ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 12/141
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін:
позивача - А.А.А.,
відповідача - Б.Б.Б., В.В.В.,
розглянувши касаційну скаргу Кіровоградського обласного
територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.
Кіровоград (далі - обласне відділення АМК)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.12.2003 p.
зі справи 12/141
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю техно-торгового
центру "XXX", м. Н-ськ (далі - ТОВ ТТЦ "XXX")
до обласного відділення АМК
про визнання рішення недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ ТТЦ "XXX" подало до господарського суду Кіровоградської
області позов до обласного відділення АМК про визнання недійсним
рішення від 31.12.2002 (далі - оспорюване рішення).
Рішенням названого господарського суду від 12.09.2003 (суддя
Макаренко Г.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 09.12.2003 (колегія суддів у
складі: Неклеса М.П. - головуючий, судді Чоха Л.В. і Лисенко О.М.)
оспорюване рішення визнано недійсним; судові витрати покладено на
обласне відділення АМК. У прийнятті зазначених рішення та
постанови судові інстанції виходили з того, що обласним
відділенням АМК аналіз ринку технічного обслуговування та ремонту
реєстраторів розрахункових операцій у 2001 році в м. Н-ську
проведено неповно, а тому позивача безпідставно визнано таким, що
займав монопольне становище на цьому ринку в межах м. Н-ська з
часткою, що перевищувала 35 відсотків; доводи обласного відділення
АМК щодо пропуску позивачем двомісячного строку оскарження
оспорюваного рішення спростовується матеріалами справи.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України обласне
відділення просить скасувати постанову апеляційної інстанції і
передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу
мотивовано тим, що судом: порушено вимоги статті 8 Закону України
"Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) (3659-12)
і статті 1
Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"
( 2132-12 ) (2132-12)
в частині визначення меж товарного ринку, а також
монопольного становища суб'єктів господарювання на ньому; не
враховано приписи пункту 7 частини другої статті 14 Закону України
"Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) (3659-12)
в тій частині,
що визначення меж товарного ринку та монопольного становища
підприємців на ньому належить до повноважень названого Комітету та
його територіальних відділень і є їх виключним правом; невірно
застосовано приписи частини другої статті 52 Закону України "Про
захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
та статті 21 Закону
України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
; у
мотивувальній частині оскаржуваної постанови здійснено посилання
на розпорядження і рішення обласного відділення АМК, які не були
предметом судового розгляду в даній справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- оспорюваним рішенням адміністративної колегії обласного
відділення АМК:
ТОВ ТТЦ "XXX" визнано таким, що у 2001 році займало монопольне
становище на ринку технічного обслуговування та ремонту
реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) в межах м. Н-ська
з часткою, що підвищувала 35 відсотків;
визнано дії ТОВ ТТЦ "XXX" із встановлення у період з 01.09.2001 по
31.10.2001 необгрунтовано завищеної вартості робіт з опломбування
РРО шляхом нав'язування споживачам, у яких з цим товариством було
укладені угоди на технічне (сервісне) обслуговування РРО,
комплексної послуги з технічної перевірки конструкції і
програмного забезпечення РРО на відповідність еталону модифікації
з метою його опломбування засобами візуального контролю та
подвійного нарахування ПДВ на вартість пломб, порушення
антимонопольного законодавства, передбаченим абзацом сьомим статті
4 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"
( 2132-12 ) (2132-12)
у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом
встановлення монопольно високих цін (розцінок, тарифів) на свої
роботи (товари, послуги), що призвело до порушення прав
споживачів;
визнано дії ТОВ ТТЦ "XXX" із встановлення у той же період для
споживачів різної вартості (ціни) однієї й тієї ж роботи шляхом
встановлення різної вартості з причин, що не відносяться до
вартості цих робіт (послуг), порушенням, передбаченим абзацом
шостим статті 4 названого Закону ( 2132-12 ) (2132-12)
у вигляді зловживання
монопольним становищем шляхом встановлення дискримінаційних цін
(розцінок) на свої роботи (товари, послуги);
за зазначені порушення антимонопольного законодавства на ТОВ ТТЦ
"XXX" накладено штрафи в сумі по 3000 грн. кожний, усього 6000
грн.;
кошти ТОВ ТТЦ "XXX" в сумі 23031,25 грн. визнано незаконно
одержаним прибутком за рахунок встановлення дискримінаційних та
монопольно високих цін (розцінок) за опломбування РРО;
- ТОВ ТТЦ "XXX" брав на себе обов'язки з технічного обслуговування
і ремонту електронних контрольно-касових апаратів згідно із
заявками замовників (ВАТ "SSS", "YYY" "QQQ");
- з договорів, укладених між ТОВ ТТЦ "XXX" і замовниками,
вбачається, що оплата за виконані названим товариством роботи
проводилася згідно з рахунком і актом з переліком усіх видів
виконаних робіт і вартості цих робіт, наведених у додатках до
договорів;
- опломбування РРО проводилося відповідно до наказу Державної
податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 та
затвердженого ним Порядку реєстрації, опломбування та застосування
реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)
( z0107-01 ) (z0107-01)
, який передбачає декілька випадків опломбування РРО,
а не тільки після їх технічного обслуговування і ремонту. Тому є
помилковим і недоведеним твердження обласного відділення АМК про
безпідставність включення ТОВ ТТЦ "XXX" до рахунків на оплату та
прейскуранту робіт не тільки витрат з опломбування, а й витрат з
проведення робіт щодо перевірки конструкції і програмного
забезпечення РРО на відповідність еталону модифікації;
- проведення експертного дослідження та опломбування РРО різних
модифікацій з різною складністю програмного забезпечення цих
апаратів та з врахуванням їх технічного стану вимагали різної
кваліфікації спеціалістів, часу, а отже й витрат ТОВ ТТЦ "XXX";
- обласним відділенням АМК не доведено, що ТОВ ТТЦ "XXX" займало
монопольне становище на ринку технічного обслуговування та ремонту
РРО в межах м. Н-ська з часткою, що перевищувала 35 відсотків:
матеріали справи свідчать, що в названому місті існував ряд
підприємств, що працювали як сервісні центри з обслуговування РРО;
загальна кількість РРО, які бралися до розрахунку обласним
відділенням АМК, складає 1777 шт., в той час як за довідкою
державної податкової інспекції в м. Н-ську в 2001 році кількість
РРО в цьому місті становила 2266 шт.;
- у зверненні до суду ТОВ ТТЦ "XXX" не порушило строку,
передбаченого частиною першою статті 60 Закону України "Про захист
економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про обмеження монополізму
та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
(що був чинним на час виникнення спірних
правовідносин) зловживанням монопольним становищем вважаються,
зокрема, встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на
свої товари, що обмежують права окремих споживачів та встановлення
монопольно високих цін (тарифів, розцінок), що призвело або може
призвести до порушення прав споживачів.
Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень.
Скаржником не наведено будь-яких доводів щодо порушення або
неправильного застосування судом у розгляді справи цього
законодавчого припису або правил оцінки доказів, передбачених
статтею 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Скаржник, зазначаючи про те, що судом невірно застосовано
законодавчі норми "в частині визначення поняття - "товар", не
вказує, в чому саме він вбачає неправильність такого застосування.
Термін "товар" у розумінні Закону України "Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
означає продукт діяльності
(включаючи роботи, послуги, а також цінні папери), призначений для
реалізації.
Скаржник посилається на пункт 7 частини другої статті 14 Закону
України "Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) (3659-12)
, не
взявши до уваги, що цю статтю викладено в редакції Закону України
від 20.11.2003 № 1294-ІІІ ( 1294-15 ) (1294-15)
, який не має зворотної дії в
часі і не може застосовуватись до правовідносин, які існували у
2001 році та на момент прийняття оспорюваного рішення.
Суд першої інстанції як один з мотивів на користь визнання
оспорюваного рішення недійсним зазначає, що "діючим на час
прийняття оспорюваного рішення не передбачається така норма як
вилучення до Державного бюджету незаконно одержаного прибутку".
Цей довод суду (з яким погодилася апеляційна інстанція) є
безпідставним, оскільки, як встановлено самим місцевим
господарським судом, в оспорюваному рішенні зазначалося лише про
визнання коштів у сумі 23031,25 грн. незаконно одержаним
прибутком, а не про його вилучення в доход бюджету. Однак сама
лише помилковість такої мотивації не впливає на законність
судового рішення в цілому.
Отже, відповідні доводи касаційної скарги не можуть бути взяті до
уваги.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійсно, як про
це згадується в касаційній скарзі, помилково зазначив про
розпорядження голови обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України від XX.01.2002 № X1 та рішення
адміністративної колегії Кіровоградського обласного
територіального відділення Антимонопольного комітету України від
XX.12.2002 № X2 зі справи № 4-01/01-02, які (розпорядження й
рішення) не були предметом розгляду в даній справі. Однак
зазначення про ці акти державного органу має характер описки, не
впливає на правильність відповідного судового рішення по суті
справи і не підпадає під ознаки такого процесуального порушення,
яке було б безумовною підставою для скасування постанови
апеляційної інстанції (частина друга статті 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Описку в судовому
рішенні може бути виправлено відповідно до вимог статті 89
названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
.
З урахуванням наведеного не вбачається правових підстав для
скасування прийнятих по суті справи судових рішень.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.09.2003
p. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 09.12.2003 p. зі справи № 12/141 залишити без змін, а
касаційну скаргу Кіровоградського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь