ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 20.07.2004                                       Справа N 05/112
 
                           м. Київ
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.
 
розглянувши
касаційну скаргу    управління   ПФУ в P-ському районі  Черкаської
                    області
 
на                  рішення господарського суду Черкаської області
                    від      09.03.2004 року      та     постанову
                    Київського   апеляційного господарського  суду
                    від 14.04.2004 року
 
у справі            № 05/112
 
за позовом          управління   ПФУ  в P-ському районі Черкаської
                    області
 
до                  СТОВ "XXX"
 
про                 стягнення 5289,50 грн.,
 
За участю представників сторін
 
від позивача не з'явився,
від відповідача не з'явився
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням господарського  суду  Черкаської  області  від 09.03.2004
року (суддя Швидкий В.А.) у  позові  управління  Пенсійного  фонду
України в P-ському районі до СТОВ "XXX" про стягнення 5289,50 грн.
відмовлено на підставі п.  2.1 ст.  2 та п.п.  2.3.1 п.  2.3 ст. 2
Закону   України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників
податків    перед   бюджетами  та  державними  цільовими  фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від
14.04.2004 року зазначене рішення суду першої  інстанції  залишено
без змін з тих же підстав.
 
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх судових інстанцій,
позивач звернувся з касаційною скаргою  до  Вищого  господарського
суду  України в якій просить скасувати рішення господарського суду
Черкаської області від 09.03.2004  року  та  постанову  Київського
апеляційного  господарського  суду  від 14.04.2004 року у справі №
05/112 і справу передати на новий розгляд,  посилаючись на невірне
застосування  судами норм матеріального і процесуального права,  а
саме ст.ст.  46,  124,  129 Конституції України  ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
        ,
ст.ст.  10,  101   Закону   України  "Про  пенсійне  забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
         і ст. 1 Господарського процесуального кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
 
Заслухавши суддю   -   доповідача,   проаналізувавши  правильність
застосування судами норм  матеріального  і  процесуального  права,
судова  колегія вважає,  що касаційна скарга підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
 
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач
звернувся з позовом до відповідача про стягнення 5289,50 грн.,  що
становить  суму  переплати  по  пенсіям  громадян,   яка   виникла
внаслідок   видачі   довідок   про  їх  заробітну  плату,  які  не
відповідають дійсності,  тобто із  завищенням  розміру  заробітної
плати.
 
Суд першої  та  апеляційної  інстанції,  мотивуючи  судові рішення
посилаються на  те,  що  позивач  є  контролюючим  органом,  а  не
органом,   який   уповноважений  здійснювати  заходи  з  погашення
податкового боргу і тому не має права  на  звернення  до  суду  із
заявою  про  примусове  стягнення податків до бюджету та державних
цільових фондів. Суди, приймаючи рішення посилаються на п. 2.1 ст.
2 та п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
Пунктом 2.1 ст. 2 зазначеного закону ( 2181-14 ) (2181-14)
         визначено перелік
контролюючих органів.  Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2  цього
закону  ( 2181-14  ) (2181-14)
          встановлено,  що  органами,  уповноваженими
здійснювати заходи  з  погашення  податкового  боргу,  є  виключно
податкові   органи,   а   також  державні  виконавці  у  межах  їх
компетенції.
 
Проте, судова   колегія   не   може   погодитись   з    висновками
господарських   судів   попередніх  інстанцій,  оскільки  вони  не
відповідають нормам чинного законодавства і протирічать  фактичним
обставинам у справі.
 
Відповідно до  частини  другої  статті  101  Закону  України  "Про
пенсійне забезпечення" ( 1788-12  ) (1788-12)
          підприємства  та  організації
несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам
або  державі  внаслідок  несвоєчасного  оформлення   або   подання
пенсійних документів,  а також за видачу недостовірних документів,
і відшкодовують її.
 
Однак, як видно  з  матеріалів  справи,  судовими  інстанціями  не
досліджувалися  питання  чи  є  видані  відповідачем  довідки саме
документами,  що свідчать по стаж трудової діяльності  та  чи  мав
право  позивач призначати пенсію на підставі цих довідок,  а також
чи є достовірними викладені у довідках дані.  Крім того,  суди  не
дослідили  той  факт,  за  який  саме  період виникла переплата по
пенсіям громадян і на підставі якого акту вона була виявлена.
 
Господарськими судами оскаржувані рішення були прийняті вже на час
дії  Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне соціальне
страхування" ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
        , за яким органи Пенсійного фонду України
є органами стягнення.
 
Тільки з  урахуванням  цих  обставин  судові інстанції могли дійти
висновку про наявність чи відсутність заподіяння позивачеві шкоди.
 
Відповідні обставини  входять  до  предмету  доказування  в  даній
справі та мають значення для правильного вирішення спору.
 
Не з'ясувавши  їх,  судові  інстанції  припустилися  неправильного
застосування приписів частини  першої  статті  4-7  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         щодо прийняття судового
рішення  за  результатами  обговорення  усіх  обставин  справи  та
частини  першої  статті  43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
         стосовно
всебічного,  повного і об'єктивного розгляду  в  судовому  процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
 
Касаційна ж  інстанція  згідно  з частиною другою статті 111-7 ГПК
України ( 1798-12  ) (1798-12)
          не  має  права  встановлювати  або  вважати
доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про  достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу одних
доказів над іншими,  збирати нові докази або додатково  перевіряти
докази.
 
У новому  розгляді  справи  господарського  суду  слід  встановити
зазначені в цій постанові обставини,  дати їм  правову  оцінку  та
вирішити спір відповідно до вимог закону.
 
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу  управління  ПФУ  в  P-ському  районі  Черкаської
області задовольнити.
 
Рішення господарського суду Черкаської області від 09.03.2004 року
та  постанову  Київського  апеляційного  господарського  суду  від
14.04.2004 року скасувати.
 
Справу передати до господарського суду Черкаської області на новий
розгляд.
 
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді      Бур'янова С.С.
           Яценко О.В.