ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 20-7/110
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Підприємства “ВО”
і додані до неї матеріали
на постанову від 04.03.2004 р.
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 20-7/110
господарського суду м. Севастополя
за позовом Підприємства “ВО”
до ТОВ “А”,
Громадської організації “ВТ”
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого
майна
В С Т А Н О В И В:
25.09.2003 р. підприємство “ВО” звернулося в господарський суд
м. Севастополя з позовом до ТОВ “А” та громадської організації
“ВТ” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого
майна від 28.11.2002 р.
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 29.09.2003 р.
вжито заходи до забезпечення позову; заборонено відповідачам -
ТОВ “А”, громадській організації “ВТ” та іншим особам
здійснювати будь-які дії пов`язані з відчуженням будь-яким чином
наступного майна: Риболовно-спортивної туристичної бази “О” –
готель лит. “В”, з прибудовами, а також земельними ділянками, на
яких розташовані зазначені об`єкти, що знаходяться за адресою
м. Севастополь, вул. Льотчиків, 3, до розгляду справи по суті.
Ухвала суду мотивована тим, що майно, яке є у
відповідача-покупця за договором купівлі-продажу нерухомого
майна від 28.11.2002 р., на час звернення з позовом до нього
може зникнути, бути будь-яким чином відчужено.
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 02.02.2004 р. у
справі № 20-7/110 скасовані заходи до забезпечення позову, вжиті
ухвалою господарського суду м. Севастополя від 29.09.2003 р.;
скасовано заборону відповідачам - ТОВ “А”, громадській
організації “ВТ” та іншим особам здійснювати будь-які дії
пов`язані з відчуженням будь-яким чином наступного майна:
Риболовно-спортивної туристичної бази “О” – готель лит. “В”, з
прибудовами, а також земельними ділянками, на яких розташовані
зазначені об`єкти, що знаходяться за адресою м. Севастополь,
вул. Льотчиків, 3, до розгляду справи по суті. Ухвала суду
мотивована тим, що рішення господарського суду м. Севастополя та
постанова Севастопольського апеляційного господарського суду у
справі № 20-8/158 набрали законної сили.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 04.03.2004 р. ухвалу господарського суду м. Севастополя від
02.02.2004 р. у справі № 20-7/110 залишено без змін.
У касаційній скарзі підприємство “ВО” просить скасувати ухвалу
господарського суду м. Севастополя від 02.02.2004 р., постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
04.03.2004 р. та залишити без змін ухвалу господарського суду м.
Севастополя від 29.09.2003 р. Скаржник посилається на те, що
судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових
актів було порушено вимоги ст.ст. 66, 104 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та п. 10 Роз`яснень президії Вищого арбітражного
суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
господарським судом м. Севастополя та Севастопольським
апеляційним господарським судом норм процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Згідно з ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за
заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов,
або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення
позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії
провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити
чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
На підставі зазначеної статті 29.09.2003 р. господарським судом
м. Севастополя було винесено ухвалу про вжиття заходів до
забезпечення позову, оскільки майно, яке є у відповідача-покупця
за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2002 р.,
може зникнути, бути будь-яким чином відчужено.
Скасовуючи зазначену ухвалу господарського суду м. Севастополя
ухвалою від 02.02.2004 р., господарський суд зазначив, що
рішення господарського суду м. Севастополя та постанова
Севастопольського апеляційного господарського суду у справі
№ 20-8/158 набрали законної сили. В постанові Севастопольського
апеляційного господарського суду також зазначено, що у зв`язку з
набранням законної сили зазначених судових рішень, обставини,
передбачені ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, усунені. Проте в
ухвалі господарського суду м. Севастополя від 29.09.2003 р. не
зазначено, що заходи до забезпечення позову вживаються до
набрання законної сили рішенням господарського суду
м. Севастополя та постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 20-8/158. Крім того, ухвалою від
29.09.2003 р. вжито заходів до забезпечення позову до розгляду
справи № 20-7/110 по суті. Рішення у справі № 20-7/110
господарським судом м. Севастополя на даний час не прийнято.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія
задоволення законних вимог позивача, господарський суд не
повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни
способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у
забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились
певні обставини, що спричинились до застосування заходів
забезпечення позову.
Отже, у господарського суду м. Севастополя не було достатніх
підстав для скасування ухвали господарського суду м. Севастополя
від 29.09.2003 р. про вжиття заходів до забезпечення позову.
З урахуванням викладеного оскаржувані ухвала господарського суду
м. Севастополя від 02.02.2004 р. та постанова Севастопольського
апеляційного господарського суду від 04.03.2004 р. підлягають
скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм
процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу підприємства “ВО” на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
04.03.2004 р. у справі № 20-7/110 господарського суду
м. Севастополя задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 04.03.2004 р. та ухвалу господарського суду м. Севастополя
від 02.02.2004 р. у справі № 20-7/110 скасувати, ухвалу
господарського суду м. Севастополя від 29.09.2003 р. у справі
№ 20-7/110 про вжиття заходів до забезпечення позову залишити
без змін.