ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 8/193-9/110-1251
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"ХХХ", м. Н-ськ (далі - ТОВ "ХХХ")
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.12.2003
зі справи № 8/193-9/110-1251
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Н-ській
області, м. Н-ськ (далі - Інспекція)
до ТОВ "ХХХ"
про стягнення 745,17 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.08.2003
(суддя Жук Г.А.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення
мотивовано посиланням на те, що Інспекція неправомірно вважає
порушенням нарахування ТОВ "ХХХ" торговельної надбавки саме від
оптової ціни виробника (митної вартості), яку визначено в
накладних, і тому помилково та неправомірно здійснює розрахунок
суми необґрунтовано отриманої виручки та розрахунок штрафу, в
основу яких покладено закупівельну ціну.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 (суддя Городечна М.І. - головуючий, судді Юркевич М.В.,
Бонк Т.Б.) назване рішення скасовано, позов задоволено: з ТОВ
"ХХХ" стягнуто в доход державного бюджету 248,39 грн. економічних
санкцій та 496,78 грн. штрафу. Постанову мотивовано посиланням на
те, що відповідач порушив методологічні засади формування у
бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у
фінансовій звітності, передбачені Законом України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси"
( z0751-99 ) (z0751-99)
, затвердженим наказом Міністерства фінансів України
від 20.10.99 №246 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
02.11.99 №751/4044.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
"ХХХ" просить скасувати постанову апеляційної інстанції і
припинити провадження у справі. Касаційну скаргу мотивовано
посиланням на те, що апеляційним господарським судом при розгляді
справи застосовано акти, які носять рекомендаційний характер, а
саме листи Міністерства економіки та з питань європейської
інтеграції України, які роз'яснюють, що при визначенні
оптово-відпускної ціни виробник (митної вартості) необхідно
керуватися законодавством з бухгалтерського та податкового обліку.
Крім того, статті 7, 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
не дають чіткого визначення оптової ціни виробника
(митної вартості) та її різниці від закупівельної ціни.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями
фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про наявність підстав для часткового
задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- Інспекцією проведено перевірку дотримання порядку формування і
застосування цін на лікарські вироби та вироби медичного
призначення ТОВ "ХХХ";
- перевіркою встановлено, що в окремих випадках ТОВ "ХХХ" допущено
перевищення граничних рівнів торговельних надбавок, встановлених
розпорядженням Н-ської обласної державної адміністрації від
24.12.2001 № 580 "Про встановлення торгівельних надбавок (націнок)
на лікарські засоби і вироби медичного призначення ";
- за період з 28.01.2002 по 21.02.2003 ТОВ "ХХХ" зайво одержано
248,39 грн. виручки, про що складено акт від 14.02.2003;
- за результатами перевірки Інспекцією прийнято рішення від
21.02.2003 № 18, яким до ТОВ "ХХХ" застосовано економічні санкції,
а саме вилучення в доход державного бюджету 248,39 грн. одержаної
виручки та 496,78 грн. штрафу;
- ТОВ "ХХХ" отримало від посередницьких структур лікарські засоби,
ціни на які підлягають державному регулюванню, які в накладних на
відпуск цих препаратів в графі "митна ціна/оптова виробника"
проставлялися "прайсові, рекламні ціни", і до
яких відповідач при формуванні роздрібної ціни застосував
надбавку в розмірі 35 процентів;
- матеріали справи не містять відомостей про застосування
відповідачем митної вартості товару при нарахуванні надбавки;
- за розрахунком суми необґрунтовано одержаної виручки та
накладними, фактична відпускна ціна, за якою ТОВ "ХХХ" придбало
лікарські засоби і згідно з якою фактично провело оплату, названа
в накладних "оптово-відпускна ціна", є меншою від оптової ціни
таких засобів у зв'язку з застосуванням
підприємствами-постачальниками торгової знижки при оптовій
реалізації лікарської продукції.
Причиною спору в даній справі стало неправомірне, на думку
позивача, застосування відповідачем торговельних надбавок не до
цін виробника, за якими фактично реалізовувалися лікарські засоби,
а до цін, названих оптово-відпускними, за якими не проводилося
фактичної реалізації ліків.
Статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
(далі - Закон) передбачено, що в народному господарстві
застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та
регульовані ціни і тарифи. Відповідно до статті 7 Закону
( 507-12 ) (507-12)
вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види
продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється
державне регулювання цін і тарифів.
Відповідно до статті 8 Закону ( 507-12 ) (507-12)
державне регулювання цін
і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих
цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних
відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Згідно зі статтею 4 Закону ( 507-12 ) (507-12)
Кабінет Міністрів України
визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані
та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними
органами державного управління та визначає повноваження органів
державного управління в галузі встановлення і застосування цін
(тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Розпорядженням Голови Н-ської обласної державної адміністрації від
24.12.2001 № 580 встановлено граничний рівень торговельної
надбавки на лікарські засоби і вироби медичного призначення,
зазначені у переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і
виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному
регулюванню, і які реалізуються населенню через аптечну мережу, в
розмірі 35 процентів до оптової ціни виробника (митної вартості).
Відповідно до пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від
25.12.96 № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої
влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін
(тарифів)" ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
граничні торговельні надбавки (націнки)
на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зазначені у
переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів
медичного призначення, ціни на які підлягають державному
регулюванню, що реалізуються населенню через аптечну мережу,
встановлюються на рівні не вище ніж 35 відсотків оптової ціни
виробника (митної вартості), а на ті, що придбаваються державними
та комунальними закладами охорони здоров'я за бюджетні кошти, - на
рівні не вище ніж 10 відсотків оптової ціни виробника (митної
вартості).
Перелік вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів
медичного призначення, ціни на які підлягають державному
регулюванню ( z1045-01 ) (z1045-01)
, затверджено наказом Міністерства охорони
здоров'я України та Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України №480/294 від 03.12.2001,
зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.12.2001 за
№1045/6236.
Питання визначення митної вартості регламентуються постановою
Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 №1598 "Про затвердження
Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у
разі переміщення їх через митний кордон України" (1598-98-п ), яка
діяла на момент виникнення спірних правовідносин, проте
попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідачем не
застосовувалася митна вартість товару при нарахуванні торговельної
надбавки.
Нормативне визначення оптової ціни виробника у законодавстві
відсутнє. Тому, на думку Інспекції, при обрахуванні надбавок
позивачеві слід було виходити з фактичної відпускної ціни
продавця, яку зафіксовано в бухгалтерських документах позивача
(покупця) відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
. Проте таке твердження не
відповідає вимогам зазначених вище нормативних актів з питань
ціноутворення, які пов'язують обрахування ціни саме з оптовою
ціною виробника.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивачем в
обґрунтування факту порушення відповідачем рівня граничної
торговельної надбавки покладено закупівельну ціну товару, що
підтверджується розрахунками суми необґрунтовано одержаної виручки
та накладними на отримання товару від продавця. Відповідач же
нараховує торговельну націнку від оптової ціни виробника, яку
зазначено в накладних поставника (продавця товару) і яка
відрізняється від відпускної ціни, зазначеної в тих же накладних.
Місцевим судом також встановлено, що з додатку №3 до акта
перевірки вбачається нарахування відповідачем надбавки в розмірі
35% саме до "митної вартості", як і визначено нормативними
документами, а не за відпускною ціною, як вважає відповідач.
Таким чином, судом першої інстанцій зроблено вірний висновок про
відсутність порушень дисципліни цін відповідачем з урахуванням
того, що встановлення граничного рівня торгової надбавки на
лікарські засоби і вироби медичного призначення у процентному
відношенні саме до оптової ціни виробника (митної вартості) є
правильним, оскільки інших граничних тарифів та порядку їх
визначення законодавчо не встановлено.
Отже, на думку Вищого господарського суду України, постанову
апеляційного господарського суду з даної справи необхідно
скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 зі справи № 8/193-9/110-1251 скасувати.
3. Рішення господарського суду Тернопільської області від
20.08.2003 зі справи № 8/193-9/110-1251 залишити без змін.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь