ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 13/363
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П., Рибака В.В.,
розглянувши касаційну Центрального інституту післядипломної
скаргу педагогічної освіти Академії педагогічних
наук України
на постанову від 30.03.2004 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 13/363
за позовом Центрального інституту післядипломної
педагогічної освіти Академії педагогічних
наук України
до Акціонерної енергопостачальної компанії
“Київенерго”
про стягнення 84599,00 грн.,
за участю представників:
- позивача – Самопал Г.Ф.,
- відповідача –Срібняк В.С.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 12.01.2004 господарського суду міста Києва (суддя
Євдокимов О.В.) у справі № 13/363 задоволені повністю позовні
вимоги Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти
Академії педагогічних наук України; стягнуто з Акціонерної
енергопостачальної компанії “Київенерго” 84599,00 грн.
матеріальної шкоди та судові витрати. Рішення мотивоване тим, що
факт затоплення підвального приміщення корпусу № 3 по вул.
Артема внаслідок прориву магістральних трубопроводів
підтверджено актом від 30.09.2002.
Постановою від 30.03.2004 Київського апеляційного господарського
суду (судова колегія у складі: головуючий суддя Львов Б.Ю, судді
Коробенко Г.П. , Полянський А.Г.) у справі № 13/363 рішення від
12.01.2004 господарського суду міста Києва у цій справі
скасовано; в позові відмовлено; з Позивача стягнуто судові
витрати. Постанова мотивована тим, що Позивачем не доведено, що
причиною затоплення приміщення є розрив магістральної
тепломережі, яка належить Акціонерній енергопостачальній
компанії “Київенерго”, не доведено також і розмір шкоди.
Не погоджуючись з постановою від 30.03.2004 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 13/363, Центральний
інститут післядипломної педагогічної освіти Академії
педагогічних наук України подав до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену
постанову та залишити в силі рішення від 12.01.2004
господарського суду міста Києва у цій справі.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скаргу підлягає частковому задоволенню;
прийняті рішення та постанова апеляційного суду – скасуванню,
справа направленню на новий розгляд з таких підстав:
Судами першої апеляційної інстанції встановлено по матеріалах
справи, що 29.09.2002 позивачем було виявлено затоплення гарячою
водою підвального приміщення методичного корпусу № 3
Центрального інституту після дипломної педагогічної освіти АПН
України, що знаходиться за адресою м. Київ, вул.Артема, 52-А.
Внаслідок затоплення підвального приміщення інституту нанесені
матеріальні збитки в розмірі – 84599 грн., що підтверджено
висновками Будівельно-технічної експертизи від 24.11.2002.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано
тим, що затоплення відбулося внаслідок прориву магістральних
трубопроводів тепломережі, яка належить відповідачу, розмір
збитків підтверджено висновком експертизи від 24.11.2002.
Апеляційна інстанція перевіривши матеріали справи встановила, що
позивачем не доведено факт прориву тепломережі у зоні
відповідальності відповідача, розмір збитків базується виключно
на акті самого позивача і на цій підставі рішення господарського
суду міста Києва від 12.01.2004 скасовано, в позові відмовлено
повністю.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів вважає,
що судами як першої так і апеляційної інстанції неповно
з’ясовані фактичні обставини справи, що мають значення для
правильного вирішення спору і прийняті судові рішення у зв’язку
з цими недостатньо обґрунтовані чим порушені вимоги ст.ст. 42,
43, 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Поза увагою судів
залишились відомості які є в матеріалах справи, її фактичні
обставини, а також причини затоплення підвальних приміщень, які
встановлювались АК “Київенерго”. Не досліджувалось питання
належності теплових мереж (інженерних комунікацій), руйнування
яких встановлено АК “Київенерго” (Позивачу чи Відповідачу?). Не
з’ясовано належним чином, і по цій причині в позові відмовлено
повністю, розмір збитків, наявність вини у причинені шкоди з
обох сторін.
У відповідності з главою 40 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
– зобов’язання,
що виникають внаслідок заподіяння шкоди – в силу встановленої
законом презумпції вини заподіювача шкоди, на нього покладається
обов’язок доведення відсутності своєї вини (ст. 209 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
), до того ж суд повинен сприяти доведенню таких
доказів якщо вони є чи можуть бути у інших осіб.
Господарський суд апеляційної інстанції вказав наявність
відеозапису, який додано до матеріалів справи як одну з підстав
відмови в позові. Апеляційним судом залишено поза увагою
твердження позивача про те, що вказаний відеозапис зроблений не
в спірному приміщенні.
Наведене свідчить, що рішення були прийняті без наявності
належних доказів в обґрунтування позовних вимог та заперечення
проти них. При новому розгляді справи судом першої інстанції
необхідно усунути недоліки, повно і об’єктивно дослідити
матеріали справи та фактичні обставини, що мають значення для
правильного вирішення спору і прийняти обґрунтоване рішення.
З врахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Центрального інституту післядипломної
педагогічної освіти Академії педагогічних наук України на
постанову від 30.03.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 13/363 задовольнити частково.
Постанову від 30.03.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 13/363 та рішення господарського суду міста
Києва від 12.01.2004 скасувати.
Справу № 13/363 направити на новий розгляд до господарського
суду міста Києва.