ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 160/16-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна – головуючого,
Є. Чернова
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
- відповідача
- 3-ї особи
розглянувши касаційні Білоцерківської ОДПІ,
скарги Білоцерківської районної державної
адміністрації Київської області
на постанову від 09.04.2004
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 160/16-2003
за позовом Ірландської компанії ІСТ-ВЕСТ
Альянс Лімітед
до Білоцерківської районної державної
адміністрації Київської області
3-тя особа - Білоцерківська ОДПІ
про визнання недійсним розпорядження
Рішенням господарського суду Київської області від 25.12.2003 у
справі № 160/16-2003 (головуючий суддя - О.М. Сибіга, судді:
К.А. Бабенко, С.С. Самусенко), позовні вимоги Ірландської
компанії Ірландської компанії ІСТ-ВЕСТ Альянс Лімітед до
Білоцерківської районної державної адміністрації Київської
області за участю Державної податкової інспекції у м. Біла
Церква, прокуратури Київської області, задоволені - визнано
недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної
адміністрації Київської області (т. 2 а.с. 146-149).
Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області,
не погоджуючись з прийнятим рішенням судом першої інстанції,
звернулась до Київського апеляційного господарського суду з
апеляційною скаргою. Заступник прокурора Київської області також
звернувся до суду апеляційної інстанції з касаційним поданням.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у
складі Гол. Коваленка В.М. суддів: Вербицької О.В., Муравйової
О.В, постановою від 09.04.2004 рішення у справі залишила без
змін, а апеляційну скаргу та апеляційне подання – без
задоволення. Крім того Київським апеляційним господарським судом
09.04.2004 винесена окрема ухвала, якою зобов'язано керівників
Київської обласної державної адміністрації, Державної податкової
адміністрації України в Київській області, Білоцерківської
районної державної адміністрації Київської області та
Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції
прийняти заходи належного реагування до посадових осіб, що винні
у порушенні порядку виявлення та визнання безхазяйним майна, що
належить Ірландській компанії ІСТ-ВЕСТ Альянс Лімітед на праві
власності.
Рішення та постанова мотивовані тим, що при прийнятті
Розпорядження Відповідачем не були дотриманні встановлені
цивільним законодавством терміни щодо визнання спірного майна у
даній справі (літаків АН-28) безхазяйним, судом встановлено
належність вказаних літаків Позивачу на праві власності згідно з
договором купівлі-продажу № 0030/99 від 30.07.1999 року та
додаткової угоди до нього № 0058/99/01 від 28.12.1999 року,
реєстраційними посвідченнями на вказане майно від 28.03.2000
року, що підписані виконуючим обов'язки Укравіації - Шкатюком
А.Г., в яких також зазначено, що вказані літаки належать
позивачеві. При цьому, місцевий та апеляційний суди посилаються
на норми ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
, ст.ст. 2, 3, 45 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
, Повітряного кодексу України, ст. 137 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 41, 124, 129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст.ст. 4-6, 49, 82-84 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі - ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
) (т. 2 а.с. 146-149).
Окрема ухвала мотивована тим, що дії посадових осіб Інспекції та
Адміністрації призвели до порушення права власності Позивача на
належні йому Літаки, що свідчить про недобросовісне ставлення до
своїх службових обов'язків посадових осіб Адміністрації та
Інспекції.
Білоцерківська ОДПІ та Білоцерківська районна державна
адміністрація Київської області з рішенням, постановою та
окремою ухвалою у справі не згодні, просять їх скасувати, в
задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги скаржники
обг4рунтовують тим, що на їх думку судом неправильно застосовані
норми матеріального та процесуального законодавства. Зокрема
ст. 137 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, відсутність у
позивача права на позов.
Колегія суддів Вищого господарського суду України перевірила
матеріали справи у відкритому судовому засіданні і зазначає
таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
майно, яке не має власника або власник якого невідомий
(безхазяйне майно), надходить у власність держави за рішенням
виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів,
винесеним за заявою фінансового органу. Частиною 3 цієї ж статті
встановлено, що заява про визнання майна безхазяйним може бути
подана не раніше як через один рік після прийняття майна на
облік відповідним фінансовим органом або виконавчим комітетом
селищної, сільської Ради народних депутатів. Відповідно до ч. 4
вказаної статті порядок виявлення та обліку безхазяйного майна
визначається Міністерством фінансів.
Інструкцією про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна
( v0112201-87 ) (v0112201-87)
, (видана Міністерством фінансів України за № 112
від 17.12.1987 року) встановлений порядок виявлення та обліку
безхазяйного майна, відповідно до п. 4, 7 якої щодо виявленого
безхазяйного майна відповідним фінансовим органом складається
акт опису майна з попередньою його оцінкою та на підставі такого
акту виявлене майно в той же день фінансовим органом береться на
облік.. Статтею 137 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлений строк в
один рік з моменту прийняття фінансовими органами на облік
вказаного майна до моменту звернення із відповідною заявою про
визнання такого майна безхазяйним. При цьому слід зазначити, що
відповідно до п. 13 Інструкції ( v0112201-87 ) (v0112201-87)
у випадках, коли
до закінчення встановленого Законом річного строку з дня
прийняття фінорганами майна на облік виявиться його власник,
майно повертається власникові після відшкодування ним витрат,
пов'язаних із зберіганням цього майна.
Як вбачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної
інстанцій підчас розгляду справи було встановлено, що згідно з
договором купівлі-продажу № 0030/99 від 30.07.1999 року,
додаткової угоди до нього № 0058/99/01 від 28.12.1999 року та
приймально-здаточних актів (т. 1 а.с. 26-38), укладених між
Позивачем та ЗАТ “Многопрофільна авіакомпанія “Сухой” (Російська
Федерація), Позивач отримав право власності, зокрема, на
повітряні судна (літаки) АН-28 з бортовими номерами ЇЖ - 28710,
28712, 28739, 28772, 28773, 28799, тобто на майно, яке спірним
Розпорядженням було визнано безхазяйним майном.
Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що
докази визнання вказаного договору та додаткової угоди до нього
недійсними відсутні, у реєстраційних посвідченнях повітряного
судна №№ РП 3082, РП 3076, РП 3081, РП 3080, РП 3084, РП 3075
(т. 1 а.с. 39-44), що видані Державною авіаційною адміністрацією
Міністерства транспорту України, власником вказаних літаків
визначена Ірландська компанія ІСТ-ВЕСТ Альянс Лімітед. Лист
Позивача від 23.04.2003 року (т. 1 а.с. 54-55), який згідно
відмітки на ньому був отриманий Відповідачем 24.04.2003 року, та
лист народного депутата Льовіна А.І. № 00000214 від 02.04.2003
року, який також згідно відмітки на ньому був отриманий
Адміністрацію 02.04.2003 року, у якому до того ж у якості
додатків визначені згадані вище реєстраційні посвідчення на
Лўтаки, свідчать про отримання Відповідачем з 02.04.2003 року
інформації про власника майна, яке спірним Розпорядженням було
визнано безхазяйним.
При цьому підчас розгляду справи встановлено, що Літаки, власник
яких не був встановлений, згідно протоколу про тимчасове
затримання активів № 000 004 (т. 1 а.с. 79-80), складеного
уповноваженим МГВПМ державної податкової інспекції у м. Біла
Церква Романюком С.Б., були виявлені Інспекцією 10.07.2002 року,
але в порушення вимог Інструкції не був складений відповідний
акт опису та попередньої оцінки; згідно постанови № 15 від
20.07.2002 року про відмову в порушенні кримінальної справи (т.1
а.с. 89-90), що була також складена за підписом згаданої
посадової особи, було постановлено поставити на облік в
Інспекції виявлені, як безхазяйне майно, літаки. Як встановлено
судами підчас розгляду справи, про передачу відповідних
документів для поставлення Літаків на облік в податкової
інспекції свідчать листи Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва № 441/8вх/260680 від 09.07.2002 року
та лист Державної податкової адміністрації України в Київській
області № 3885/7/26-11 від 16.07.2002 року (т. 1 а.с. 92-93).
Поряд з цим судом апеляційної інстанції встановлено, що
посадовою особою - Романюком С.Б. не складався акт опису та
попередньої оцінки виявлених Літаків. Тобто, незважаючи на
виявлення Літаків та наявність вказаних документів, акт опису та
попередньої оцінки майна щодо Літаків відповідно до вимог
Інструкції складений не був.
Згідно акту від 22.08.2002 року (т. 1 а.с. 102-103) відповідно
до вимог п.п. 4, 7, 8 Інструкції ( v0112201-87 ) (v0112201-87)
був зроблений
опис і попередня оцінка визначених літаків, які були прийняті на
відповідальне зберігання. Докази передачі майна згідно вказаного
акту на облік до фінансових органів у матеріалах даної справи
відсутні. Розпорядження ж було прийнято 16.09.2002 року (т. 1
а.с. 57), тобто враховуючи вказані вище дати, слід зробити
висновок про те, що Адміністрацією при прийнятті спірного
Розпорядження не був дотриманий встановлений ст. 137 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та Інструкцією річний термін, який встановлений для
утримання виявленого безхазяйного майна на обліку у фінансового
органу, до прийняття органом місцевого самоврядування
відповідного акту щодо визнання такого майна безхазяйним. Отже,
із вищезазначеного випливає, що при визнанні Адміністрацією у
Розпорядженні безхазяйним майном визначених вище літаків АН-28
були порушені норми ст. 137 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та Інструкції,
як щодо строку, з якого місцеві державні органи мали право
визнати таке майно безхазяйним, так і щодо порядку визнання
майна безхазяйним, тобто був порушений порядок прийняття
Розпорядження, у зв'язку з чим останнє є таким, що не відповідає
вимогам чинного законодавства. Крім цього, оскільки згідно ч. 1
ст. 137 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
майно, визнане безхазяйним,
надходить у власність держави (згідно листа Інспекції № 1221 від
11.05.2003 року (т. 1 а.с. 155) п'ять із означених літаків
реалізовано в дохід держави), та, як встановлено вище,
матеріалами справи, підтверджується право власності Компанії на
такі літаки, то суди першої та апеляційної інстанцій
обґрунтовано дійшли висновку щодо порушення охоронюваного
Законом України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
та іншими законами
України права власності Позивача на належне йому майна в в'язку
прийняттям Розпорядження. Згідно п. 2 ст. 2 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
право власності в Україні охороняється
законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин
власності.
Посилання скаржників на той факт, що Літаки були виявлені ще
30.03.2001 року працівниками управління податкової міліції
Державної податкової адміністрації у м. Києві, у зв'язку з чим
термін знаходження майна на обліку, як безхазяйного, на момент
прийняття спірного Розпорядження сплинув, не може бути прийнятий
до уваги, оскільки сам факт і дата 30.03.2001 року про
“виявлення” майна не може свідчити, що саме з неї (дати) слід
рахувати річний термін, встановлений ст. 137 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки ч. З вказаної статті пов’язує перебіг
цього строку із конкретно визначеною обставиною -”... не раніше
як через один рік після прийняття майна на облік відповідним
фінансовим органом. ..”. Як було встановлено судами попередніх
інстанцій, докази прийняття на облік майна відсутні.
Наведене свідчить про те, що вказане майно було визнано
безхазяйним з порушенням відповідних норм чинного законодавства
та встановлених строків, отже надійшло у власність держави з
порушенням норм чинного законодавства; суди першої та
апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо
порушення права власності відповідної особи на майно, відносно
якого був прийнятий акт щодо визнання його безхазяйним.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення,
постанова та окрема ухвала у справі прийняті у відповідності з
вимогами чинного матеріального та процесуального законодавства,
підстав для їх скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 25.12.2004, постанову від 09.04.2004 та окрему
ухвалу від 09.04.2004 у справі господарського Київської області
№ 160/16-2003 залишити без змін, а касаційні скарги
Білоцерківської ОДПІ, Білоцерківської районної державної
адміністрації Київської області - без задоволення.