ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 20/267
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу приватного підприємства Центр
кабельного телебачення "Сателліт", м. Полтава (далі - ПП ЦКТ
"Сателліт")
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 24.05.2004
зі справи N 20/267
за позовом державного підприємства "Українське агентство з
авторських та суміжних прав", м. Київ (далі - ДП "Українське
агентство з авторських та суміжних прав")
до ПП ЦКТ "Сателліт"
про стягнення 17018,60 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ПП ЦКТ "Сателліт": не з'явився,
ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав":
Кур'янова С.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від
22.03.2004 (суддя Киричук О.А.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що ліцензійна угода N КТ-4/00 про виплату
авторської винагороди за публічне сповіщення обнародуваних творів,
яку підписано сторонами у справі, вважається неукладеною
відповідно до статті 153 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК); крім того, відповідачем у судовому
засіданні не було доведено факту публічного сповіщення
обнародуваних творів саме відповідачем.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
24.05.2004 (суддя Афанасьєв В.В. - головуючий, судді Смірнов В.Г.,
Бухан А.І.) назване рішення скасовано, позов задоволено: з ПП ЦКТ
"Сателліт" на користь ДП "Українське агентство з авторських та
суміжних прав" стягнуто 17018,60 грн. заборгованості та судові
витрати.
Постанову мотивовано тим, що у місцевого господарського суду
були відсутні правові підстави для визнання ліцензійної угоди
неукладеною, оскільки подальші дії сторін при її виконанні
свідчили про узгодження суттєвих умови угоди, і жодна із сторін
такі конклюдентні дії не оскаржила. Відповідачем не подано доказів
того, що, вирішуючи питання про передачу (ретрансляцію)
відеосигналу своїм споживачам, він у встановленому законодавством
порядку узгодив з власниками відеосигналів проблеми оплати
майнових прав.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
ПП ЦКТ "Сателліт" просить скасувати постанову апеляційної
інстанції і залишити без змін рішення місцевого господарського
суду. Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційним
господарським судом у розгляді справи не взято до уваги лист від
04.04.2002 N 26/1, направлений позивачеві через Спілку кабельного
телебачення України, у якому повідомлялося про розірвання
ліцензійної угоди N КТ-4/00. Крім того, відповідач згідно з
Державним класифікатором видів економічної діяльності є
підприємством зв'язку і не створює власних програм, а лише
здійснює доставку сигналів, що несуть програми інших
телерадіоорганізацій згідно з укладеними угодами, в яких ці
телерадіоорганізації беруть на себе відповідальність перед третіми
особами та здійснюють розрахунки у зв'язку з реалізацією
авторських і суміжних прав.
ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" у
відзиві на касаційну скаргу зазначає, що вона є необґрунтованою і
просить постанову апеляційного господарського суду залишити без
змін. Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним
чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Представник ПП ЦКТ "Сателліт" у судове засідання не з'явився.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної
скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та
ПП ЦКТ "Сателліт" укладено ліцензійну угоду про виплату авторської
винагороди за публічне сповіщення обнародуваних творів N КТ-4/00
від 07.12.2000;
- відповідно до пункту 2.1 ліцензійної угоди N КТ-4/00 від
07.12.2000 Агентство (позивач) від імені авторів та їх
правонаступників, включаючи зарубіжних, які відносяться до
репертуару Агентства та ідентифіковані за назвами, прізвищами та
ініціалами, надає користувачеві (відповідач) на умовах, визначених
цією угодою, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне сповіщення
за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного
кабелю обнародуваних творів, а користувач зобов'язується
перераховувати на рахунки Агентства для розподілу між авторами
авторську винагороду (роялті) згідно із Законом України "Про
авторіське право і суміжні права" ( 3792-12 ) (3792-12)
;
- відповідно до пункту 2.5 ліцензійної угоди N КТ-4/00 від
07.12.2000 авторська винагорода за публічне сповіщення творів
визначена сторонами і становить 1020,00 грн. на місяць. Виплата
цієї винагороди та відповідна звітність повинні виконуватися
щомісячно через Централізовану платіжну систему, якою керує Спілка
кабельного телебачення України і з якою Агентством (позивачем)
підписано генеральну угоду;
- пунктом 2.6 ліцензійної угоди N КТ-4/00 передбачено, що з
дати підписання цієї угоди відповідач зобов'язується
використовувати твори, ідентифіковані за назвами, прізвищами
ініціалами, псевдонімами авторів, вести точний облік та надавати
позивачу усі необхідні дані про публічне сповіщення творів згідно
з додатком N 1;
- Спілкою кабельного телебачення України та ПП ЦКТ "Сателліт"
підписано договір від 22.12.2000 N У/КТ-004/00, за яким приватне
підприємство доручило спілці виконати ряд фактичних дій, згідно
Генеральної угоди про правові аспекти збору та виплати авторської
винагороди за публічне сповіщення та ретрансляцію обнародуваних
творів літератури і мистецтва в програмах мовлення
телерадіоорганізаціями України;
- угодою про розірвання договору від 31.05.2002 договір від
22.12.2000 N У/КТ-004/00 розірвано;
- на виконання ухвали місцевого господарського суду від
22.10.2004 позивачем надано довідки від 07.10.2003 N 10673, від
06.10.2003 N 10669/07-06 та незасвідчені копії угод на управління
майновими правами авторів: Драгомирецького А., Рибчинського Ю.Є.,
Скрипки О.Ю., спадкоємця авторських прав на твори Малишка А.С. -
Доценко С.О.; авторів Пугачової А.Б., Вознесенського А.А.,
Лагутенко І.І., Резника І.Р., Ніколаєва І.Ю., Газманова І.М.;
- названі угоди на управління майновими правами автора
встановлюють обов'язок підприємства, яке здійснює функції щодо
управління майновими правами авторів на колективній основі, в разі
порушення майнових прав автора пред'являти позови саме від імені
та на користь самого автора (пункт 7 "г" та пункт 10 "г"
відповідних договорів);
- пунктом 1 зазначених угод на управління майновими правами
авторів передбачено, що до договору додається сам перелік творів;
- у зв'язку з ненаданням переліку творів, передбаченого
пунктами 1 угод на управління майновими правами автора, неможливо
з'ясувати, який саме обсяг авторських прав передано авторами
позивачеві;
- ліцензійна угода N КТ-4/00 не містить відомостей стосовно
чітко визначеного переліку об'єктів авторського права;
- надані позивачем акти фіксації публічного сповіщення
оприлюднених творів підтверджують публічне сповіщення
користувачем, якого зазначено в самому акті - каналом OTV, який є
каналом ефірного мовлення, а не відповідачем;
- відповідач не здійснює публічного сповіщення телевізійних
передач власного виробництва;
- умови ліцензійної угоди N КТ-4/00 від 07.12.2000 щодо
публічного сповіщення творів ПП ЦКТ "Сателліт" встановлюють
необхідність складання додатку N 1, згідно з яким здійснюється
використання та публічне сповіщення творів (пункт 2.6 ліцензійної
угоди);
- додаток N 1 до ліцензійної угоди N КТ-4/00 від 07.12.2000
між ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та
ПП ЦКТ "Сателліт" не оформлювався;
Причиною спору в даній справі стало неправомірне, на думку
позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати
авторської винагороди (роялті), передбачених умовами ліцензійної
угоди N КТ-4/000.
Відповідно до статей 29, 30 Закону України "Про авторське
право та суміжні права" ( 3792-12 ) (3792-12)
(в редакції, чинній на момент
підписання ліцензійної угоди N КТ-4/000 від 07.12.2000)
використання творів можливе виключно на підставі авторського
договору з автором або іншою особою, яка має авторське право.
Авторський довір повинен укладатися в письмовій формі, та
вважається укладеним, якщо між його сторонами досягнуто згоди щодо
всіх суттєвих його умов (спосіб використання, розмір і порядок
виплати винагороди, термін дії договору та використання твору).
Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається укладеним, коли між сторонами в
потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх
істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими
за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті
умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто
згоди.
Беручи до уваги встановлені попередніми судовими інстанціями
обставини справи, Вищий господарський суд України погоджується з
висновком місцевого господарського суду про те, що сторонами у
справі не визначено предмету ліцензійної угоди N КТ-4/00 від
07.12.2000 стосовно об'єкту авторського права, який передається
для використання.
Що ж до висновку апеляційного суду про те, що репертуаром
Агентства є будь-які обнародувані літературні, драматичні,
літературно-драматичні, музичні твори з текстом або без тексту,
які охороняються авторським правом, за винятком тих творів, які
виключені авторами з репертуару Агентства, та що це нібито
відповідає положенням частин 2 і 4 статті 40 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
,
то такий висновок суперечить вимогам Закону, зокрема статті 48,
пунктами 3-5 якої передбачено, що повноваження на колективне
управління майновими правами передаються організаціям колективного
управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або)
суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
Організації колективного управління можуть управляти на території
України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і
(або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними
організаціями, в тому числі й про взаємне представництво
інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на
основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти
на колективній основі за кордоном майновими правами українських
суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й
про взаємне представництво інтересів. На основі одержаних
повноважень організації колективного управління надають будь-яким
особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на
використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Тобто тільки на підставі укладених договорів організація
колективного управління майновими правами має право надавати право
на публічне сповіщення творів авторів від їх імені та збирати
авторську винагороду. Стаття ж 40 Закону, на яку у даному випадку
послався апеляційний суд, передбачає майнові права виробників
фонограм і виробників відеограм.
Крім того, для виникнення у ПП ЦКТ "Сателліт" обов'язку щодо
сплати авторської винагороди необхідно довести факт публічного
сповіщення ним творів (пункт 2.5 ліцензійної угоди N КТ-4/00 від
07.12.2000). Зважаючи на встановлені обставини справи, судом
першої інстанції правомірно не взято до уваги акти фіксації
публічного сповіщення оприлюднених творів, оскільки вони можуть
підтверджувати лише публічне сповіщення оприлюднених творів саме
користувачем, якого зазначено в акті - каналом OTV, який є каналом
ефірного мовлення, а не відповідачем у справі.
Публічне сповіщення творів ПП ЦКТ "Сателліт" повинно
здійснюватися відповідно до пункту 2.6 ліцензійної угоди N КТ-4/00
від 07.12.2000, який передбачає складання додатку N 1 до цієї
угоди. Місцевим господарським судом встановлено, що зазначений
додаток N 1, згідно з яким здійснюється використання та публічне
сповіщення творів, сторонами не складався.
Крім того, умовами ліцензійної угоди N КТ-4/00 від 07.12.2000
передбачалося перерахування авторської винагороди через
Централізовану платіжну систему, якою керує Спілка кабельного
телебачення України та з якою Агентством було укладено генеральну
угоду. Тому, на думку Вищого господарського суду України, у
позивача не було підстав для звернення з позовом до відповідача.
З урахуванням наведеного висновок місцевого господарського
суду про те, що ліцензійну угоду N КТ-4/00 від 07.12.2000 слід
визнати неукладеною, є правильним. Отже, на думку Вищого
господарського суду України, постанову апеляційного господарського
суду з даної справи необхідно скасувати, а рішення суду першої
інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства Центр кабельного
телебачення "Сателліт" задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 24.05.2004 зі справи N 20/267 скасувати.
3. Рішення господарського суду Полтавської області від
22.03.2004 зі справи N 20/267 залишити без змін.