ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 17/469
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. - головуючий, Семчука В.В., Стратієнко Л.В. розглянув
касаційну скаргу та доповнення до неї ВАТ "Державний
експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Херсоні на
рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2004 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.05.2004 р. у справі N 17/469 за позовом ВАТ "Державний
експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Херсоні до
Української академії аграрних наук, 3-ті особи без самостійних
вимог на стороні позивача: Державна дослідно-експериментальна
агрофірма "Асканія-Нова", ТОВ "Універсал-Юг", 3-тя особа без
самостійних вимог на стороні відповідача: дослідне господарство
"Асканійське" про визнання недійсною постанови за участю
представників позивача - Голінько Л.І., 3-тіх осіб без самостійних
вимог на стороні позивача - Турченко С.В., Романенко В.М.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.03.2004 р. ВАТ
"Державний експортно-імпортний" банк України" в особі філії в
м. Херсоні в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
13.05.2004 р. рішення місцевого суду від 11.03.2004 р. залишено
без змін.
У касаційній скарзі та доповненні до неї ВАТ "Державний
експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Херсоні
просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від
11.03.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 13.05.2004 р., посилаючись на те, що вони прийняті з
порушенням норм законодавства, та прийняти нове рішення, яким
визнати недійсною постанову Президії Української академії аграрних
наук від 28.03.2002 р. (протокол N 4) "Про передачу бази
відпочинку "Лелека" з балансу Державної дослідно-експериментальної
агрофірми "Асканія-Нова" Інституту тваринництва степових районів
ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" - Національного наукового
селекційно-генетичного центру з вівчарства на баланс дослідного
господарства "Асканійське" Інституту олійних культур"; зобов'язати
відповідача передати дитячий оздоровчий табір "Аист" з балансу
дослідного господарства "Асканійське" на баланс Державної
дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова".
Відзиви на касаційну скаргу від відповідача, третіх осіб до
суду не надходили.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників позивача,
3-тіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача, суд
встановив наступне.
У липні 2003 р. ВАТ "Державний експортно-імпортний банк
України" в особі філії в м. Херсоні звернулося до господарського
суду з позовом та доповненнями до нього про визнання недійсною
постанови Президії Української академії аграрних наук від
28.03.2002 р. (протокол N 4) "Про передачу бази відпочинку
"Лелека" з балансу Державної дослідно-експериментальної агрофірми
"Асканія-Нова" Інституту тваринництва степових районів
ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" - Національного наукового
селекційно-генетичного центру з вівчарства на баланс дослідного
господарства "Асканійське" Інституту олійних культур " та
зобов'язання передати дитячий оздоровчий табір "Аист" з балансу
дослідного господарства "Асканійське" на баланс Державної
дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова".
Місцевий та апеляційний суди повно, всебічно дослідили надані
сторонами докази, належно їх оцінили і дійшли обґрунтованого
висновку про відмову в позові повністю. При цьому суди виходили з
того, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від
22.06.1999 р. N 1089 ( 1089-99-п ) (1089-99-п)
"Про перелік установ,
організацій та підприємств, які входять до складу Української
академії аграрних наук" дослідне господарство "Асканійське" та
Державна дослідно-експериментальна агрофірма "Асканія-Нова"
входять до сфери управління відповідача, який приймає рішення про
передачу майна в установленому законом порядку. Спірне майно
(майновий комплекс бази відпочинку "Лелека"), яке було передане з
балансу Державної дослідно-експериментальної агрофірми
"Асканія-Нова" на баланс дослідного господарства "Асканійське" на
підставі оскаржуваної постанови, є державною власністю. До того ж,
ст. 77 Статуту Української академії аграрних наук ( 1488-99-п ) (1488-99-п)
передбачено, що державне майно, передане у користування Академії,
не може бути предметом застави.
Слід зазначити, що судом апеляційної інстанції встановлено,
що оскаржувана постанова Президії Української академії аграрних
наук від 28.03.2002 р. (протокол N 4) прийнята в межах
компетенції, визначеної її Статутом, та у відповідності із
законодавством, зокрема, Законом України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
.
Доводи позивача про порушення при прийнятті оскаржуваної
постанови п. 1.7 договору застави від 28.04.2000 р. та ст. 17
Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
обґрунтовано спростовані
судом з посиланням на матеріали справи та ст. 24 Закону України
"Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, відповідно до якої
державним підприємствам забороняється виступати гарантами при
наданні суб'єктам підприємницької діяльності банківських кредитів,
а згідно п. 1.7 договору застави та ст. 17 Закону України "Про
заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки
за згодою заставодержателя. Власник спірного майна чи уповноважена
ним особа не давали згоду на передачу належного їм майна у
заставу.
До того ж, судами попередніх інстанцій вірно застосовано
ст. 4 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, яка передбачає, що
предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності,
приватизація яких заборонена законодавчими актами.
Твердження позивача в касаційній скарзі та доповненні до неї
про помилкові посилання суду на ст. 24 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, п. 2 ст. 5 Закону України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
були предметом
дослідження в суді апеляційної інстанції і спростовані судом як
необґрунтовані з посиланням на відповідні норми законодавства.
Решта доводів касаційної скарги та доповнення до неї
зводяться до посилання на обставини справи та необхідності
вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги
доказів позивача над іншими, тобто здійснення відмінної від
місцевого та апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить
вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не
приймаються.
Отже, судові рішення відповідають матеріалам справи, діючому
законодавству, тому підстав для задоволення касаційної скарги
немає.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2004 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.05.2004 р. у справі N 17/469 залишити без змін, а касаційну
скаргу та доповнення до неї ВАТ "Державний експортно-імпортний
банк України" в особі філії в м. Херсоні - без задоволення.