ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 23/174-03-5386
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача Громадський О.В.- дов. від 29.06.2004
року
відповідача не з’явились (про час і місце
судового засідання повідомлені
належно)
розглянувши у відкритому Спеціалізованої державної податкової
судовому засіданні інспекції у Приморському районі
касаційну скаргу м. Одеси
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 17.03.2004 року
у справі № 23/174-03-5386 господарського суду
Одеської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Сагіттаріус”
до Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
від 17.06.2003 року № 0005232301/10/11534/858
В С Т А Н О В И В:
У судовому засіданні, розпочатому 13.07.2004 року, було
оголошено перерву до 10 год. 30 хв. 20.07.2004 року.
У судове засідання, розпочате 13.07.2004 року, з’явився
представник позивача – Громадський О.В.
Відповідно до наказів Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси від 23.12.2003 року № 313 та
Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси від 27.02.2004 року № 1 Спеціалізована державна
податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси є
правонаступником Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси.
У липні 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю
“Сагіттаріус” звернулося до господарського суду Одеської області
з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси від 17.06.2003 року
№ 0005232301/10/11534/858, яким визначено суму податкового
зобов’язання з податку на додану вартість на суму 137097 грн., в
тому числі основний платіж в розмірі 6042 грн., штрафна
(фінансова) санкція в розмірі 131055грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі
акту про результати комплексної планової документальної
перевірки від 11.06.2003 року № 708/1007/2301/25/20955089/310
дотримання вимог податкового і валютного законодавства
Товариством з обмеженою відповідальністю “Сагіттаріус” за період
з 01.07.2001 року по 01.01.2003 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у перевіряємому
періоді був зареєстрований як платник податку на додану вартість
і мав індивідуальний податковий номер, відповідно мав право
виписувати і отримувати податкові накладні за придбані товари; в
акті перевірки йде мова про безпідставне завищення податкового
кредиту, тобто позивач був саме покупцем, а не продавцем товарів
і послуг, і, відповідно, отримував, а не виписував податкові
накладні. Висновок щодо заниження валового доходу у наслідок
надання послуг з оренди приміщень пов’язаним особам за цінами
нижче звичайних спростовується документами та зроблений
відповідачем з порушенням вимог Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 16.10.2003
року (суддя Владимиренко С.В.), залишеним без змін постановою
Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2004 року
(судді: Туренко В.Б., - головуючий, Л.І. Бандура, Л.В.Поліщук),
позов задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси від 17.06.2003 року
9 0005232301/10/11534/858; стягнуто з відповідача на користь
позивача витрати по державному миту в сумі 85 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118
грн.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що: видане відповідачем
Приватному підприємству “Сагіттаріус” свідоцтво про реєстрацію
платника податку на додану вартість свідчить про дотримання
Приватним підприємством “Сагіттаріус” вимог Положення про Реєстр
платників податку на додану вартість ( z0208-00 ) (z0208-00)
, затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України від 1.03.2000
року № 79, Зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
03.04.2000 року за № 208/4429, щодо здійснення реєстрації як
платника податку на додану вартість згідно вимог Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
; на виконання
вимог пункту 21 даного Положення Державна податкова інспекція у
Приморському районі м. Одеси видала 29.05.2003 року Товариству з
обмеженою відповідальністю “Сагіттаріус” нове свідоцтво про
реєстрацію платника податку на додану вартість № 23193878 НБ
№ 188538; відповідач не надав суду доказів анулювання свідоцтва
про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого
Приватному підприємству “Сагіттаріус”, у перевіряємий період, а
тому, твердження відповідача про порушення позивачем вимог
пунктів 9.1-9.3 статті 9 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а також пункту 21 вищезазначеного
Положення, з зазначенням про не здійснення позивачем реєстрації
у якості платника податку на додану вартість протягом строку,
визначеного законодавством, є неправомірним. Крім того, суди
зазначили про те, що частиною 3 статті 15 Указу Президента
України від 07.08.1998 року № 857/98 “Про деякі зміни в
оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
встановлено застосування штрафних
санкцій до особи, яка зобов’язана зареєструватися як платник
податку, не здійснила таку реєстрацію протягом строків,
визначених законодавством, а не за несвоєчасну перереєстрацію
згідно пунктів 21, 22 зазначеного Положення ( 857/98 ) (857/98)
;
вищезазначене свідчить і про неправомірність нарахування
відповідачем податку на додану вартість на суму 2685 грн. на
підставі частини 2 статті 15 даного Указу Президента України.
Здійснене відповідачем нарахування податку на додану вартість на
суму 1680 грн. за період з 01.07.2001 року по 01.01.2003 року з
посиланням на надання послуг по оренді приміщень пов’язаним
особам по цінам нижчим за звичайні є неправомірним виходячи з
того, що податковий орган не звертався із запитом щодо
правомірності визначення рівня звичайних цін платником податку;
податкова інспекція не зверталася до органу державної статистики
для з’ясування рівня цін на внутрішньому ринку України на
послуги по зданим в оренду приміщенням відповідно вимог статті
13 Указу Президента України від 07.08.1998 року № 857/98 “Про
деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
; податковим органом не
доведено відсутність статистичних даних про рівень цін на
послуги по зданим в оренду приміщенням для самостійного
встановлення органом державної податкової служби звичайних цін
на здані в оренду приміщення по договорам, укладеним
позивачем. Також, суди посилаються на те, що при дослідженні
наданих позивачем податкових накладних, на які посилається
відповідач на арк.14 акта перевірки, видані не позивачем, а
позивачу його контрагентами – продавцями товарів (робіт,
послуг), а тому твердження відповідача про порушення позивачем
вимог Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є безпідставним. Доказів заповнення податкових
накладних, перелічених в акті перевірки на стор.14 особами, які
не зареєстровані як платники податку в податковому органі, яким
не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на
додану вартість відповідач суду не надав, не зазначив відповідач
про наявність таких обставин і в акті перевірки, тому відсутні
підстави, які б свідчили про недійсність зазначених податкових
накладних та, відповідно, про наявність підстав для зменшення
податкового кредиту на загальну суму 11880 грн. Твердження
відповідача про заниження позивачем податкових зобов’язань з
податку на додану вартість на суму 1585 грн. є неправомірним,
спростовується матеріалами справи та не відповідає вимогам
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Також, суди послались на те, що твердження позивача про
неправомірність нарахування відповідачем прибуткового податку на
суму 65 грн. у зв’язку з невідповідністю вимогам пункту 12
Інструкції Про прибутковий податок з громадян ( z0064-93 ) (z0064-93)
,
затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України
від 21.04.1993 року № 12, зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 17.01.2002 року за № 38/6326, не заслуговують на увагу,
оскільки непов’язане з прийнятим відповідачем оскаржуваним
податковим повідомленням-рішенням.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Спеціалізована
державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 17.03.2004 року, в якій просить постанову та рішення у
справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити, мотивуючи касаційну скаргу тим, що висновки викладені
в рішенні не відповідають приписам пункту 21 Положення про
Реєстр платників податків на додану вартість, затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України від
01.03.2000 року № 79 із змінами та доповненнями та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року
за № 208/4429, пункту 9.1, пункту 9.2 статті 9 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, частинам 2, 3
пункту 15 Указу Президента України від 07.08.1998 року № 857/98
“Про деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
. Зокрема, заявник
посилається на те, що судами не враховано всі обставини справи
стосовно необхідності перереєстрації позивача як платника
податку на додану вартість.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сагіттаріус” надало
відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну
скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси без задоволення, посилаючись на те,
що позивач у перевіряємому періоді був зареєстрований як платник
податку на додану вартість і мав індивідуальний податковий
номер, а тому, відповідно, мав право на отримання податкових
накладних; позивач отримував, а не виписував податкові накладні,
на які посилається заявник; судом першої інстанції за участю
представника заявника та ревізора, що складав акт перевірки було
досліджено усі податкові накладні, що перевірялись у ході
перевірки та будь-яких порушень стосовно порядку їх заповнення
виявлено не було; в апеляційній інстанції та касаційній скарзі
вўдповўдач взагалі не наполягає на правильності висновків,
викладених у пункті 2.5.2 акту перевірки.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника
позивача, присутнього у судових засіданнях, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом першої
інстанції у позивача були витребувані копії документів,
досліджених під час перевірки, копії декларацій по податку на
додану вартість за періоди, за які було здійснено донарахування
податку на додану вартість. Також, у відповідача були
витребувані докази, що спростовують позовні вимоги.
Витребувані документи були досліджені як при розгляді справи
господарським судом першої інстанції, так і при розгляді справи
господарським судом апеляційної інстанції, та висновки за
результатами дослідження даних документів знайшли своє
відображення в судових рішеннях.
При дослідженні доказів господарські суди дійшли висновку про
те, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог
пунктів 9.1-9.3 статті 9 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а також пункту 21 Положення про Реєстр
платників податку на додану вартість ( z0208-00 ) (z0208-00)
, затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України від 1.03.2000
року № 79, Зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
03.04.2000 року за № 208/4429 з зазначенням про не здійснення
позивачем реєстрації у якості платника податку на додану
вартість протягом строку, визначеного законодавством, є
неправомірним.
Колегія суддів погоджується з даним висновком господарських
судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 9.1 статті 9 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
центральний орган державної
податкової служби України веде реєстр платників податку.
Згідно пункту 9.2 статті 9 даного Закону будь-якій особі,
діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється
індивідуальний податковий номер, що використовується для
справляння податку.
Як вбачається з пункту 9.3 статті 9 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
особи, що підпадають під визначення платників
податку згідно з статтею 2 цього Закону, зобов'язані
зареєструватися як платники податку в органі державної
податкової служби за місцем їх знаходження. Форма заяви про
реєстрацію встановлюється центральним органом державної
податкової служби України.
Якщо особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1 як платник
податку, в зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій з
поставки товарів (робіт, послуг) меншими, ніж 3600
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вважає за доцільне
зареєструватись як платник податку, така реєстрація здійснюється
за її заявою..
Пунктом 9.6 статті 9 цього ж Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено,
що свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке
відбувається у випадках, якщо: зареєстрована, згідно з пунктом
2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних місяців в
якості платника податку особа мала за останні 12 поточних
календарних місяців оподатковувані обсяги поставки товарів
(робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян; зареєстрована в якості платника податку особа
припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого
платника податку.
У частинах 2, 3 статті 15 Указу Президента України від
07.08.1998 року № 857/98 “Про деякі зміни в оподаткуванні”
( 857/98 ) (857/98)
зазначено, що в разі коли особа, яка зобов'язана
зареєструватися як платник податку, не здійснює таку реєстрацію
протягом строків, визначених законодавством, орган державної
податкової служби застосовує такі санкції: якщо така особа не
здійснила оподатковуваних операцій після закінчення граничного
строку, встановленого для реєстрації особи як платника податку
на додану вартість, - штраф у розмірі 20 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян; у разі здійснення такою особою після
закінчення граничного строку, встановленого для реєстрації її як
платника податку на додану вартість, оподатковуваних операцій з
продажу товарів (робіт, послуг) без нарахування податку на
додану вартість, - штраф у розмірі податку на додану вартість,
нарахованого на загальну суму такого продажу, але не менш як 20
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без права
включення до податкового кредиту податку на додану вартість,
сплаченого у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких включається до складу валових витрат такого
платника податку або підлягає амортизації, а в разі здійснення
продажу таких товарів (робіт, послуг) з оплатою готівкою або
кредитними дебетовими картками - додатково фінансові санкції,
передбачені законодавством за порушення правил здійснення та
обліку результатів такого готівкового продажу.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанції, Приватне підприємство “Сагіттаріус” зареєструвалося
як платник податку на додану вартість за адресою м. Одеса, вул.
Піонерська, 32, про що свідчить надане Державною податковою
інспекцією у Приморському районі м. Одеси свідоцтво про
реєстрацію платника податку на додану вартість № 22806468 НВ
№ 048230, видане 21.05.1999 року, відносно чого відповідач не
заперечує.
Господарські суди дійшли висновку про те, що видане відповідачем
Приватному підприємству “Сагіттаріус” вищезазначене свідоцтво
про реєстрацію платника податку на додану вартість свідчить про
дотримання Приватним підприємством “Сагіттаріус” вимог Положення
про Реєстр платників податку на додану вартість ( z0208-00 ) (z0208-00)
,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
від 1.03.2000 року № 79, Зареєстрованим в Міністерстві юстиції
України 03.04.2000 року за № 208/4429, щодо здійснення
реєстрації як платника податку на додану вартість згідно вимог
зазначеного Закону.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції також
встановлено, що як вбачається зі статуту, перереєстрованого
Малиновською райадміністрацією Одеського міськвиконкому
29.08.2001 року за № 03567960Ю0020944, Товариство з обмеженою
відповідальністю “Сагіттаріус” утворюється шляхом реорганізації
(перетворення) фірми “Сагіттаріус” (приватного підприємства) в
товариство з обмеженою відповідальністю (пункт 1.1 статуту), а
також те, що Товариство з обмеженою відповідальністю
“Сагіттаріус” є правонаступником прав та обов’язків фірми
“Сагіттаріус” (приватного підприємства) (пункт 1.6 статуту).
Також судами зазначено, що з наданого позивачем на розгляд суду
статуту вбачається зміна організаційно-правової форми та зміна
місцезнаходження позивача з зазначенням юридичної адреси
м. Одеса, вул. Малиновського, 1/1.
Відповідно до пункту 21 Положення про Реєстр платників податку
на додану вартість ( z0208-00 ) (z0208-00)
, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України від 1.03.2000 року № 79,
Зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за
№ 208/4429 у разі виникнення змін (доповнень) у даних платника
податку на додану вартість, визначених реєстраційною заявою,
крім випадків, пов'язаних зі зміною місцезнаходження платника,
платник податку на додану вартість зобов'язаний у 10-денний
термін (після їх виникнення) подати до органу державної
податкової служби за місцезнаходженням документи з указаними
змінами (доповненнями) та додаткову реєстраційну заяву з
позначкою “перереєстрація”. Індивідуальний податковий номер при
внесенні змін (доповнень) до реєстраційної заяви залишається
чинним.
Нове Свідоцтво видається замість старого у випадку зміни назви
або адреси (в межах одного адміністративного району) платника
податку на додану вартість. При цьому в лівій верхній частині
Свідоцтва робиться спеціальний запис “Видано у зв'язку з
перереєстрацією замість Свідоцтва за N” із зазначенням номера
старого Свідоцтва.
Згідно пункту 23.4 даного Положення Орган державної податкової
служби за новим місцезнаходженням видає нове Свідоцтво лише в
обмін на оригінал Свідоцтва, яке було видане за попереднім
місцем реєстрації в якості платника податку на додану вартість,
та всі копії такого Свідоцтва. Термін дії старого Свідоцтва
закінчується на дату видачі нового Свідоцтва, але не може
перевищувати 10-денний термін від дати взяття платника податків
на податковий облік в органі державної податкової служби за
новим місцезнаходженням. Через те, що при зміні місцезнаходження
виключення платника податку на додану вартість з Реєстру не
відбувається, до видачі нового Свідоцтва обов'язкового
підтвердження від Державної податкової адміністрації України про
включення платника податків до Реєстру не вимагається.
Як встановлено господарськими судами, на виконання вимог пункту
21 вказаного Положення державна податкова інспекція у
Приморському районі м. Одеси видала Товариству з обмеженою
відповідальністю “Сагіттаріус” нове свідоцтво про реєстрацію
платника податку на додану вартість № 23193878 НБ № 188538 у
зв’язку з перереєстрацією замість свідоцтва за № 22806468 лише
29.05.2003 року. При цьому слід зазначити, що позивач звертався
з заявою до органів державної податкової служби ще 09.10.2001
року (т. 3, а.с. 237).
Пунктом 25 зазначеного Положення передбачено, що свідоцтво про
реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у
випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням
Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють
виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що
свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за
№ 22806468 до 29.05.2003 року анульовано не було.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої та
апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку
обставинам викладеним в акті перевірки на підставі якого
прийнято спірне податкове повідомлення рішення, та обґрунтовано
дійшли висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від
17.06.2003 року № 0005232301/10/11534/858, яким визначено суму
податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість
на суму 6042грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції по
цьому податку на суму 131055грн. не відповідає нормам чинного
законодавства, в зв’язку з чим є недійсним. Крім того, належним
чином дослідивши заперечення відповідача проти позову, суди
дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність ним обставин,
на які він посилався як на підставу своїх заперечень (стаття 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
). За
таких обставин, суди підставно задовольнили позовні вимоги,
керуючись законом. Як наслідок, прийняті судами рішення та
постанова відповідають положенням статей 84, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі
змінами та доповненнями.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального права при прийнятті рішення та
постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать
матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для зміни чи
скасування зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2003 року
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.03.2004 року у справі № 23/174-03-5386 господарського суду
Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси - без задоволення.