14/463 Про стягнення 835 442,32 грн. - Текст документа

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.12.04 відмовлено у задоволенні позовних вимог Національному банку України в особі Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області до Акціонерного банку “Брокбізнесбанк” про стягнення штрафу у розмірі 835 442,00 грн. за недорезервування грошових коштів в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київської області на кореспондентському рахунку банку за період з 16.06.1998 по 31.08.1998 р. (суддя Л.Іванова).

Рішення суду мотивоване тим, що єдиним законом, в якому визначається поняття доходу будь-якої юридичної особи, в т.ч. і комерційного банку, є Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) , тому склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового спливу за його вчинення визначаються законами, а не іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.04 залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від 11.02.04 з тих же підстав (колегія суддів у складі: В.Зеленін, Н.Коршун, П. Авдеєв).

Не погоджуючись з винесеними рішенням господарського суду та постановою апеляційної інстанції, Національний банк України в особі Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області просить скасувати зазначені рішення, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, скаржник вказує на те, що при притягненні АБ “Брокбізнесбанк” до відповідальності метою НБУ було не визначення його доходу як економічних вигод банку, а встановлення факту недорезервування коштів відповідачем на його кореспондентському рахунку.

Скаржник вважає, що ст. 48 Закону України “Про банки та банківську діяльність” (872-12) надано право стягувати з банків за рішенням суду штраф, розмір якого визначений як неправомірно одержаний доход, а розрахунок штрафу і порядок накладення стягнення деталізовані в Положенні про порядок формування банківською системою України обов’язкових резервів, затвердженому постановою Правління НБУ від 26.12.96 № 333 (v0410500-96) .

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Попередні судові інстанції встановили наступне.

За період з 16.06.1998р. по 31.08.1998р. відповідач допустив недорезервування грошових коштів на кореспондентському рахунку в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київської області, за що позивач нарахував штрафні санкції на суму 835 442 грн.

Згідно зі ст. 28 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (872-12) (в редакції від 1991р.), комерційні банки зобов’язані додержувати економічних нормативів, встановлених Національним банком України. Стаття 51 Закону передбачає, що Національний банк встановлює для комерційних банків економічні нормативи, в тому числі розмір обов’язкових резервів, що розміщуються у національному банку. Порядок розрахунку економічних нормативів визначається Національним банком України. Правління Національного банку України постановою від 26.12.96 № 333 (v0410500-96) затвердило Положення про порядок формування банківською системою України обов’язкових резервів.

Пунктами 5, 6 та 7 Положення (v0410500-96) визначено, що обов’язковому резервуванню підлягають усі кошти юридичних та фізичних осіб, залучені комерційними банками на їх баланс як у національній, так і в іноземній валюті, до залучених комерційними банками коштів відносяться кошти, що знаходяться на депозитних, розрахункових, поточних, бюджетних рахунках юридичних і фізичних осіб, Національний банк встановлює норму обов’язкових резервів від суми залучених коштів.

Стаття 48 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (872-12) надає право Національному банку застосовувати до суб’єктів банківської діяльності заходи впливу, в тому числі стягувати за рішенням суду штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу. Вказаний Закон не дає визначення поняття “доход” (519/94) . Однак, єдиним законом, в якому визначається поняття доходу будь-якої юридичної особи, в тому числі і комерційного банку є Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) . Пунктом 1.21 ст. 1 цього Закону встановлено до доходу відносить “Будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів...”

Статті 58, 92 Конституції України (254к/96-ВР) , рішення Конституційного Суду України від 30.05.01 передбачають, що склад правопорушення, як підстава притягнення особи до юридичної вўдповўдальностў та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законами, а не будь-якими іншими нормативно-правовими актами.

Інструкції, Правила, Положення Національного банку України є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають базуватися на положеннях законів України.

Статтею 2 Закону України “Про Національний банк України” (679-14) встановлено, що завдання, функції, повноваження і принципи організації Національного банку України визначаються Конституцією та законами України.

з огляду на встановлене попередніми судовими інстанціями, касаційною інстанцією не приймаються до уваги доводи скаржника про те, що суд до відносин, що регулюються спеціальним банківським законодавством, застосував норми податкового законодавства. Норми податкового законодавства не застосовувалися. Попередні судові інстанції лише констатували, що інструкції, Правили НБУ повинні базуватися на Законах України. Єдиний Закон, в якому дано поняття доходу будь-якої юридичної особі є Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) і це поняття відрізняється від тлумачення його НБУ у відомчих підзаконних актах.

За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку, що відсутні підстави стягувати штраф, який розрахований, у даному випадку, з розміру неправомірно одержаного доходу, при тому, що розмір доходу визначений позивачем всупереч приписам ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) .

Оскільки в ЗУ “Про банки та банківську діяльність” (872-12) не визначено поняття “Доход” (519/94) , а в Положенні про порядок формування банківською системою України обов’язкових резервів, затвердженому Правління НБУ від 26.12.96 № 333, визначення доходу не відповідає діючому Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) апеляційний суд правильно вказав, що відсутні правові підстави для притягнення відповідача до відповідальності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення та постанова, попередніх судових інстанцій прийняті відповідно до норм чинного законодавства та підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національного банку України в особі Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області залишити без задоволення, а постанову від 22.03.04 Київського апеляційного господарського суду у справі № 14/463 господарського суду м. Києва без змін.