ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 20.07.2004                                 Справа N 2-13/14767-03
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 07.10.2004
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     головуючого Удовиченка О.С.,
     суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.
     розглянувши касаційну скаргу управління ПФУ в м. Феодосія
     на постанову  Севастопольського  апеляційного  господарського
суду від 22.01.2004 року
     у справі N 2-13/14767-03
     за позовом військової частини 09882
     до управління ПФУ в м. Феодосія
     про визнання недійсним рішення
     За участю представників сторін
     від позивача Меліхова  В.М.  дов.  від  16.07.04  р.  N  290,
Гергіу Є.В. посв. N 099177 МА,
     від відповідача не з'явився
     В С Т А Н О В И В:
 
     Рішенням господарського  суду  Автономної Республіки Крим від
17.11.2003 року (суддя  Жукова  А.І.)  позов  задоволено,  визнані
недійсними рішення   управління   Пенсійного   фонду   України   в
м. Феодосія N 619 від 09.07.2003 року і  повідомлення  N  761  від
09.07.2003   року.   Суд,   в   обгрунтування  прийнятого  рішення
посилається на те,  що позивачем в розрахункових  зобов'язаннях  у
2002-2003  роках  були  зафіксовані  арифметичні  і  методологічні
помилки в поданих  платником  розрахунках  зобов'язань  по  сплаті
збору  на  обов'язкове  державне  пенсійне  страхування,  які були
виявлені відповідачем і за які рішенням N 214 від 24.03.2004  року
були застосовані штрафні санкції в сумі 17,00 грн.
 
     Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від  22.01.2004  року  зазначене  рішення  суду  першої  інстанції
залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення
з тих же підстав.
 
     Не погоджуючись з постановою  апеляційного  суду,  відповідач
звернувся  з  касаційною  скаргою  до  Вищого  господарського суду
України в  якій  просить  скасувати  постанову   Севастопольського
апеляційного господарського  суду  від  22.01.2004  року  у справі
N 2-13/14767-2003 і передати справу на новий розгляд,  посилаючись
на  невірне  застосування  апеляційним  судом  норм  матеріального
права,  а саме п.п.  17.1.3 п.  17.1 ст.  17 Закону  України  "Про
порядок  погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами
і державними цільовими фондами" від  21.12.2000  року  N  2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
     У відзиві   на  касаційну  скаргу,  позивач  заперечує  проти
доводів викладених в ній, вважає їх безпідставними і такими, що не
відповідають    чинному    законодавству   і   просить   постанову
Севастопольського апеляційного     господарського     суду     від
22.01.2004 року залишити без змін,  а касаційну скаргу відповідача
без задоволення.
 
     Заслухавши суддю  -  доповідача   та   доводи   представників
позивача,  проаналізувавши  правильність  застосування апеляційним
судом норм матеріального і процесуального  права,  судова  колегія
вважає,  що  касаційна  скарга  підлягає  частковому  задоволенню,
виходячи з наступного.
 
     Як встановлено господарськими  судами  попередніх  інстанцій,
відповідачем   23.06.2003   року  проведена  перевірка  військової
частини - 09882 з питань своєчасності,  повноти нарахування  збору
на обов'язкове державне пенсійне страхування,  за результатом якої
складено акт  N  164  від  23.06.2003  року,  на  підставі  якого,
09.07.2003   року   прийнято  рішення  N  619  про  донарахування:
податкового  зобов'язання  в  сумі  збору  -  321706,28   грн.   і
застосовані штрафні санкції в сумі 160853,14 грн.  через порушення
п.п.  б п.п.  4.2.2 п.  4.2 ст.  4 та п.п.  17.1.3 п.  17.1 ст. 17
Закону  України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платниками
податків перед   бюджетом   і   державними   цільовими    фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
     Згідно п.п.  17.1.3  п.  17.1  ст.  17   зазначеного   закону
( 2181-14  ) (2181-14)
          передбачена сплата штрафу в розмірі 10 відсотків від
суми недоплати за кожний з податкових періодів,  встановлених  для
такого  податку,  у  випадку,  якщо  контролюючий орган самостійно
донараховує суму податкового зобов'язання  у  випадку,  якщо  дані
документальних перевірок результатів діяльності платників податків
свідчать  про  заниження  або  завищення  суми   його   податкових
зобов'язань, заявлених в податкових деклараціях.
 
     У відповідності з ст.  12 п.  12.5  Інструкції  "Про  порядок
вирахування та сплати підприємствами,  установами, організаціями і
громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне  страхування  і
інших  платежів,  а  також  обліку їх надходження в Пенсійний фонд
України" ( z0998-01 ) (z0998-01)
         факти порушень законодавства зі сплати збору
посадова  особа органів ПФУ,  уповноважена на проведення перевірки
платника податків,  оформлює  актом  документальної  перевірки,  в
якому   чітко   викладається   зміст  порушення  з  обгрунтуванням
порушених норм  законодавчих  актів  та  вказуються  конкретні  їх
пункти та статті.
 
     Господарські суди  вірно  дійшли  висновку  про  те,  що  акт
перевірки  N  164  від  23.06.2003  року  не містить висновків про
завищення або заниження позивачем податкових зобов'язань,  а  тому
рішення  про донарахування суми збору - 321706,28 грн.  прийнято з
порушенням вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платниками податків перед бюджетом і державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
     Суд апеляційної  інстанції,  враховуючи   матеріали   справи,
правомірно зазначив, що донарахована сума податкового зобов'язання
не пред'являлася відповідачем до сплати на  підставі  направленого
позивачу  19.07.2003  року  повідомлення N 761 про сплату штрафних
санкцій в сумі 160853,14  грн.,  а  це  свідчить  про  відсутність
недоплати сум збору і тому не може бути застосований штраф, так як
сплата штрафу залежить від суми  недоплати  за  кожний  податковий
період.
 
     З матеріалів  справи  видно,  що  відповідачем не проводилася
документальна перевірка результатів діяльності позивача,  як  того
вимагає чинне законодавство, а проводилася перевірка своєчасності,
повноти нарахування збору,  а тому  у  відповідача  були  відсутні
підстави  для  застосування  штрафу,  про  що вірно зазначили суди
попередніх інстанцій у своїх рішеннях.
 
     Крім того,  як видно з матеріалів справи,  у травні 2003 року
позивач  самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання
минулих податкових  періодів  у  звітах  16  травня  2003  року  і
направив   відповідачу   уточнюючі   звіти,   які   були  прийняті
відповідачем.
 
     Відповідно до п.  17.2 Закону України "Про порядок  погашення
зобов'язань   платниками  податків  перед  бюджетом  і  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         платник податків,  який до  початку
його   перевірки  контролюючим  органом  самостійно  виявляє  факт
заниження податкового зобов'язання минулих податкових  періодів  і
самостійно     донараховує     суми     податкових    зобов'язань,
адміністративні штрафи не застосовуються.
 
     Таким чином,  судова колегія  вважає,  що  судом  апеляційної
інстанції  надана  належна  оцінка  фактичним обставинам у справі,
доводам та  запереченням  сторін,  а  висновки  суду  відповідають
нормам чинного законодавства.
 
     За таких  обставин,  постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.01.2004 року у справі N 2-13/14767-2003
якою  залишено без змін рішення суду першої інстанції є такою,  що
відповідає фактичним обставинам справи,  вимогам  закону,  а  тому
підстав для її скасування не має.
 
     На підставі  викладеного та керуючись статтями 111-5,  111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу управління ПФУ в м.  Феодосія  залишити  без
задоволення.
 
     Постанову Севастопольського  апеляційного господарського суду
від 22.01.2004 року залишити без змін.