...Розглянувши касаційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості...

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2004 р. у справі N 30/107-04 за позовом прокурора... в інтересах держави в особі Харківського обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Центру зайнятості), до приватного сільськогосподарського підприємства "N" (далі - ПСГП "N"), про стягнення 25816,59 грн., В С Т А Н О В И В:

Прокурор В-кого району Харківської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Центру зайнятості про стягнення 24179,7 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) та 1636,87 грн. пені.

Рішенням названого суду від 23.09.2004 р. позов задоволено. Прийняте судове рішення мотивовано невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати страхових внесків до Фонду, а також тим, що з моменту набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) припинили дію приписи Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) в частині включення збору на обов'язкове соціальне страхування до складу цього єдиного податку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2004 р. рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2004 р. скасовано та прийнято рішення про відмову в задоволенні позову. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що сільськогосподарські підприємства, які сплачують фіксований сільськогосподарський податок, не підпадають під дію Закону N 1533 (1533-14) та не повинні окремо сплачувати страхові внески до Фонду.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Центр зайнятості просить постанову апеляційного суду від 16.12.2004 р. скасувати, а рішення суду першої інстанції від 23.09.2004 р. залишити в силі. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права.

ПСГП "N" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило залишити постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

...Перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- ПСГП "N" є сільськогосподарським підприємством і зареєстроване як платник страхових внесків до Фонду та як платник фіксованого сільськогосподарського податку;

- Центром зайнятості проведено перевірку відповідача щодо правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період з 01.01.2002 р. до 31.03.2003 р.;

- перевіркою виявлено порушення правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків та за її результатами складено акт від 23.06.2003 р. N 27, відповідно до якого у відповідача наявна заборгованість зі сплати страхових внесків до Фонду в сумі 24179,72 грн.;

- за результатами перевірки... винесено розпорядження від 09.09.2003 р. N 280 про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 24179,72 грн. та нарахованої пені в сумі 1636,87 грн.;

- розпорядження відповідачем в добровільному порядку не виконано.

Причиною спору в цій справі є питання щодо звільнення відповідача як платника фіксованого сільськогосподарського податку від сплати страхових внесків до Фонду.

Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98 р. N 320-XIV (320-14) (далі - Закон N 320) набрав чинності 01.01.99 р.

Згідно з частиною другою статті 1 цього Закону (320-14) , фіксований сільськогосподарський податок сплачувався, зокрема, у рахунок збору на обов'язкове соціальне страхування.

Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону N 320 (320-14) , для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку було зупинене дію Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII (1251-12) "Про систему оподаткування" (далі - Закон N 1251) у частині сплати сум податків і зборів (обов'язкових платежів), що включені до складу фіксованого сільськогосподарського податку, та дію Закону України від 26.06.97 р. N 402/97-ВР (402/97-ВР) "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" (далі - Закон N 402/97).

На час набрання чинності Законом N 320 (320-14) пункт 16 частини першої статті 14 Закону N 1251 (1251-12) (у редакції Закону України від 18.02.97 р. N 77/97-ВР (77/97-ВР) "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" (далі - Закон N 77/97) визначав збір на обов'язкове соціальне страхування як загальнодержавний обов'язковий платіж, тим часом, як Закон N 402/97 (402/97-ВР) своєю чергою визначав порядок справляння та використання збору на обов'язкове соціальне страхування (в тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

Разом з тим, відповідно до пункту 2 розділу II Закону N 77/97 (77/97-ВР) "Порядок введення в дію Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування", дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування лише до прийняття законів України з питань соціального страхування.

02.03.2000 р. прийнято Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" N 1533-III (1533-14) (далі - Закон N 1533, який набрав чинності з 01.01.2001 р. Цей Закон визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до статті 34 Закону N 1533 (1533-14) забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду.

Стаття 35 названого Закону (1533-14) передбачає обов'язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески.

Частиною першою статті 38 Закону N 1533 (1533-14) визначено відповідальність роботодавця за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків - у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом внесків (недоїмки), штраф та пеню; штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми; пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Пунктом 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону N 1533 (1533-14) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність до цього Закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 18.01.2001 р. N 2240-III (2240-14) "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визначено правонаступником Фонду соціального страхування України.

З 01.01.2001 р. набрав чинності й Закон України від 11.01.2001 р. N 2213-III (2213-14) "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (далі - Закон N 2213), яким встановлено розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а також на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Згідно з пунктом 5 статті 6 Закону N 2213 (2213-14) з 01.01.2001 р. втратив чинність Закон N 402/97 (402/97-ВР) .

Пункт 16 частини першої статті 14 Закону N 1251 (1251-12) , який передбачав збір на обов'язкове соціальне страхування, виключено на підставі підпункту 2 пункту 9 Закону від 16.01.2003 р. N 429-IV (429-15) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Таким чином, з 01.01.2001 р. законодавцем встановлено новий порядок сплати страхових внесків й, зокрема, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, які не входять до складу фіксованого сільськогосподарського податку.

Викладене не було враховано судом апеляційної інстанції, що призвело до неправильного застосування ним норм матеріального права.

Посилання ПСГП "N" у відзиві на касаційну скаргу на підпункт 4.4.1 (конфлікт інтересів) пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) не може бути підставою для залишення в силі постанови апеляційного суду, оскільки в даному випадку причиною прийняття ним помилкового рішення у справі є не конфлікт інтересів у розумінні наведеної відповідачем норми, а неповний аналіз чинного законодавства.

З огляду на наведене, постанова апеляційного господарського суду має бути скасована внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального права, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

...Керуючись статтями 111-7, 111-9-111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2004 р. зі справи N 30/107-04 скасувати.

3. Рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2004 р. зі справи N 30/107-04 залишити в силі.