ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 11/75
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін:
позивача - А.А.А.,
відповідача - не з'яв.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю агрофірми "XXX", смт. Н-ське - 1 P-ського району
Донецької області (далі - ТОВ "XXX")
на рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2004 p.
зі справи № 11/75
за позовом P-ського районного центру зайнятості, м. Р-ськ
Донецької області (далі - центр зайнятості)
до ТОВ "XXX"
про стягнення 245,33 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Центр зайнятості подав до господарського суду Донецької області
позов до ТОВ "XXX" про стягнення пені в сумі 245,33 грн.
Рішенням названого суду від 05.05.2004 (суддя Чернота Л.Ф.) позов
задоволено: з ТОВ "XXX" стягнуто на користь центру зайнятості
245,33 грн.; судові витрати покладено на відповідача. У прийнятті
рішення суд виходив з того, що ТОВ "XXX" не виконало своєчасно
обов'язку зі сплати страхових внесків із загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття, а тому
зобов'язане нести передбачену законом відповідальність.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
"XXX" просить рішення суду першої інстанції скасувати, у
задоволенні позову відмовити. Скаргу мотивовано: неправильністю
висновку суду про те, що на спірні правовідносини не поширюється
дія Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
; тим, що ТОВ "XXX" як платник фіксованого
сільськогосподарського податку звільнене від обов'язку сплачувати
внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття, а суд не взяв цього до уваги, порушивши
приписи Закону України "Про фіксований сільськогосподарський
податок" ( 320-14 ) (320-14)
.
У "відповіді на касаційну скаргу" центр зайнятості заперечує проти
її доводів з посиланням на приписи Законів України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
, "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та "Про фіксований сільськогосподарський
податок" ( 320-14 ) (320-14)
і просить рішення суду першої інстанції
залишити без змін.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин
справи та правильність застосування ним норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність
скасування судового рішення, прийнятого по суті справи, та
передачі останньої на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції з урахуванням такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що :
- проведеною у ТОВ "XXX" перевіркою виявлено порушення ним вимог
Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття"( 1533-14 ) (1533-14)
, про що складено і
підписано сторонами без розбіжностей акт від 20.08.2003 № 76 ;
- ТОВ "XXX" зареєстроване у Фонді загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття (далі -
Фонд) 19.05.99 за № 124;
- предметом спору є стягнення заборгованості, яка виникла у період
з січня 2001 року по квітень 2003 року з платежів до Фонду.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття
визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
. Розмір
внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття (далі Фонд) встановлено Законом
України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового
державного соціального страхування" ( 2213-14 ) (2213-14)
.
Стаття 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
визначає страхування
на випадок безробіття як один з видів загальнообов'язкового
державного соціального страхування.
Порядок нарахування внесків та їх сплати регулюється Інструкцією
про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх
надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття ( z0030-01 ) (z0030-01)
, затвердженою
наказом Міністерства праці та соціальної політики України від
18.12.2000 № 339 (далі - Інструкція).
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
функції робочих органів виконавчої
дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної
Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські,
районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри
зайнятості. Аналогічний за змістом припис вміщено в абзаці першому
пункту 3.1 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
.
Зазначена норма Закону України "Про загальнообов'язкове державне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
відносить до
компетенції - робочих органів Фонду, зокрема, проведення збору
страхових внесків, контроль за правильністю нарахування,
своєчасністю сплати страхових внесків, а також витратами за
страхуванням на випадок безробіття, представництво інтересів Фонду
в судових та інших органах.
Частиною 1 статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та пунктом
9.1 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
визначено відповідальність роботодавця
за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків. У
разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальники
сплачують суму донарахованих контролюючим органом внесків
(недоїмки), штраф та пеню.
Згідно з частиною 2 статті 38 названого Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
не
сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход
Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у
разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій,
передбачених цією статтею, не застосовується. Статтею 39 цього ж
законодавчого акта ( 1533-14 ) (1533-14)
передбачено, що спори, які
виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому
порядку.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.4 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
контроль за
правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та
надходженням страхових внесків здійснюється центрами зайнятості
шляхом проведення планових перевірок, за результатами яких
складається акт у двох примірниках і підписується особами, які
проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером
страхувальника. Один примірник акта передається під розписку
керівникові або головному бухгалтеру страхувальника, інший
залишається в центрі зайнятості, який проводив перевірку. В акті
зазначається, за який період проведено перевірку, які виявлено
порушення при нарахування і оплаті страхових внесків.
Згідно з вимогами пункту 9.7 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
не сплачені в
строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в доход Фонду із
страхувальника у безспірному порядку незалежно від результатів
фінансово-господарської діяльності на підставі акта ненормативного
характеру (розпорядження) директора Державного центру зайнятості
або його заступників, директора центру зайнятості Автономної
Республіки Крим, директорів обласних, Київського та
Севастопольського міських центрів зайнятості та їх заступників.
Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 20.02.2003 № 550-ІІV ( 550-15 ) (550-15)
) цей Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами.
Згаданим Законом України від 20.02.2003 № 550-ІV "Про внесення
змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 550-15 ) (550-15)
до числа контролюючих органів віднесено органи
фондів загальнообов'язкового соціального страхування - стосовно
внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у
межах компетенції цих органів, встановленої законом.
З огляду на викладене після набрання чинності зазначеним Законом
України від 20.02.2003 № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
, тобто після
26.03.2003, погашення зобов'язань зі сплати внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється
згідно з приписами Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Ці приписи не відносять органи
фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування до
числа органів стягнення, які зазначено у підпункті 2.3.1 пункту
2.2. статті 3 відповідного законодавчого акта ( 2181-14 ) (2181-14)
і які
уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу.
Водночас органи фондів загальнообов'язкового державного
страхування є контролюючими органами у розумінні статті 2 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
і
користуються відповідними повноваженнями згідно з цим Законом та
іншими нормативно-правовими актами.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає
такому платнику податків податкову вимогу. Якщо контролюючий
орган, що провів процедуру узгодження суми податкового
зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий
контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає податкові вимоги (підпункт 6.2.1
пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 № 1387 "Про
затвердження порядку надіслання органам державної податкової
служби подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податку та інформації про скасування або зміну суми
нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду
(господарського суду) від інших контролюючих органів"
( 1387-2001-п ) (1387-2001-п)
визначено, зокрема, правовий механізм надсилання
контролюючим органом, який не є органом державної податкової
служби, подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податків. На підставі зазначеного подання
податковий орган здійснює передбачені законодавством заходи з
погашення податкового боргу платника податків.
Суд першої інстанції у розгляді даної справи припустився
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, що виявилося в такому.
З огляду на законодавчі зміни у визначенні порядку і органів
стягнення заборгованості за внесками до Фонду у зв'язку з
прийняттям Закону України від 20.02.2003 № 550-IV ( 550-15 ) (550-15)
важливе значення для правильного розгляду даної справи має точне
визначення періоду часу, протягом якого утворилася така
заборгованість та за який вона стягується в судовому порядку або
відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Проте суд першої інстанції у розгляді справи дійшов
необґрунтованого висновку про те, що фінансові, правові та
організаційні засади загальнообов'язкового державного страхування
на випадок безробіття регулюються нормами Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
з 01.01.2001. Суд не з'ясував точного
періоду, за який стягується заборгованість (по 01.04.2003 чи то по
30.04.2003) і, крім того, не встановив, чи приймався відповідно до
вимог Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
акт ненормативного характеру про
стягнення суми заборгованості.
Суд також не встановив обставин щодо наявності у ТОВ "XXX" статусу
платника фіксованого сільськогосподарського податку та обставин,
пов'язаних зі сплатою (чи несплатою ) цим товариством в
установленому порядку названого податку в період часу, за який
стягується заборгованість, і зокрема, чи увійшли до цього податку
(якщо він сплачувався) суми збору на обов'язкове соціальне
страхування та яким чином це вплинуло на зобов'язання ТОВ "XXX" зі
сплати внесків до Фонду.
Таким чином, прийняте по суті справи судове рішення ґрунтується на
неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету
доказування, а отже неможливо зробити висновок про правильність
застосування попередньою судовою інстанцією норм матеріального
права
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів на іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до закону.
Керуючись статтями 111-7-111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
агрофірми "XXX" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2004 p.
зі справи № 11/75 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької
області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь