ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 8/343-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П., Рибака В.В.,
розглянувши касаційну приватного сільськогосподарського
скаргу підприємства “Агрофірма “Нападівська”
на постанову від 16.03.2004 Житомирського
апеляційного господарського суду
у справі № 8/343-03
за позовом ПСП “Агрофірма “Нападівська”
до - СТОВ “Нападівське”,
- ВАТ “Селянський комерційний банк
“Дністер”
про визнання договору поруки за № 187/3-п від 27.12.2002
недійсним,
за участю представників:
- позивача – Бойка С.Є., Рябчинського О.Ю.,
- відповідача 1 – не з’явився,
- відповідача 2 – Єфімова О.М.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 02.12.2003 господарського суду Вінницької області у
справі № 8/343-03 визнано недійсним договір поруки № 187/3-п від
27.12.2002, укладений між ПСП “Агрофірма “Нападівська” з СТОВ
“Нападівське” та ВАТ “Селянський комерційний банк “Дністер”. З
СТОВ “Нападівське” та з ВАТ “Селянський комерційний банк
“Дністер” стягнуто судові витрати. Рішення мотивоване тим, що
вказаний договір поруки за формою не відповідає вимогам чинного
законодавства.
Постановою від 16.03.2004 Житомирського апеляційного
господарського суду у справі № 8/343-03 апеляційну скаргу ВАТ
“Селянський комерційний банк “Дністер” задоволено; рішення від
02.12.2003 господарського суду Вінницької області у цій справі
скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові про визнання
договору поруки недійсним відмовлено; з Позивача стягнуто судові
витрати.
Не погоджуючись з постановою від 16.03.2004 Житомирського
апеляційного господарського суду у справі № 8/343-03, ПСП
“Агрофірма “Нападівська” подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену
постанову та залишити в силі рішення від 02.12.2003
господарського суду Вінницької області у цій справі. Касаційна
скарга мотивована тим, що апеляційним господарським судом
неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема
ст.ст. 62, 191 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм процесуального права судова
колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
27.12.2002 між ПСП “Агрофірма “Нападівська” (поручитель) та ВАТ
“Селянський комерційний банк “Дністер” в особі Козятинського
територіального відокремленого безбалансового відділення
(кредитор) за участю СТОВ “Нападівське” (боржник) укладено
договір поруки № 187/3-п. Під час укладання вказаного договору
поруки Петренко Сергій Миколайович був представником на підставі
адміністративних актів одночасно від двох юридичних осіб: ПСП
“Агрофірма “Нападівська” та СТОВ “Нападівське”.
Висновок колегії суддів Житомирського апеляційного
господарського суду що “сторонами договору поруки є поручитель
та кредитор. Боржник же в забезпечуваному порукою зобов’язанні
учасником (стороною) не є” не відповідає приписам ст.ст. 191,
192 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Законодавством України не заборонено
боржнику в забезпечення кредитного договору укладати (бути
стороною) договір поруки нарівні з кредитором та поручителем.
Відповідно до ст. 29 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
юридична особа набуває
цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки через свої
органи, що діють у межах прав, наданих їм законом або статутом
(положенням). Згідно ч. 1 ст. 62 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода,
укладена однією особою (представником) від імені другої особи
(яку представляють в силу повноваження, що ґрунтується на
довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо
створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки особи, яку
представляють.
Відповідно до ст. 62 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
представник не може
укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у
відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи,
представником якої він одночасно є. Ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам
закону. Отже, висновок господарського суду Вінницької області
щодо невідповідності договору поруки № 187/3-п від 27.12.2002
вимогам чинного законодавства, і як наслідок визнання недійсним
вказаного договору на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
обґрунтований.
На підставі вищевикладеного колегія суддів Вищого господарського
суду дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського
суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського
суду – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПСП “Агрофірма “Нападівська” на постанову від
16.03.2004 Житомирського апеляційного господарського суду у
справі № 8/343-03 задовольнити.
Постанову від 16.03.2004 Житомирського апеляційного
господарського суду у справі № 8/343-03 скасувати.
Рішення від 02.12.2003 господарського суду Вінницької області у
справі № 8/343-03 залишити без змін.