ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 25/133-03-4186
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Семчука В.В., Стратієнко Л.В. розглянув
касаційну скаргу ЗАТ КБ “ПриватБанк” на рішення господарського
суду Одеської області від 07.07.2003 р. у справі
№ 25/133-03-4186 за позовом виробничо-комерційної фірми “Алів”
до приватного підприємства “Еліон” за участю представників
позивача – Соболєва О.К., ЗАТ КБ “ПриватБанк” – Войченко Г.М.
Про стягнення штрафу у розмірі 3 000 000 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.07.2003 р.
позов виробничо-комерційної фірми “Алів” задоволено повністю;
стягнено з приватного підприємства “Еліон” на користь позивача 3
000 000 грн. штрафу, 1 700 грн. витрат по сплаті державного
мита, 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
В апеляційному порядку зазначене судове рішення не
переглядалось.
У касаційній скарзі ЗАТ КБ “ПриватБанк” просить скасувати
рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2003 р.,
посилаючись на те, що воно прийняте з порушенням норм
законодавства, та передати справу на новий розгляд до суду
першої інстанції в іншому складі.
У відзиві на касаційну скаргу виробничо-комерційна фірма “Алів”
просить рішення господарського суду Одеської області від
07.07.2003 р. залишити без змін, а скаргу – залишити без
розгляду та повернути ЗАТ КБ “ПриватБанк”.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників позивача і
ЗАТ КБ “ПриватБанк”, суд встановив наступне.
У червні 2003 р. виробничо-комерційна фірма “Алів” звернулася до
господарського суду з позовом про стягнення з приватного
підприємства “Еліон” 3 000 000 грн. штрафу за невиконання
зобов’язань по договору № 20/03/1/2003 від 02.04.2003 р., 1 700
грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. – витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Верховний Суд України в ч. ч. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму від
29.12.1976 р. № 11 з наступними змінами “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз’яснив, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України, а обґрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
пўдтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Місцевий суд при вирішенні спору не дотримався наведених
роз’яснень Верховного Суду України та не виконав п. 3 ст. 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не забезпечив повного, об’єктивного та
всебічного розгляду справи.
Слід зазначити, що суд прийняв рішення за відсутності будь-яких
посилань щодо необхідності застосування чи не застосування при
вирішенні спору положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з
огляду на момент виникнення спірних правовідносин і закінчення
чи продовження їх існування відповідно до вимог Прикінцевих та
перехідних положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
від
16.01.2003 р. Обґрунтування застосування норм Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
також відсутні.
Заявлене 03.07.2003 р. відповідачем клопотання про залучення
Южного ГРУ Приватбанку в якості співвідповідача місцевий суд
відхилив. До такого висновку суд дійшов без дослідження (з
урахуванням відзиву на позовну заяву) доводів приватного
підприємства “Еліон” про відсутність його вини щодо невиконання
договірних зобов’язань перед позивачем у зв’язку з
несанкціонованим списанням банком грошових коштів з рахунку
відповідача.
Без з’ясування зазначених обставин суд не міг зробити
обґрунтований висновок щодо спірних правовідносин, зокрема,
необхідності залучення до участі у справі Приватбанку. Прийняте
у справі рішення стосується обов’язків установи банку, тому
вирішення питання про залучення її до участі справи є
обов’язковим.
Наведені порушення вимог процесуального закону є в будь-якому
випадку підставою для скасування судового рішення на підставі
п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене, ухвалене у справі судове рішення підлягає
скасуванню, а справа - передачі для розгляду місцевому суду.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з’ясування обставин спору та прийняти
законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ КБ “ПриватБанк” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2003
р. у справі № 25/133-03-4186 скасувати.
3. Справу № 25/133-03-4186 передати для розгляду господарському
суду Одеської області.
4. Стягнути з виробничо-комерційної фірми “Алів” на користь ЗАТ
КБ “ПриватБанк” 850 грн. державного мита.
5. Доручити господарському суду Одеської області видати наказ.