ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 3/114
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу Одеської залізниці, м. Одеса
на рішення господарського суду Миколаївської області від
03.06.2004
зі справи № 3/114
за позовом Одеської залізниці
до управління праці та соціального захисту населення Новобузької
районної державної адміністрації Миколаївської області, м. Новий
Буг
про стягнення боргу в сумі 16 314,98 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача, відповідача - не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.06.2004
у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції
мотивовано, з посиланням на приписи статей 51 та 117 Бюджетного
Кодексу ( 2542-14 ) (2542-14)
України ( 2542-14 ) (2542-14)
, пункту 2 Положення про
Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на
пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр
осіб, які мають право на пільги" ( 117-2003-п ) (117-2003-п)
(далі -
Положення), тим, що Одеська залізниця не подавала у встановленому
Положенням порядку управлінню соціального захисту розрахунки щодо
вартості послуг, наданих пільговикам у 2003 році.
У касаційній скарзі від 22.06.2004 до Вищого господарського суду
України Одеська залізниця просить скасувати рішення господарського
суду Миколаївської області від 03.06.2004 та прийняти нове
рішення, яким стягнути з відповідача на користь Одеської залізниці
борг в сумі 16 314,98 грн. Скаргу мотивовано тим, що:
відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від
04.02.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків
місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних
програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з
державного бюджету" ( 256-2002-п ) (256-2002-п)
головні розпорядники коштів
місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг
на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг,
наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги, до
переходу на адресну грошову допомогу населенню;
Одеська залізниця не повинна подати уповноваженому органу
розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому
місяці, згідно з формою "2-пільга", оскільки не було офіційної
публікації нормативного акта про затвердження вказаної форми.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Представники управління праці та соціального захисту населення
Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області
в судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- Одеською залізницею у позовній заяві не наведено даних стосовно
того, які саме категорії пільговиків користувалися пільгами
Одеської залізниці за перевезеннями пасажирів, внаслідок чого
утворився борг, який має бути відшкодовано з місцевого бюджету;
- Одеська залізниця не подавала у 2003 році щомісяця до 25 числа
уповноваженому органу розрахунки щодо вартості послуг, наданих
пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
Причиною спору зі справи стало питання про правомірність
відшкодування уповноваженим органом боргу залізниці, що утворився
внаслідок пільгового перевезення пасажирів залізничним
транспортом, без додержання вимог пунктів 10 та 11 Положення
( 117-2003-п ) (117-2003-п)
.
Порядок відшкодування зазначеного боргу визначено у Бюджетному
кодексі України, Законі України "Про Державний бюджет України на
2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
, пунктах 10 та 11 Положення про Єдиний
державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003
№ 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають
право на пільги" ( 117-2003-п ) (117-2003-п)
, та постановою Кабінету Міністрів
України від 04.02.2002 № 256 "Про затвердження Порядку
фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з
виконання державних програм соціального захисту населення за
рахунок субвенцій з державного бюджету" ( 256-2002-п ) (256-2002-п)
.
Відповідно до Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
:
- субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну
мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про
надання субвенції (пункт 37 частини 1 статті 2);
- У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі
міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:
1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим,
обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним
бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки
Крим та міст обласного значення;
2) субвенція на здійснення програм соціального захисту;
3) субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого
самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання
пільг, встановлених державою;
4) субвенція на виконання інвестиційних проектів;
5) інші субвенції (частина 1 статті 97).
У пункті 7 статті 40 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
затверджено на 2003 рік обсяги
міжбюджетних трансфертів згідно з додатками N 4 та N 5 до цього
Закону, серед яких передбачено, зокрема, субвенцію з державного
бюджету місцевим бюджетам на надання пільг ветеранам війни і
праці, військової служби, органів внутрішніх справ з послуг
зв'язку та інших передбачених законодавством послуг (крім пільг на
одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії,
природного і скрапленого газу, твердого та рідкого пічного
побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення,
квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот)
та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян - у
сумі 501.166,7 тис. гривень, у тому числі пільг на послуги зв'язку
- у сумі 89.707,8 тис. гривень.
Відповідно до Положення ( 117-2003-п ) (117-2003-п)
:
- Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до
25 числа подають уповноваженому органу розрахунки щодо вартості
послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою
"2-пільга" (пункт 10);
- Уповноважений орган щомісяця:
1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка
надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у
разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків
або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не
провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до
уточнення цієї інформації;
2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями,
що надають послуги, складає:
реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та
організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та
реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";
акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з
формою "3-пільга";
3) до 15 числа подає:
фінансовим органам районних, районних у містах Києві та
Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти
звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга";
Міністерству праці та соціального захисту Автономної Республіки
Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення
обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій
звіти згідно з формами "4-пільга" та "6- пільга" (пункт 11).
З огляду на викладені положення чинного законодавства України
судом першої інстанції з достатньою повнотою встановлено обставини
справи та їм дано правильну юридичну оцінку.
Доводи скаржника про неправильне застосування судом норм
матеріального права у цій справі є помилковими.
Твердження скаржника стосовно обов'язковості офіційної публікації
нормативного акта про затвердження форми "2-пільга" не
відповідають вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 12 Положення ( 117-2003-п ) (117-2003-п)
форми "1-
пільга", "2-пільга", "5-пільга" та "7-пільга" затверджуються
Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, форма "3-пільга" -
Мінпраці за погодженням з Держкомстатом та Мінфіном, форми "4-
пільга" і "6-пільга" - Мінпраці.
Форму "2-пільга" затверджено наказом Міністерства праці та
соціальної політики України від 21.04.2003 № 100.
Нормативні акти, якими затверджено наведені форми звітності, не
визначають права і обов'язки громадян.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 13.12.1996
№ 1207/96 ( 1207/96 ) (1207/96)
Про опублікування актів законодавства України
в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" установлено,
що інформаційний бюлетень "Офіційний вісник України", який
засновується і видається Міністерством юстиції України, є
щотижневим офіційним виданням, у якому публікуються державною
мовою, зокрема, нормативні акти міністерств, інших центральних
органів виконавчої влади, зареєстровані Міністерством юстиції
України.
Згідно з Указом Президента України від 03.10.1992 № 493/92 "Про
державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших
органів виконавчої влади" ( 493/92 ) (493/92)
:
установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які
видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади,
органами господарського управління та контролю і які зачіпають
права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий
характер, підлягають державній реєстрації (стаття 1);
державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається
Кабінетом Міністрів України (стаття 2);
нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу
( 493/92 ) (493/92)
, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації,
якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності
(стаття 3).
Відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну
реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів
виконавчої влади, органів господарського управління та контролю,
що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають
міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 28.12.1992 № 731 ( 731-92-п ) (731-92-п)
, на державну реєстрацію
не подаються акти, зокрема, нормативнотехнічного характеру
(державні стандарти, будівельні норми і правила,
тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності та інші).
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 03.06.2004
зі справи № 3/114 залишити без змін, а скаргу Одеської залізниці -
без задоволення.