ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 45/26
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому ТОВ “Фабрика “К”
судовому засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 31.03.2004
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 45/26
за позовом ТОВ “Фабрика “К”
до 1.Національного банку України
2.ВДВС Житомирського райуправління
юстиції Житомирської області
про зобов’язання відшкодувати шкоду в натурі шляхом повного
відновлення вилученої у товариства частини первинних та вторинних
документів
В судовому засідання оголошувалася перерва з 13.07.2004 до
20.07.2004.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва в позові відмовлено у
зв’язку з недоведеністю знаходження документів товариства на тих
магнітних носіях, що містяться в системних блоках, які були
описані та арештовані другим відповідачем згідно акта від
21.11.2001 № 169019 в ході виконавчих дій по виконанню наказу
Вищого господарського суду України № 9/9 від 25.09.2001 про
стягнення з ТОВ “І” на користь НБУ 54386 грн. боргу.
Рішення також мотивовано недоведеністю обставин правомірного
володіння позивачем системними блоками комп’ютерів, які були у
нього вилучені.
Постановою від 31.03.2004 Київського апеляційного господарського
суду рішення залишено без змін з тих же підстав.
ТОВ “Фабрика “К” у поданій касаційній скарзі просить рішення та
постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду
перщої інстанції, оскільки вважає, що судом неправильно
застосовано п. 3 ст. 4, ч. 1 ст. 50, ст. 55 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
.
При цьому скаржник вказує, що він не був і не є боржником
першого відповідача, а судом не встановлено факту наявності
виконавчого провадження відносно позивача.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності їх юридичної оцінки судами першої і апеляційної
інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга
позивача підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та
постанова – скасуванню з передачею справи на новий розгляд з
наступних підстав.
В результаті розгляду даного господарського спору прийнято
рішення, що стосується прав та обов’язків юридичної особи, яка
не була залучена до участі у справі, а саме ТОВ “І”. Це
обумовлено тими обставинами, що вилучення у позивача 21.11.2001
системних блоків комп’ютерів № ДВ 98, № 13463400 та № 25362400,
в яких, на думку позивача знаходилися його первинні документи в
електронному вигляді (на магнітних носіях), відбулося в рамках
виконавчого провадження, відкритого постановою другого
відповідача від 26.10.2001 на підставі наказу Вищого
господарського суду України № 919 від 25.09.2001 про стягнення з
ТОВ “І” на користь Національного банку України 54386 грн. боргу.
З матеріалів справи не вбачається порушення виконавчого
провадження стосовно ТОВ “Фабрика “К” та його правонаступництва
щодо боргових зобов’язань ТОВ “І”.
Найістотніше значення для правильного вирішення даного спору має
достовірне встановлення дійсного легітимного власника спірних
системних блоків комп’ютерів на момент їх опису, арешту та
вилучення (21.11.2001) органом державної виконавчої служби. В
зв’язку з цим касаційна інстанція вважає за необхідне на
підставі ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доручити суду першої
інстанції при новому розгляді справи витребувати у ТОВ “І” та
позивача договір фінансового лізингу від 30.10.2001 та угоду про
уступку договору від 30.01.2001 і, надавши їм належну правову
оцінку, встановити наявність чи відсутність вибуття спірних
комп’ютерів з власності ТОВ “І” у власність лізингоодержувача
(ТОВ “Фабрика “К”).
Посилання на укладення між ТОВ “І”, ТОВ “Класичні і сучасні
меблі” та ТОВ “Фабрика “К” договору фінансового лізингу майна
від 30.10.2001 та угоди про уступку договору від 30.01.2001
містяться в постанові прокуратури Житомирської області від
23.04.2002 про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 4-
6, том 2) та актах приймання-передачі комп’ютерної техніки (а.с.
18-25, том 1), однак зазначені обставини не досліджувалися
судами попередніх інстанцій.
Адже, в разі встановлення обставин переходу до позивача права
власності на спірні системні блоки комп’ютерів до їх вилучення
21.11.2001 другим відповідачем не виключається обгрунтованість
позовних вимог про відшкодування шкоди, оскільки в такому
випадку будуть порушені права позивача як власника шляхом
вилучення у нього майна при відсутності зобов’язань ТОВ “Фабрика
К” перед НБУ (ч. 2 ст. 55 ЗУ “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
) та
внаслідок помилкового визнання позивача боржником НБУ.
На противагу цьому при з’ясуванні обставин знаходження спірних
системних блоків лише у користуванні позивача як
лізингоодержувача станом на 21.11.2001 суду слід встановити
наявність підстав для застосування ст. 53 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, якою допускається можливість
звернення стягнення на майно боржника (ТОВ “І”), що знаходиться
в інших осіб (ТОВ “Фабрика К”).
З огляду на те, що системні блоки комп’ютерів є матеріальними
(речовими) носіями вміщеної на них інформації в електронному
вигляді (первинні документи позивача), перебування цих об’єктів
у власності боржника (ТОВ “І”) означатиме правомірність вчинених
другим відповідачем виконавчих дій щодо вилучення належного
боржнику майна.
Відповідно до вимог п. 3 ст. 111-9 та п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду
касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої
інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд прийняв
рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які
не були залучені до участі у справі. Вищенаведені обставини
свідчать про наявність підстав для застосування Вищим
господарським судом України загаданих статей до спірних
правовідносин, оскільки відсутність залучення ТОВ “І” в якості
третьої особи при прийнятті оскаржуваного рішення істотно
зачіпає її права та обов’язки, а відтак перешкоджає правильному
об’єктивному та всебічному вирішенню даного спору з врахуванням
майнових прав та охоронюваних законом інтересів всіх учасників
спірних правовідносин. При цьому судова колегія враховує, що
згідно з ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
викладені вище
обставини є в будь-якому випадку достатньою окремою підставою
для скасування рішення та подальшого нового розгляду справи
судом першої інстанції.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судами першої та апеляційної
інстанції усупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано ретельної правової оцінки,
а згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду
чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у
справі докази.
Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч. 2
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне встановлення обставин
справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної
оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа підлягає
направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування інших
обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення
спору.
Разом з тим слід зазначити, що касаційна інстанція не вправі на
стадії касаційного провадження залучати до участі у справі
третіх осіб, оскільки згідно вимог ч. 1 ст. 27 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
таке залучення допускається лише до прийняття
рішення судом першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, п. 3 ч. 2 ст. 111-10, ст.ст. 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ТОВ “Фабрика “К” задовольнити. Рішення
господарського суду м. Києва від 13.02.2004 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2004 у
справі № 45/26 скасувати з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
2.Доручити господарському суду м. Києва вжити відповідних
процесуальних заходів для залучення до участі у даній справі ТОВ
“І” в якості третьої особи.