ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 12/560
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П., Черкащенка М.М.,
розглянувши касаційну ДП “Компанія “Міжріччя” АТ “Інверсьйонес
скаргу Доркі С.А.”
на постанову від 24.02.2004 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 12/560
за позовом ЗАТ “Миколаївський гідролізно-дріжджовий
завод”
до ДП “Компанія “Міжріччя” АТ “Інверсьйонес
Доркі С.А.”
про розірвання договору купівлі-продажу,
за участю представників:
- позивача – Лесніченко Є.С.,
- відповідача – Апісарева С.О.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 25.12.2003 господарського суду міста Києва (судді
Якименко м. М., Прокопенко Л.В., Домнічева І.О.) у справі
№ 12/560 відмовлено в позові ЗАТ “Миколаївський
гідролізно-дріжджовий завод” до ТОВ “Компанія “Міжріччя” про
розірвання договору купівлі-продажу цілісного майнового
комплексу ЗАТ “Миколаївський гідролізно-дріжджовий завод”, який
був визнаний дійсним постановою від 04.03.2002 Одеського
апеляційного господарського суду по справі № 14/47.
Постановою від 24.02.2004 Київського апеляційного господарського
суду (судова колегія у складі: головуючий суддя Львов Б.Ю, судді
Коробенко Г.П. , Полянський А.Г.) у справі № 12/560 рішення від
25.12.2003 господарського суду міста Києва у цій справі
скасовано; позов задоволено; розірвано визнаний дійсним
постановою від 04.03.2002 Одеського апеляційного господарського
суду по справі № 14/47 договір купівлі-продажу цілісного
майнового комплексу ЗАТ “Миколаївський гідролізно-дріжджовий
завод”, укладений між ЗАТ “Миколаївський гідролізно-дріжджовий
завод” та ТОВ “Компанія “Міжріччя”; стягнуто з ДП “Компанія
“Міжріччя” АТ “Інверсьйонес Доркі С.А.” (правонаступник ТОВ
“Міжріччя”) судові витрати.
Не погоджуючись з постановою від 24.02.2004 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 12/560, ДП “Компанія
“Міжріччя” АТ “Інверсьйонес Доркі С.А.” подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу від 02.03.2004 (з
уточненням вимог до касаційної скарги від 01.07.2004), в якій
просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення
від 25.12.2003 господарського суду міста Києва у цій справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що господарським судом
апеляційної інстанції порушені вимоги норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
постановою від 04.03.2002 Одеського апеляційного господарського
суду по справі № 14/47 визнана дійсність договору
купівлі-продажу спірного майна (993/1000 частини цілісного
майнового комплексу ЗАТ “Миколаївський гідролізно-дріжджовий
завод”) з 06.09.2001, укладеного позивачем та відповідачем.
Рішенням від 14.08.2002 господарського суду Миколаївської
області у справі № 11/222 (4/138) задоволені позовні вимоги ТОВ
“Компанія “Міжріччя” про спонукання до виконання зобов’язання
про передачу зазначеного майна в натурі. Це рішення виконане
13.11.2002 державним виконавцем.
Оскільки кошти за придбане майно від покупця (ТОВ “Компанія
“Міжріччя”) до продавця (ЗАТ “Миколаївський
гідролізно-дріжджовий завод”) не поступили, з зв’язку з чим
виконання даного грошового зобов’язання втратило інтерес для
останнього, ЗАТ “Миколаївський гідролізно-дріжджовий завод”
звернувся з позовом про розірвання договору купівлі-продажу
993/1000 частини цілісного майнового комплексу ЗАТ
“Миколаївський гідролізно-дріжджовий завод”. Зазначені вимоги і
є предметом розгляду у справі № 12/560.
Господарський суд також встановив, що стосовно договору
купівлі-продажу 993/1000 частини цілісного майнового комплексу
ЗАТ “Миколаївський гідролізно-дріжджовий завод” сторони дійшли
згоди з усіх істотних умов, передбачених ст. 224 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
для договорів купівлі-продажу, та належним чином
оформили зазначене рішення.
Ухвалою від 22.01.2003 господарського суду Миколаївської області
провадження у справі № 2/1338 про банкрутство ЗАТ “Миколаївський
гідролізно-дріжджовий завод” припинено, затверджено звіт
ліквідатора і ліквідаційний баланс та ліквідовано ЗАТ
“Миколаївський гідролізно-дріжджовий завод”.
Рахунок ліквідаційної комісії закрито з.08.2002 року.
Провадження у справі про банкрутство ЗАТ “Миколаївський
гідролізно-дріжджовий завод” поновлено 03.11.2003 ухвалою
господарського суду Миколаївської області.
Місцевий господарський суд вважає, що відмови оплатити куплене
майно, яка відповідно до ст. 232 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
надає
продавцю право відмовитися від договору і вимагати відшкодування
збитків, в діях ДП “Компанія “Міжріччя” не вбачається, а
розрахунок по спірному договору не здійснений з вини позивача у
зв’язку з відсутністю відкритого у встановленому порядку
банківського рахунку для проведення ліквідаційної процедури.
На підставі встановленого господарський суд першої інстанції
відмовив в задоволенні позову, оскільки в порядку ст. 33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивачем не доведена вина відповідача у
невиконанні умов договору купівлі-продажу, як того вимагає
ст. 209 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Апеляційний господарський суд вважає, що відповідач не був
позбавлений можливості оплатити вартість переданого майна,
зокрема шляхом внесення коштів в депозит нотаріальної контори
або приватного нотаріуса на підставі ст. 177 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, а тому вимоги позивача про розірвання договору
підлягають задоволенню.
Колегія судів Вищого господарського суду України не погоджується
з позицією господарського суду апеляційної інстанції.
Апеляційний господарський суд не врахував, що відповідно з
п. 8.2 Інструкції “Про порядок відкриття та використання
рахункўв у національній та іноземній валюті”, затвердженої
постановою Правління НБУ від 18.12.1998 № 527, яка діяла до
01.01.2004, у разі ліквідації підприємства для проведення
ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок
підприємства, що ліквідовується, визначений ліквідатором
(ліквідаційною комісією). Інші рахунки, виявлені при проведенні
ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором
(ліквідаційною комісією).
А тому після виконання державним виконавцем 13.11.2002 рішення
від 14.08.2002 господарського суду Миколаївської області у
справі № 11/222 по передачі майна частини цілісного майнового
комплексу ЗАТ “Миколаївський гідролізно-дріжджовий завод” ДП
“Компанія “Міжріччя” не мала можливості перерахувати кошти на
рахунок позивача, який, як встановили господарські суди, був
закритий в серпні 2002 року.
Позиція господарського суду апеляційної інстанції стосовно
внесення суми боргу в депозит нотаріальної контори або
приватного нотаріуса є помилковою, оскільки статтею 177 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що боржник по грошовому зобов'язанню
або по зобов'язанню передати цінні папери має право внести
належні з нього гроші або цінні папери в депозит державної
нотаріальної контори або приватного нотаріуса, які повідомляють
про це кредитора, в разі відсутності кредитора, а також в разі
ухилення його від прийняття виконання або іншого прострочення з
його боку, а так само при відсутності представника недієздатного
кредитора.
Беручи до уваги викладене колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла висновку, що постанова апеляційного
господарського суду України прийнята без всебічного врахування
всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню, а рішення
господарського суду першої інстанції є правомірним і має бути
залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Компанія “Міжріччя” на постанову від
24.02.2004 Київського апеляційного господарського суду у справі
№ 12/560 задовольнити.
Постанову від 24.02.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 12/560 скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2003 у справі
№ 12/560 залишити без змін.