ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
19.07.2004                                         Справа N 17/319
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
 
За участю представників  позивача - присутній,
                         відповідача - не з'явились;
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Н-ськ
касаційну скаргу         ТОВ "ХХХ"
 
на рішення               господарського  суду Ч-ської області  від
                         05.11.2003 року
 
та постанову             Ч-ського апеляційного господарського суду
                         від 12.03.2004 року
 
у справі                 № Х1
 
за позовом               ТОВ "ХХХ"
 
до                       ВАТ "YYY"
 
та                       ВАТ "ZZZ"
 
про                      визнання    договору    купівлі - продажу
                         недійсним,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням господарського суду Ч-ської області від 05.11.2003 року у
справі № Х1 (суддя А.А.А.) у позові ТОВ "ХХХ" до ВАТ "YYY" та  ВАТ
"ZZZ" про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено.
 
Постановою Ч-ського    апеляційного    господарського   суду   від
12.03.2004  року   (судді   Б.Б.Б.,   В.В.В.,   Г.Г.Г.)   замінено
неналежного  відповідача 1 - відкрите акціонерне товариство "YYY",
зазначеного в позовній заяві,  на належного - відкрите  акціонерне
товариство "YYY";  рішення господарського суду Ч-ської області від
05.11.2003 року у справі № Х1  залишено  без  змін,  а  апеляційну
скаргу ТОВ "ХХХ" - без задоволення.
 
Не погоджуючись  із  рішенням  господарського суду Ч-ської області
від  05.11.2003   року   та   постановою   Ч-ського   апеляційного
господарського  суду  від 12.03.2004,  позивач звернувся до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою,  в якій просить
зазначені  рішення  та  постанову  господарських  судів скасувати,
позов  задовольнити.  В   обґрунтування   своїх   вимог   скаржник
посилається на те,  що господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій   неправильно   застосовані   норми   матеріального   та
процесуального права.
 
Колегія суддів,   заслухавши   пояснення   представника  позивача,
обговоривши доводи касаційної скарги,  перевіривши юридичну оцінку
обставин   справи   та   повноту   їх   встановлення,   дослідивши
правильність застосування судами першої та  апеляційної  інстанцій
норм  матеріального  права,  вважає,  що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
 
Згідно ст.  30 Закону України "Про  відновлення  платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
         після проведення
інвентаризації та  оцінки  майна  банкрута  ліквідатор  розпочинає
продаж   майна   банкрута  на  відкритих  торгах,  якщо  комітетом
кредиторів не встановлено інший порядок  продажу  майна  боржника.
Ліквідатор  забезпечує  через засоби масової інформації оповіщення
про  порядок  продажу  майна  банкрута,  склад,  умови  та  строки
придбання майна.  Порядок продажу майна банкрута,  склад, умови та
строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.
 
Разом з  тим,  ліквідатор  або  комітет   кредиторів   не   можуть
встановлювати  порядок проведення аукціону або конкурсу на власний
розсуд.  Продаж  майна  боржника  як   правило   відбувається   на
конкурентних  засадах  і  здійснюється  з урахуванням вимог Закону
України "Про приватизацію невеликих  державних  підприємств  (малу
приватизацію)"  ( 2171-12  ) (2171-12)
         та інших нормативно-правових актів з
питань приватизації.
 
Як встановлено  господарськими  судами   першої   та   апеляційної
інстанцій,  постановою  господарського  суду  Ч-ської  області від
12.02.2003 року у справі № Х2 ВАТ "YYY" був визнаний  банкрутом  і
відкрита   ліквідаційна   процедура.   Ліквідатором  банкрута  був
призначений  Я.Я.Я.  На  засіданні  комітету  кредиторів  банкрута
(протокол  засідання № 3 від 28.03.2003 року) прийнято рішення про
порядок  реалізації  майна  банкрута,  згідно  з  яким  проведення
експертної   оцінки  майна  банкрута  доручено  провести  Р-ському
відділенню   Ч-ської   торгово-промислової   палати,   для    чого
ліквідатору  доручено  укласти  договір  на  здійснення  послуг по
експертній оцінці; після завершення експертної оцінки опублікувати
об'яву   про  продаж  майна  банкрута.  Комітет  кредиторів  також
зазначив,  що з метою уникнення невиробничих витрат при реалізації
майна  банкрута  його  реалізація має бути доручена ліквідатору за
цінами не нижче експертних;  а у випадку якщо майно не витребувано
за  експертною  ціною,  нова  ціна  реалізації має узгоджуватися з
комітетом кредиторів.
 
Таким чином,  суди першої  та  апеляційної  інстанцій  прийшли  до
висновку,  що  комітет  кредиторів  змінив  порядок  продажу майна
боржника, та доручив ліквідатору провести конкурс.
 
Відповідно до ст.  14 Закону України "Про  приватизацію  невеликих
державних  підприємств  (малу  приватизацію)"  ( 2171-12 ) (2171-12)
         продаж
об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі  права
власності  покупцю,  який  запропонував  найкращі  умови подальшої
експлуатації об'єкта або за рівних умов - найвищу ціну.
 
Наведені вище норми закону, надають ліквідатору можливість продати
майно боржника по найбільш вигідним цінам,  ніж внаслідок адресної
реалізації, та на більш вигідних умовах, що забезпечує максимальну
можливість погашення боргів перед кредиторами.
 
Разом з  тим,  як  вбачається  з оскаржуваних рішення та постанови
господарськими  судами  першої   та   апеляційної   інстанцій   не
досліджувалося питання щодо вигідності запропонованих потенційними
покупцями пропозицій, умов продажу спірних об'єктів та ціни.
 
Зазначеним обставинам  суди  не  надали  правової  оцінки  та   не
дослідили фактичні обставини справи стосовно спірного договору.
 
Згідно зі ст.  111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  переглядаючи у касаційному порядку  судові  рішення,
касаційна  інстанція  на  підставі встановлених фактичних обставин
справи  перевіряє  застосування  судом   першої   чи   апеляційної
інстанції  норм  матеріального  і процесуального права.  Касаційна
інстанція  не  має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними
обставини,   що  не  були  встановлені  у  рішенні  або  постанові
господарського суду  чи  відхилені  ним,  вирішувати  питання  про
достовірність  того  чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
 
Беручи до уваги вищезазначене,  колегія суддів дійшла висновку, що
оскаржувані   рішення  господарського  суду  Ч-ської  області  від
05.11.2003 року та постанова Ч-ського апеляційного  господарського
суду від 12.03.2004 року підлягають скасуванню,  а справа передачі
на новий розгляд.
 
Враховуючи викладене,  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -
111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
суд
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу задовольнити частково.
 
Рішення господарського суду Ч-ської області від 05.11.2003 року та
постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від 12.03.2004
року у справі Х1 скасувати,  а справу передати  на  новий  розгляд
господарському суду Ч-ської області.