ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.07.2004                                      Справа N 8/343-03

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 30.09.2004

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого - судді Плахотнюк С.О.,

     суддів: Панченко Н.П., Рибака В.В.,

     розглянувши касаційну            скаргу            приватного

сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Нападівська"

     на постанову  від   16.03.2004   Житомирського   апеляційного
господарського суду

     у справі N 8/343-03

     за позовом ПСП "Агрофірма "Нападівська"

     до - СТОВ "Нападівське",

        - ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер"

     про визнання договору поруки  за  N  187/3-п  від  27.12.2002
недійсним,

     за участю представників:

     - позивача - Бойка С.Є., Рябчинського О.Ю.,

     - відповідача 1 - не з'явився,

     - відповідача 2 - Єфімова О.М.,

     В С Т А Н О В И В:

     Рішенням від  02.12.2003   господарського   суду   Вінницької
області  у  справі  N  8/343-03  визнано  недійсним договір поруки
N 187/3-п   від   27.12.2002,   укладений   між   ПСП   "Агрофірма
"Нападівська"  з СТОВ "Нападівське" та ВАТ "Селянський комерційний
банк  "Дністер".  З  СТОВ  "Нападівське"  та  з  ВАТ   "Селянський
комерційний   банк  "Дністер"  стягнуто  судові  витрати.  Рішення
мотивоване тим, що вказаний договір поруки за формою не відповідає
вимогам чинного законодавства.

     Постановою від    16.03.2004    Житомирського    апеляційного
господарського суду у справі  N  8/343-03  апеляційну  скаргу  ВАТ
"Селянський  комерційний  банк  "Дністер" задоволено;  рішення від
02.12.2003 господарського суду Вінницької  області  у  цій  справі
скасовано;  прийнято  нове  рішення,  яким  в  позові про визнання
договору поруки недійсним відмовлено;  з Позивача стягнуто  судові
витрати.

     Не погоджуючись  з  постановою  від  16.03.2004 Житомирського
апеляційного  господарського  суду  у  справі  N   8/343-03,   ПСП
"Агрофірма  "Нападівська"  подало  до  Вищого  господарського суду
України касаційну  скаргу,  у  якій  просить  скасувати  зазначену
постанову та залишити в силі рішення від 02.12.2003 господарського
суду Вінницької області у цій справі.  Касаційна скарга мотивована
тим,  що  апеляційним  господарським судом неправильно застосовано
норми матеріального  права,  зокрема  ст.ст.  62,  191   ЦК   УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
        .

     Заслухавши доповідача,   представників   сторін,  перевіривши
правильність застосування норм процесуального права судова колегія
Вищого  господарського суду України дійшла висновку,  що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Господарськими судами попередніх  інстанцій  встановлено,  що
27.12.2002  між  ПСП  "Агрофірма "Нападівська" (поручитель) та ВАТ
"Селянський  комерційний  банк  "Дністер"  в  особі  Козятинського
територіального     відокремленого    безбалансового    відділення
(кредитор) за участю СТОВ "Нападівське" (боржник) укладено договір
поруки N  187/3-п.  Під  час  укладання  вказаного договору поруки
Петренко  Сергій  Миколайович  був   представником   на   підставі
адміністративних  актів  одночасно  від  двох юридичних осіб:  ПСП
"Агрофірма "Нападівська" та СТОВ "Нападівське".

     Висновок колегії    суддів     Житомирського     апеляційного
господарського  суду що "сторонами договору поруки є поручитель та
кредитор.  Боржник  же  в  забезпечуваному  порукою   зобов'язанні
учасником (стороною) не є" не відповідає приписам ст.ст.  191, 192
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        . Законодавством України не заборонено боржнику
в   забезпечення  кредитного  договору  укладати  (бути  стороною)
договір поруки нарівні з кредитором та поручителем.

     Відповідно до ст. 29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних
прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють
у межах прав, наданих їм законом або статутом (положенням). Згідно
ч. 1  ст. 62  ЦК  УРСР  угода ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  укладена однією особою
(представником) від імені другої особи (яку представляють  в  силу
повноваження,   що   ґрунтується   на   довіреності,   законі  або
адміністративному акті,  безпосередньо створює,  змінює і припиняє
цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.

     Відповідно до ст.  62 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         представник не може
укладати  угоди  від  імені  особи,  яку  він  представляє,  ні  у
відношенні   себе   особисто,   ні   у  відношенні  другої  особи,
представником якої він одночасно є. Ст. 48 ЦК УРСР передбачено, що
недійсною  є  та  угода,  що  не відповідає вимогам закону.  Отже,
висновок   господарського    суду    Вінницької    області    щодо
невідповідності  договору  поруки N 187/3-п від 27.12.2002 вимогам
чинного законодавства,  і як наслідок визнання недійсним вказаного
договору на підставі ст. 48 ЦК УРСР обґрунтований.

     На підставі    вищевикладеного    колегія    суддів    Вищого
господарського суду дійшла  висновку,  що  постанова  апеляційного
господарського  суду  підлягає  скасуванню,  а  рішення  місцевого
господарського суду - залишенню без змін.

     Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9 - 111-12 ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну скаргу  ПСП  "Агрофірма  "Нападівська" на постанову
від 16.03.2004 Житомирського апеляційного  господарського  суду  у
справі N 8/343-03 задовольнити.

     Постанову від     16.03.2004    Житомирського    апеляційного
господарського суду у справі N 8/343-03 скасувати.

     Рішення від 02.12.2003 господарського суду Вінницької області

у справі N 8/343-03 залишити без змін.