стягнення боргу за
тарифами, які не діяли.
Не погоджуючись з постановою від 12.02.2004 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 303/3-2003
комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного
господарства “Богуславводоканал” подало до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати
зазначену постанову та залишити в силі рішення від 10.12.2003
господарського суду Київської області у цій справі.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм процесуального та матеріального
права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
постанова та рішення - скасуванню. Справа N 303/2-2003 –
направленню на новий розгляд з таких підстав:
Судами попередніх інстанцій встановлено:
Між сторонами було укладено договір за № 20 від 02.01.2002 з
надання послуг водопостачання та водовідведення, на виконання
умов якого позивач зобов’язувався відповідачеві послуги та
щомісячно виставляти рахунки на їх оплату, а той в свою чергу
зобов’язаний був сплачувати вартість наданих послуг в триденний
термі з дня отримання рахунків. Відповідач не сплачував в
повному обсязі та у встановлений договором термін рахунки за
спожитті послуги, що призвело до виникнення заборгованості.
Проти факту заборгованості відповідач не заперечує, але вважає,
що позивачем порушено порядок введення в дію нових тарифів.
Судом першої інстанції посилання відповідача не взято до уваги
позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Рішення суду
обґрунтовано тим, що пунктом 2.2 укладеного договору сторони
передбачили можливість зміни тарифів і порядку розрахунків,
визначивши, що “у разі зміни тарифів, діючих на час укладання
договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюється за
новими цінами без змін інших умов договору”. Таким чином,
відповідно із умовами укладеного договору відповідач взяв на
себе зобов’язання дотримуватися встановленого порядку
розрахунків.
Погодження тарифів в установленому порядку для підприємств, що
не належать до комунальної власності відповідної територіальної
громади є власними повноваженнями органів місцевого
самоврядування згідно ч. 2 ст. 28 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, а тому посилання
відповідача на Постанову Кабінету Міністрів № 273 ( 273-2002-п ) (273-2002-п)
від 11.03.2002 судом до уваги не береться, оскільки дія вказаної
Постанови не поширюється на повноваження органів місцевого
самоврядування, визначені в ст. 28 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
. Київською обласною
державною адміністрацією було доведено міським головам Київської
області Порядок затвердження або погодження тарифів на
комунальні послуги (№ 11-20-10624 від 06.04.2000), який був
чинним на день прийняття рішення по справі. В зазначеному
Порядку визначено, що для підприємств, які не належать до
підприємств комунальної власності відповідної територіальної
громади, тарифи лише погоджуються, при чому погодження може
відбуватися двома шляхами: або підписом міського голови, або
прийняттям рішення виконавчого комітету. Після погодження такі
підприємства повинні використовувати їх в розрахунках із
споживачами.
Виходячи з цього, позивач правомірно застосував з 01.04.2003
нові тарифи, які були погоджені з міським головою міста Богуслав
25.03.2002.
Апеляційна інстанція в своїй постанові зазначає, що
задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд не врахував, що
16.04.2003 виконкомом Богуславської міської ради, відповідно до
п. 2 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в
Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, було прийняте рішення № 94/4, яким
частину рішення виконкому № 32/2 від 19.06.2002 названої вище
ради відносно введення з 01.04.2002 нових тарифів на
водопостачання було скасовано в зв’язку з тим, що оприлюднення
рішення № 32/2 від 19.06.2002 не було. Тому у місцевого суду не
було правових підстав стягувати борг згідно тарифів, які не
діяли, оскільки за законно діючими тарифами відповідач боргу
перед позивачем не мав, і належно виконував свої зобов'язання
відповідно до вимог ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, діяла на момент
виникнення спору.
Крім того апеляція вважає, що суд безпідставно відновив позивачу
пропущений строк позовної давності по стягненню штрафу, оскільки
наведені позивачем мотиви – заборгованість по виплаті заробітної
плати і таке інше, апеляційний господарський суд не може визнати
поважними.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів на
підставі встановлених судами фактів, вважає, що постанова
апеляційної інстанції необґрунтована, її висновок про те, що у
місцевого суду не було підстави стягувати борг згідно тарифів
які не діяли, не відповідає фактичним обставинам справи. В цій
частині рішення місцевого господарського суду Вищий
господарський суд вважає правильним.
Пунктом 2 статті 28 Законом України “Про місцеве самоврядування”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
передбачено, що до відання виконавчих органів
сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку
і межах, визначених. законодавством, тарифів щодо оплати
побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які
надаються підприємствами та організаціями комунальної власності
відповідної територіальної громади; погодження в установленому
порядку цих питань з підприємствами, установами та
організаціями, які не належать до комунальної власності.
Як встановлено судом, тарифи щодо оплати комунальних послуг
погоджено з міською радою 25.03.2002, і позивач, починаючи з
01.04.2002 направляв рахунок за спожиті послуги за новими
тарифами.
Погоджено зміни до тарифів на оплату послуг за водопостачання та
водовідведення і з виконкомом Богуславської міськради, про що
свідчить його рішення з цього питання.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про
правомірність застосування тарифів на послуги з водопостачання
та водовідведення відповідає нормам чинного на той час
законодавства.
Посилання апеляційної інстанції на те, що “оскільки рішення
виконкому Богуславської міської ради № 32/2 від 19.06.2002
відносно введення з 01.04.2002 нових тарифів не було
оприлюдненою й тому не діяло”, помилкове. Згідно з п. 6 п. 7
ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
рішення виконавчих комітетів міських рад набирають
чинності з моменту їх прийняття на засідання виконавчого
комітету та підписання міським головою. Порядок набрання
чинності актів органу місцевого самоврядування з дня їх
офіційного оприлюднення передбачений п. 5 ст. 59 закону
встановлено виключно для рішень місцевих рад, які приймаються на
пленарних засіданнях.
Вищий господарський суд України зазначає, що апеляційним
господарським судом залишено поза увагою рішення господарських
судів і постанови Вищого господарського суду України у справах з
аналогічних питань.
Що стосується правильності і своєчасності стягнення санкцій в
розмірі 50% – 84789 грн. 06 коп. штрафу від суми яку абонент
відмовився оплатити судам як першої так і апеляційної інстанціям
необхідно додатково дослідити це питання.
У відповідності із ст. 72 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за позовами про
стягнення неустойки (пені, штрафу) незалежно від того, хто є
позивачем, діє шестимісячний строк позовної давності. Якщо суд,
що розглядає спір, дійшов висновку, що строк позовної давності
пропущено з поважних причин, то він повинен вказати відповідні
мотиви на підтвердження своїх висновків. В даному спорі Вищий
господарський суд України погоджується з сумнівом апеляційної
інстанції щодо мотивів викладених в рішенні суду про відновлення
позивачу строку позовної давності про стягнення штрафу. Закон не
передбача: переліку причин, які можуть бути визнані поважними
для захисту порушеного права. Однак він дає підстави зробити
загальний висновок: поважними причинами пропуску позовної
давності вважаються такі обставини, за яких своєчасно
пред’явлення позову стає неможливим або утрудненим.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає, що
постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю,
рішення господарського суду Київської області підлягає
скасуванню, в частині стягнення штрафу.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу комунального підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства “Богуславводоканал” на
постанову від 12.02.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 303/3-2003 задовольнити частково.
Постанову від 12.02.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 303/3-2003 скасувати повністю, рішення від
10.12.2003 господарського суду Київської області у цій справі
скасувати в частині стягнення штрафу.
Справу № 303/3-2003 направити на новий розгляд до господарського
суду Київської області.