ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 3/17(8/32)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства “Ш” на
рішення господарського суду Миколаївської області від
27.02.2004р.
у справі № 3/17(8/32) господарського суду Миколаївської області
за позовом Приватного підприємства “Ш”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “МП”
про стягнення 67 320грн.
за участю представників:
ПП “Ш” – не з’явилися;
ВАТ “М”
в с т а н о в и л а :
Приватне підприємство “Ш” звернулося до господарського суду
Миколаївської області з позовом та просило стягнути з Відкритого
акціонерного товариства “МП” 67 320грн. штрафних санкцій,
нарахованих за невиконання умов договору № 109 від 01.01.2002р.
щодо надання реєстрів напрацювання по автостанціях за вересень-
грудень 2002р. (а.с.2-3).
Відповідач у справі – ВАТ “МП” у відзиві на позов заявлені
вимоги відхилило, вказуючи на те, що:
- договором та нормами законодавства не визначені строк та
порядок надання реєстрів напрацювання;
- умовами договору передбачена відповідальність за затримку у
наданні реєстрів напрацювання, а законодавством передбачено
обов’язок щодо надання реєстрів касових відомостей продажу
білетів, що не є тотожним (а.с.32).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
27.02.2004р. у задоволенні позову відмовлено (а.с.96-97).
Прийняте судом першої інстанції рішення мотивовано тим, що
умовами укладеного договору № 109 від 01.01.2002р. не
встановлено відповідне зобов’язання відповідача щодо надання
реєстрів напрацювання, відповідальність за невиконання якого
передбачена п. 4.5 договору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП “Ш”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить його скасувати, прийнявши нове рішення щодо
задоволення заявлених вимог.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та
неправильне застосування судами норм матеріального права,
порушення норм процесуального права.
Відповідач у справі – ВАТ “М” у відзиві на касаційну скаргу,
вважаючи її доводи безпідставними, просить рішення
господарського суду Миколаївської області від 27.02.2004р.
залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент виникнення
правовідносин та подання позову і норми якого правильно
застосовані судом першої інстанції) цивільні права і обов'язки
виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій
громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в
силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього
цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод,
передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених
законом, але таких, які йому не суперечать; адміністративних
актів.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов’язань.
Як встановлено судом першої інстанції при вирішенні спору по
суті заявлених вимог, сторонами у справі – ПП “Ш” та ВАТ “МП”
01.01.2003р. укладено договір № 109 про надання послуг при
перевезенні пасажирів та вантажу.
Зазначений договір є підставою для виникнення зобов’язань,
визначених цим договором, у сторін у відповідності з ст. 151 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача
відповідальності у вигляді сплати неустойки; підставою заявлених
вимог, що зазначено у позові, - невиконання зобов’язань, які
виникли в силу вищевказаного договору.
Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок, зокрема, договору, закону; одностороння
відмова від виконання зобов'язання за загальним правилом не
допускається.
За змістом ст. 179 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за невиконання або
неналежне виконання зобов’язань може бути встановлена неустойка.
Так, відповідно п. 4.5 вищевказаного договору (у редакції
протоколу розбіжностей), за затримку у наданні реєстру
напрацювання по кожній станції 1 раз в 5 днів передбачена
відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 3 грн. за
кожний день затримки.
Між тим, як встановлено судом, умовами зазначеного договору не
містять зобов’язання відповідача складати реєстр напрацювання та
надавати його позивачу. Також, цим договором не врегульовано
порядок і термін виконання такого зобов’язання.
Норми Інструкції про заповнення форм первинної облікової
документації автостанційної служби Мінавтотрансу УРСР,
затвердженої наказом Мінавтотрансу УРСР від 21.08.84 № 164, на
які посилається скаржник вірно не застосовані до взаємовідносин
сторін судом першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до постанови Верховної Ради України 02.09.91р.
N 1545-XII “Про порядок тимчасової дії на території України
окремих актів законодавства Союзу РСР” ( 1545-12 ) (1545-12)
від 12.09.91,
встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства
України на території республіки застосовуються акти
законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані
законодавством України, за умови, що вони не суперечать
Конституції і законам України.
Порядок складання реєстрів касових відомостей та звірення
розрахунків за реалізовані квитки між автостанціями та
перевізниками на підставі цих реєстрів визначений нормами
законодавства України, а саме Інструкцією про порядок обліку
бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки,
отриманої від перевезень пасажирів і багажу, затвердженої
наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 року
N 279 ( z0369-00 ) (z0369-00)
.
Крім того, умовами договору сторони не визначили обов’язковість
застосування норм Інструкції про заповнення форм первинної
облікової документації автостанційної служби Мінавтотрансу УРСР,
затвердженої наказом Мінавтотрансу УРСР від 21.08.84 № 164.
Норми Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд
автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень
пасажирів і багажу, затвердженої наказом Міністерства транспорту
України від 31.05.2000 року N 279 ( z0369-00 ) (z0369-00)
не містять
зобов’язання щодо складання реєстрів напрацювання.
Отже, висновок суду першої інстанції щодо безпідставності
заявлених вимог правильний.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування рішення
господарського суду Миколаївської області від 27.02.2004р.
колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
рішення господарського суду Миколаївської області від
27.02.2004р. у справі № 3/17(8/32) залишити без змін, а
касаційну скаргу Приватного підприємства “Ш” – без задоволення.