ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 18/62
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в
Березнівському районі, м. Березне Рівненської області (далі -
Управління ПФУ)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.05.2004
зі справи № 18/62
за позовом Управління ПФУ
до районного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань у Костопільському районі Рівненської області, м.
Костопіль Рівненської області (далі - відділення Фонду соціального
страхування)
про стягнення заборгованості у сумі 120 431,16 грн.
Судове засідання у розгляді касаційної скарги проведено за участю
представників сторін:
позивача - не з'явились,
відповідача.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.03.2004,
залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 18.05.2004, у задоволенні позову
відмовлено. Рішення судових інстанцій по суті спору з посиланням
на статтю 7 Закону України "Про страхові тарифи та
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 2272-14 ) (2272-14)
мотивовано тим, що
розрахунки відділення Фонду соціального страхування з
відшкодування Управлінню ПФУ витрат, пов'язаних з виплатою пенсій,
повинно проводитись на централізованому рівні за процедурою,
визначеною у листах Міністерства праці та соціальної політики
України, Пенсійного фонду України та Фонду соціального
страхування.
Управління ПФУ звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою від 04.06.2004, в якій просить скасувати
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.05.2004 зі справи; прийняти нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги у сумі 73494, 77 грн. Скаргу мотивовано тим, що
зміною позовних вимог враховано суму за результатами відповідних
розрахунків між страховиками за період з 01.01.2002 по 31.03.2003,
які не були предметом розгляду господарського суду міста Києва у
його рішенні від 30.03.2004 зі справи № 8/248.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК) належним чином
повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники
Управління ПФУ в судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що Управління ПФУ
вимагає від відділення Фонду соціального страхування відшкодувати
витрати, пов'язані з виплатою пенсій внаслідок нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань у сумі 120 431,16 грн.,
починаючи з 01.04.2001.
Сторонами спору у цій справі є Управління Пенсійного фонду України
та відділення Фонду соціального страхування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України
( 121/2001 ) (121/2001)
, затвердженого Указом Президента України від
01.03.2001 № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним
органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та
координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
Фонд соціального страхування від
нещасних випадків є некомерційною організацією.
Позивачами і відповідачами в судовому процесі господарських судів
можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, тобто підприємства, установи, організації, інші
юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку
набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що державні органи
мають право звертатися до господарського суду у випадках,
передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до статті 2 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд порушує
справи за позовними заявами державних та інших органів, які
звертаються до господарського суду у випадках, передбачених
законодавчими актами України.
Відповідно до статті 12 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам
підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні,
розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав,
а також у спорах про визнання недійсними актів.
Аналіз вище наведених положень ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
свідчить, що спір у
справі буде підвідомчий господарському суду в тому випадку, коли
суб'єктний склад учасників відповідає статті 1 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, а
спірні правовідносини між ними носять господарський характер.
У статті 3 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
визначено,
що:
під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється
діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного
виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції,
виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають
цінову визначеність (частина 1);
сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі,
організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини
(частина 4).
У даному спорі позивач є органом державної влади, відповідач -
некомерційною організацією, а відносини між ними носять не
господарський характер, а стосуються перерозподілу витрат на
страхові виплати між страховими цільовими фондами за страховим
випадком, яким є нещасний випадок на виробництві або професійне
захворювання. Отже, відносини сторін спору виникли у сфері
загальнообов'язкового державного соціального страхування і
регулюються відповідним законодавством.
З огляду на суб'єктний склад сторін спору та характер їх відносин
цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах. Тому
провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1
частини першої статті 80 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, а прийняті по суті
рішення судових інстанції слід скасувати.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 80, статтями 111-5,
111-9 - 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2004
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.05.2004 зі справи № 18/62 скасувати.
2. Провадження зі справи № 18/62 припинити.