ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                         ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
 
 20.07.2004                                     Справа N 05/22-04
 
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.,
 
розглянувши касаційну  скаргу  сільськогосподарського  виробничого
кооперативу "XXX",  с.  Н-ське P-cького району Харківської області
(далі - СГВК "XXX")
 
на рішення  господарського суду Харківської області від 18.03.2004
p.
 
та постанову Харківського  апеляційного  господарського  суду  від
29.04.2004 p.
 
зі справи 05/22-04
 
за позовом   Фонду  загальнообов'язкового  державного  соціального
страхування України на випадок  безробіття  в  особі  Харківського
обласного  центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції
Фонду, м.Харків (далі - центр зайнятості)
 
до СГВК "XXX"
 
про   стягнення 26816,31 грн.
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Центр зайнятості подав до господарського суду Харківської  області
позов  до  СГВГ  "XXX"  про  стягнення заборгованості зі страхових
внесків  до  Фонду  загальнообов'язкового  державного  соціального
страхування  України  на  випадок  безробіття  (далі -Фонд) в сумі
25017,97 грн. та пені в сумі 1498,34 грн., усього 26816,31 грн.
 
Рішенням названого суду від 18.03.2004 (суддя  Ольшанченко  В.І.):
прийнято   відмову   позивача   від  позову  в  частині  стягнення
заборгованості в сумі 3000 грн. і припинено провадження у справі в
цій  частині;  позовні  вимоги  задоволено частково:  з СГВК "XXX"
стягнуто заборгованість зі страхових внесків до Фонду за період  з
01.01.2001 по 31.12.2002 в сумі 22017,97 грн. та пеню в сумі 94,36
грн.  на  користь  Фонду  в  особі  центру  зайнятості,  а   також
відповідну суму судових витрат;  в решті суми позову відмовлено. У
прийнятті  відповідного  рішення  суд  виходив  з  обгрунтованості
позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості, але вважав,
що позивач припустився помилки у  нарахуванні  пені  за  період  з
01.01.2002 по 31.03.2003.
 
Постановою Харківського   апеляційного   господарського  суду  від
29.04.2004 (колегія суддів у  складі:  головуючий  -  Гагін  М.В.,
судді  Лакіза В.В.  і Токар М.В.) у задоволенні апеляційної скарги
СГВК  "XXX"  відмовлено,  апеляційну  скаргу   центру   зайнятості
задоволено:  рішення  суду  першої  інстанції  скасовано частково;
позовні вимоги в частині стягнення 1403,98 грн. задоволено; з СГВК
"XXX"   стягнуто  на  користь  Фонду  в  особі  центру  зайнятості
зазначену суму пені;  на СГВК "XXX" покладено  судові  витрати;  в
решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. У прийнятті
відповідної постанови суд виходив з того,  що рішення суду  першої
інстанції  в  частині  відмови  у задоволенні вимог щодо стягнення
пені в сумі 1403,98 грн. прийнято за неповного з'ясування обставин
справи та не відповідає нормам матеріального права.
 
У касаційній  скарзі  до  Вищого  господарського суду України СГВК
"XXX"  просить  рішення  суду  першої   інстанції   та   постанову
апеляційної  інстанції  з цієї справи скасувати і направити справу
на новий розгляд або в позові відмовити. Скаргу мотивовано тим, що
судові   інстанції   у  розгляді  справи  неправильно  застосували
підпункт 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про  порядок
погашення  зобов'язань  платниками  податків  перед  бюджетами  та
державними цільовими фондами" ( 2181-14  ) (2181-14)
        ,  оскільки  позивач  у
справі  зобов'язаний  був  визнати  недоїмку  і  штрафні санкції з
внесків до Фонду безнадійним податковим боргом та списати їх.
 
Скаржник також  зазначає,  що   не   одержував   ухвал   місцевого
господарського  суду,  в  зв'язку з чим був позбавлений можливості
захищати свої права у розгляді справи в суді першої інстанції.
 
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
 
Сторони відповідно до статті 111-4  Господарського  процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі - ГПК України) належним чином
повідомлені  про  час  і   місце   розгляду   касаційної   скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
 
Згідно з  абзацом четвертим пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства
в господарських судах ( v0075600-02 ) (v0075600-02)
        , затвердженої наказом Голови
Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, на звороті
у  лівому  нижньому   куті   першого   примірника   процесуального
документа,  який залишається у справі,  проставляється відповідний
штамп суду  з  відміткою  про  відправку  документа,  що  містить:
вихідний  реєстраційний  номер,  загальну  кількість  відправлених
примірників документа,  дату відправки,  підпис  працівника,  яким
вона здійснена.
 
У матеріалах  справи наявні ухвали господарського суду Харківської
області:  від 26.01.2004 про порушення провадження у  справі;  від
11.02.2004  про  відкладення  розгляду справи на 01.03.2004 та від
01.03.2004 про відкладення розгляду справи на 15.03.2004.
 
Жоден з цих процесуальних документів  не  має  зазначеного  штампу
суду  з  відповідною відміткою;  на їх звороті є позначки лише про
дати, як можна гадати, надсилання ухвал.
 
З урахуванням наведеного твердження СГВК "XXX" про неодержання ним
згаданих ухвал залишається не спростованим.
 
Апеляційна інстанція  не  звернула  на  це  уваги  і  помилково не
застосувала у розгляді справи норму пункту 2 частини другої статті
104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  якою передбачено,  що порушення норм
процесуального  права  є  в  будь-якому  випадку   підставою   для
скасування  рішення  місцевого  господарського  суду,  якщо справу
розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін,
не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
 
Порушення норм   процесуального   права  є  в  будь-якому  випадку
підставою  для  скасування   рішення   місцевого   або   постанови
апеляційного господарського суду , якщо справу розглянуто судом за
відсутності будь-якої із сторін,  не повідомленої  належним  чином
про  час  і  місце  засідання  суду (пункт 2 частини першої статті
111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ).
 
З огляду  на  викладене  судові  рішення  по  суті  даної  справи,
прийняті   з  порушенням  норм  процесуального  права,  підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
 
Керуючись статтями  111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
1. Касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу
"XXX" задовольнити.
 
2. Рішення  господарського суду Харківської області від 18.03.2004
p.  та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
29.04.2004 p. зі справи № 05/22-04 скасувати.
 
Справу передати   на   новий   розгляд   до   господарського  суду
Харківської області.
 
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь