ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2004 Справа N 17/19
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів:
розглянув приватного підприємця Д-ка Олександра
касаційну Анатолійовича м. Добропілля
скаргу
на постанову від 14.04.2004
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 17/19 господарського суду Донецької області
за позовом Добропільського управління соціальної сфери
ДХК "Д"
до приватного підприємця Д-ка Олександра
Анатолійовича м. Добропілля
про стягнення 4691,57 грн.
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В січні 2004 Добропільське Управління соціальної сфери ДХК "Д"
пред'явило в суді позов до приватного підприємця Д-ка Олександра
Анатолійовича про стягнення заборгованості, завданої невиплатою
комунальних послуг в розмірі 4691,57 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2004
позов задоволено.
Стягнуто з ПП Д-ко О.А. суму основного боргу 4691,57 грн. та
судові витрати.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
14.04.2004 рішення залишено без змін.
Задовольняючи позов та залишаючи рішення без змін, господарські
суди виходили з того, що вимоги позивача є обґрунтованими та
такими, що заявлені в межах встановлено строку позовної давності.
В касаційній скарзі приватний підприємець Д-ко О.А. просить
скасувати постанову апеляційного господарського суду, посилаючись
на порушення ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та 51
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судові інстанції, виходячи з наданих сторонами доказів, правомірно
встановили що був перевід боргу.
Разом з тим, господарські суди прийшли до правильного висновку і
обґрунтовано стягнули з ПП Д-ко О.А. суму основного боргу, за
період з лютого 1999 року по жовтень 2000 року.
Статтею 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
загальний строк для захисту права
за позовом особи, право якої порушено (позовна давність,)
встановлюється в три роки.
Згідно ст. 77 цього Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
зміна осіб у зобов'язанні
не тягне за собою зміни строку позовної давності.
Статтею 79 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено випадки, коли строк
позовної давності уривається.
Так частиною 2 цієї статті визначено, по спорах, в яких однією або
обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності
переривається також вчиненням зобов'язаною стороною дій, що
свідчать про визнання боргу.
Задовольняючи позов господарські суди виходили з того, що ст. 79
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не робить будь-яких виключень із зазначених у
ній правил. Факт реєстрації фізичної особи у якості суб'єкта
підприємницької діяльності лише розширює коло прав та обов'язків
цієї особи у порівняні з іншими фізичними особами, проте не
позбавляє таку особу закріплених за нею прав та обов'язків
фізичних осіб, у тому числі і природних.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші
юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності (далі підприємства, організації), мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, вирішуючи спір у даній справі господарські суди правильно
застосували норми правового інституту "Позовна давність", а тому
прийняті судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам
справи і підстав для їх скасування не вбачається.
Враховуючи наведене, твердження скаржника, викладені в касаційній
скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм
матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваних
судових не заслуговують на увагу.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємця Д-ка Олександра
Анатолійовича залишити без задоволення, а постанову від 14.04.2004
Донецького апеляційного господарського суду у справі № 17/19 без
змін.