ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 17-6-40/02-6920
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“ОК”
на рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2002р.
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
15.03.2004 р.
у справі № 17-6-40/02-6920
за позовом Відкритого акціонерного товариства “ОК”
до 1) Приватного підприємства “С”;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “П”,
3-тя особа Комінтернівська райадміністрація,
про визнання недійсним установчого договору,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2003р.,
залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 15.03.2004р., у задоволенні позовних
вимог Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) “ОК” до
Приватного підприємства (ПП) “С”, Товариства з обмеженою
відповідальністю (ТОВ) “П”, 3-тя особа Комінтернівська
райадміністрація про визнання недійсним установчого договору від
28.02.2000р. про створення ТОВ “П”, відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані відсутністю порушень чинного
законодавства при створенні ТОВ “П” та укладені установчого
договору цього товариства.
При цьому судами встановлено, що:
- угода про створення товариства відповідає правоздатності
сторін, оскільки установчий договір підписано належними особами,
форму угоди у відповідності до ст. 44 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в
редакції 1963р. додержано, зміст угоди відповідає закону;
- у статуті ВАТ “М” питання реорганізації дочірніх підприємств
не включено до переліку виключних повноважень загальних зборів
акціонерів, не містить таких зауважень і статут ВАТ “ОК”;
- рішення засновників про збільшення статутного фонду ТОВ з
7400,0 грн. до 5100000,0 грн. також відповідає цілям та задачам
ТОВ і ВАТ “М” та ПП “УК” та зареєстровано Ленінською районною
адміністрацією виконкому Одеської міської ради 13.06.2000р.,
тобто до вступу до складу учасників ПП “С”, яке вступило до
складу учасників після виходу із складу учасників товариства ПП
“УК”, що зареєстровано Комінтернівською районною державною
адміністрацією Одеської області 16.10.2000р.;
- установчі документи ТОВ “П” містять усі відомості, які повинні
бути передбачені установчими документами ТОВ.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд вказані судові акти скасувати як
такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, а саме
ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 16, 41
Закону України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, і норм
процесуального права, а саме ст.ст. 22, 77, 99 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та ухвалити нове
рішення про задоволення позову ВАТ “ОК” про визнання недійсним
установчого договору ТОВ “П” від 28.02.2000р. (з наступними
змінами і доповненнями).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судами двох інстанцій норм матеріального та
процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів,
знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Твердження скаржника на те, що суд апеляційної інстанції
розглянув справу за його відсутності, не повідомивши належним
чином про час і місце засідання суду, а також не повідомивши про
поновлення апеляційного провадження у даній справі,
спростовується матеріалами справи.
Так, апеляційна скарга ВАТ “ОК” № 60 від 01.11.2003р. (а.с.142)
на рішення місцевого господарського суду від 22.10.2002р.
ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від
11.11.2002р. прийнята до провадження (а.с.141). Вказаною ухвалою
було повідомлено сторони про час і місце розгляду скарги, а
саме, зазначено, що її розгляд відбудеться 25.11.2002р. о 12
год. 00 хв.
Згідно штемпеля канцелярії на звороті вказаної ухвали, вона
надіслана сторонам 12.11.2002р. і до суду не поверталася.
Про обізнаність скаржника про час і місце розгляду поданої ним
апеляційної скарги свідчить і його лист № 62 від 25.11.2002р.,
де від клопоче про відкладення розгляду апеляційної скарги
(а.с.150).
Згідно протоколу судового засідання від 25.11.2002р розгляд
апеляційної скарги відкладався. Ухвалою суду апеляційної
інстанції від 28.11.2002р. апеляційне провадження у справі було
зупинено (а.с.157).
Ухвалою від 27.02.2004р. провадження у справі відновлено, про що
було зазначено в ухвалі, і розгляд апеляційної скарги призначено
на 15.03.2004р. о 10 год. 00 хв. При цьому явка сторін не була
визнана судом обов’язковою. Вказана ухвала надіслана сторонам, у
тому числі ВАТ “ОК”, у день її прийняття – 27.02.2004р. (а.с.185
зворот), і до суду не повернулася.
Отже, з огляду на те, що апеляційний суд в ухвалі про
відновлення апеляційного провадження не визнав явку сторін
обов’язковою, а також на те, що сторони належним чином були
повідомлені про час і місце засідання суду, про що зазначено і в
постанові апеляційного суду, то суд апеляційної інстанції
правомірно розглянув справу без участі сторін за наявними у
справі матеріалами.
Так, судами двох інстанцій встановлено, що 28.02.2000 р. між
Одеським відкритим акціонерним товариством по виробництву та
переробці м’яса ВАТ “М” та ПП “УК” був укладений установчий
договір про створення ТОВ “П”.
14.02.2000 р. у зв’язку із зміною власника ПП “УК” було
перереєстровано під новою назвою – підприємство з іноземними
інвестиціями “УК”.
16.10.2000 р. ПП “УК” вийшло з числа учасників ТОВ “П” та новим
учасником останнього було зареєстровано Приватне підприємство
“С”.
04.07.2001р. ВАТ “М” було перереєстровано за новою назвою у
зв’язку з рішенням загальних зборів акціонерів від 15.05.2001р.
про перейменування ВАТ “М” у ВАТ “ОК”.
27.02.2002р. ВАТ “ОК” звернулося до господарського суду Одеською
області з позовною заявою про визнання установчого договору від
28.02.2000р. недійсним. Суттю даного спору є законність чи
незаконність спірного установчого договору.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
товариство з обмеженою відповідальністю
створюється і діє на підставі установчого договору і статуту.
Перелік відомостей, які повинен містити установчий договір,
визначений у відповідних статтях вказаного закону. Враховуючи,
що установчий договір є специфічним видом угод, до нього
застосовуються відповідні загальні положення Цивільного кодексу
щодо підстав та порядку укладання договорів і виникнення
зобов’язань, а також положення спеціального законодавства.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд
повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон
пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних
наслідків, а саме: відповідність змісту угод змісту закону,
додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за
угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та
інші обставини, що мають значення для правильного вирішення
спору.
Колегія суддів вважає, що суди двох інстанцій правомірно
відмовили позивачу у задоволенні його позовних вимог про
визнання установчого договору недійсним за відсутності порушень
чинного законодавства, у тому числі спеціального, як то Законів
України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, “Про
підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
, “Про підприємства в Україні”
( 887-12 ) (887-12)
, при створенні ТОВ “П” та укладені установчого
договору цього товариства.
Порушені у касаційній скарзі питання щодо оцінки протоколів
загальних зборів акціонерів № 7 від 26.05.1999р. та № 8 від
20.04.2000р., якими було оформлено рішення загальних зборів
акціонерів ВАТ “М” про реорганізацію дочірнього підприємства ВАТ
“М” у ТОВ “П”, виходять за межі перегляду справи в касаційній
інстанції, оскільки в силу ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Крім того, спірні протоколи загальних зборів товариства, а саме
№ 7 від 26.05.1999р. та № 8 від 20.04.2000р., досліджувалися у
суді першої та апеляційної інстанції, і їм дана належна юридична
оцінка. Також, ці протоколи були предметом перевірки прокуратури
Комінтернівського району Одеської області, що враховано судом
апеляційної інстанції під час розгляду даної справи.
Так, за результатами цієї перевірки встановлено, що на загальних
зборах акціонерів 26.05.1999р., крім інших питань, розглядалось
також питання про реорганізацію дочірніх підприємств, які
входили на той час у склад ВАТ “М”, у тому числі і П.
Вказаною перевіркою також встановлено, що ТОВ “П” було створено
та набуло статусу самостійної юридичної особи після рішення
загальних зборів акціонерів ВАТ “М” від 26.05.1999р., яке в
подальшому визнало цей факт у протоколах загальних зборів
акціонерів № 8 від 20.04.2000р. та № 9 від 15.05.2001р.
Посилання скаржника на порушення судами двох інстанцій ст. 16
Закону України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, а
також його доводити щодо незаконного збільшення статутного фонду
товариства, колегія суддів відхиляє, оскільки дослідження цих
питань не може вплинути на вирішення даного спору по суті
заявлених вимог, тобто на вирішення питання щодо відповідності
установчого договору від 28.02.2000р. вимогам чинного
законодавства в цілому.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
рішення товариства про зміни розміру
статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до
державного реєстру.
Як встановлено судами двох інстанцій, такі зміні зареєстровані
Ленінською районною адміністрацією виконкому Одеської міської
ради 13.06.2000р., не скасовані, не визнані недійсними, а відтак
є чинними. Після цих змін розмір статутного фонду товариства не
змінювався.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані
рішення та постанова грунтуються на законі, а наведені в
касаційній скарзі підстави для їх скасування не відповідають
вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “ОК”
залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 15.03.2004р. у справі № 17-6-40/02-6920
- без змін.