ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 22638
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., -головуючого,
Панченко Н.П. ,
Черкащенка м. М.,
розглянувши прокурора Маневицького району Волинської
матеріали касаційної області в інтересах держави в особі
скарги Маневицького державного
лісогосподарського підприємства
Волинського державного господарського
об’єднання “Волиньліс”
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 12.03.2004
у справі Черкаської області
господарського суду
за позовом прокурора Маневицького району Волинської
області в інтересах держави в особі
Маневицького державного
лісогосподарського підприємства
Волинського державного господарського
об’єднання “Волиньліс”
до Приватного виробничо – комерційного
підприємства “Мета-99”
про стягнення 28 473,69 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Ковальчук Г.І.,
від відповідача не з’явився
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2003 року прокурор Маневицького району Волинської
області в інтересах держави в особі Маневицького державного
лісогосподарського підприємства Волинського державного
господарського об’єднання “Волиньліс” звернувся до
господарського суду з позовом до ПВКП “Мета-99” про стягнення
28473,69 грн.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.12.2003
року позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 1
ст. 63 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
12.03.2004 року ухвалу місцевого господарського суду від
29.12.2003 року залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою
апеляційної інстанції прокурор звернувся з касаційним поданням,
в якому просить дану ухвалу та постанову скасувати, справу
передати до господарського суду Черкаської області для розгляду.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми процесуального права, що призвело
до прийняття незаконних рішень.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.07.2004 року.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційного подання, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційне
подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд порушує справи за
позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються
до господарського суду в інтересах держави. Положеннями ч. 3
ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що в позовній заяві
прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів
держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує
орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних правовідносинах.
Відповідно до п. 2 резулятивної частини Рішення Конституційного
Суду України від 08.04.1999 року № З-рп/99 зі справи за
конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та
Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення
положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України
під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних правовідносинах”, зазначеним у ч. 2
ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно
розуміти орган державної влади чи орган місцевого
самоврядування, якому законом надано повноваження органу
виконавчої влади.
В своїй позовній заяві прокурор вказав, що позов подає прокурор
в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати
відповідні функції у спірних правовідносинах – Маневицьке
державне лісогосподарське підприємство.
Відповідно до Статуту Маневицького державного лісогосподарського
підприємства держлісгосп заснований на державній власності,
входить до державного лісогосподарського об’єднання “Волиньліс”
і підпорядкований Державному комітету лісового господарства
України. Майно держлісгоспу є державною власністю, а сам
держлісгосп створений з метою організації ведення лісового
господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального
використання лісових ресурсів та відтворення лісів, які
відповідно до ст. 6 Лісового кодексу України ( 3852-12 ) (3852-12)
є
державною власністю.
Згідно до приписів статті 23, 24 Лісового кодексу України
( 3852-12 ) (3852-12)
Маневицьке державне лісогосподарське підприємство є
спеціально уповноваженим державним органом лісового
господарства, який здійснює управління у галузі охорони,
захисту, використання і відтворення лісів.
З урахуванням викладеного, судова колегія не може погодитись з
висновками суду першої та апеляційної інстанції про повернення
позову без розгляду.
Прокурор, з огляду положень наведених законодавчих актів, у
позовній заяві обґрунтував порушення інтересів держави і
необхідність їх захисту, зазначив орган, який уповноважений
здійснювати функції держави в спірних правовідносинах.
Отже, за вказаних обставин, ухвалені судові рішення визнати
законними і обґрунтованими не можна.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5,111-7, 111-9 -
111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.03.2004 року та ухвалу господарського суду Черкаської області
у справі № 22638 скасувати.
Справу передати до господарського суду Черкаської області для
розгляду по суті.